Острів святого Брендана — фантомний острів в Атлантичному океані, описаний багатьма мандрівниками в Середньовіччі. Найбільш відомий за книгою «Подорожі Святого Брендана Мореплавця», в якій описуються плавання монаха Брендана Клонфертського з Ірландії на захід по Атлантичному океану. Часто вважалося, що Земля святого Брандана — не існуючий в реальності восьмий острів Канарського архіпелагу. Ототожнювалася також з островом Блаженних Птолемея і є втіленням земного Раю.
Історія Згадки щодо Острова святого Брендана відомі з IX століття. Тим самим після відкриття Америки Колумбом робилися спроби ототожнити Острів святого Брендана з Америкою і приписати святому Брендану честь її відкриття.
У 1976 році британський мандрівник Тім Северін здійснив плавання на великому човні з обшивкою із шкіри під вітрилом (куррах) з Ірландії до Ньюфаундленда, щоб довести теоретичну можливість такої подорожі. Втім, він не виявив Землі святого Брендана.
Джерела, що згадують острів
Античність
У II столітті Птолемей у своїй «Географії» (IV-6-34), описуючи Канарські острови, говорить про них як про Острови блаженних, один з яких, Апросітус несос (), «недосяжний або невидимий». Малося на увазі, що острів завжди знаходиться в хмарах або в тумані. Як правило, цей острів, восьмий острів Канарського архіпелагу, пізніше в літературі називали недосяжним. Пізніше його ототожнювали із Землею святого Брендана.
Середні століття
Острів відомий як з британської («Подорож Святого Брендана Мореплавця»), так і з іспанської та португальської традиції. В останній він називається Сан-Барандон. Тисячі людей стверджували, в тому числі під присягою, що бачили острів.
Припускається, що Святий Брендан Клонфертський разом з 14 ченцями висадилися на острів у 512 р. і відслужили там месу. Вони залишалися на землі 15 днів, будучи прихованими густим туманом. Коли вони повернулися на кораблі, команди скаржилися, що ченці були відсутні рік.
У «Navigatio Sancti Brendan Abbatis» чернець Барино стверджує, що він відвідав той же самий острів в Атлантичному океані. Острів, за його словами, вкритий густим лісом, сонце там ніколи не заходить, і на острові завжди день. Дерева там плідні, течуть річки з прісною водою, і птахи щасливо співають на деревах.
Згадка про острів на заході Канарського архіпелагу багаторазово зустрічається в різних середньовічних творах. Так, острів намальований на мапі Северина XI століття і згадується в праці арабського автора аль-Бакрі «Книга доріг і царств», написаної в 1068 р.
Епоха Відродження
Новий час
Картографія
Острів святого Брендана зображений на великій кількості географічних карт, виданих в Середні століття і Новий час. Нижче дається неповний списокSan Borondón, la isla descubierta, Tarek Ode y David Olivera, Litografía Trujillo, La Laguna (Tenerife) (2004) ISBN 84-609-3640-6. Карта світу Жака Вітрі (XIII століття) Зображення світу Робера д'Осера (1265) Планісфери Херефорда Річарда де Халдінгана (кінець XIII століття) Німецькі планісфери Ебсторга, з написом "Втрачений острів. Святий Брендан відкрив його, але ніхто з тих пір його не бачив" (кінець XIII століття) Карта Пінчао (1367) Mapa anconitano de Weimar (1424) Mapa genovés de Beccari (1435) Mapa de Fra Muro (1457) Mapa de la Isla de San Borondón авторства Leonardo Torriani (1590) Mapa francés anónimo (1704) Mapa del noroeste de África, авторства Guillermo Delisle (1707) Perspectiva de Juan Smalley (1730) Perspectiva de Próspero Cazorla (XVIII століття) Географічна карта Готьє (1755)
Примітки
Джерела
Плавання Святого Брендана Плавание святого Брендана. Средневековые предания о путешествиях, вечных странниках и появлении обитателей иных миров. СПб.: Азбука-классика, 2002. С. 10.