Микола Максимович Чупис (28 листопада (10 грудня) 1899, Богодухів — 18 березня 1976) — український радянський науковець та господарник, кандидат технічних наук, доцент.

Біографія Народився в Харкові в родині кравця.

У 1917 році вступив на механічний фа­культет Харківського технологічного інс­титуту, та був змушений перервати на­вчання і в 1919 році працював у депо Харкова кочегаром та помічником машиніста.

З 1921 до 1923 року — шофер та начальник гаражу Південних залізниць у Харкові.

Член ВКП(б) з 1924 року.

У 1925 році став начальником вечірнього робіт­ничого тяглового інституту в Харкові. У 1926 році працював завідувачем вузлового фабрично-­заводського училища та механічного технікуму Південних залізниць.

У 1931 році закінчив Харківський політехнічний інститут за фахом «інженер-механік із холодної обробки металів». У 1931—1932 рр. працював заступником директора з навчально-виробничої частини навчального комбінату Південних залізниць.

У 1932—1933 роках — головний редактор і заступник директора Державного науково-технічного видавництва України. Паралельно завідував кафедрою технології металів Харківського інституту інженерів залізничного транспорту ім. С. М. Кірова.

З 1933 до 1937 року працював директором Харківського автомобільно-дорожнього інституту, одночасно завіду­вав там кафедрою технології металів (1933—1937).

З травня 1937 до березня 1938 року — ректор Київського державного університету. На цій посаді він пробув недовго, через те, що його, як і його попередників (Федора Зюлькова, Івана Давидова), почали звинувачувати пресі й на партійних зборах у політичній неблагонадійності. Щоб уникнути арешту, в квітні 1938 року повернувся до Харкова. У 1939 році був директором Харківського заводу ім. Шевченка.

У 1940 — травні 1941 року — завідувач обласного відділу у справах мистецтв при Харківській обласній раді депутатів трудящих.

З 25 травня 1941 до 1942 року — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з оборонної промисловості.

З липня 1944 до січня 1945 року — 2-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У. У січні 1945 — березні 1947 року — 3-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У.

У 1947 році був призначений директором Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства. У 1949 обійняв посаду ректора Харківського інженерно-будівельного інституту, на якій пропрацював до 1966 року.

Помер 18 березня 1976 року.

Нагороди орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Література Ректори Київського університету. 1834—2006 / КНУТШ; В. В. Скопенко, В. А. Короткий, Т. В. Табенська, І. І. Тіщенко, Л. . Шевченко. — Київ: Либідь, 2006. — С. 213.

Джерела

Посилання Випускники Харківського політехнічного інституту