Ту́ре А́ндре Флу (, 15 червня 1973, Стрюн) — норвезький футболіст, що грав на позиції нападника зокрема за лондонське «Челсі» та національну збірну Норвегії. Після завершення ігрової кар'єри — тренер.

Його брати Юстейн Флу, Ярл Флу та двоюрідний брат Говар Флу також футболісти.

Клубна кар'єра Розочавши кар'єру в клубі з рідного міста, форвард в 1993 році переїхав в «Соґндал», де вже грали його старші брати — Йостейн Флу та Ярл Флу. За два сезони Туре-Андре забив 21 гол в 44 іграх, а коли «Согндаль» залишив еліту, перейшов в «Тромсе». 18 голів нападника в 26 іграх сезону 1995 привернули увагу тренерів як національної збірної, так і низки сильніших клубів. Для початку Туре-Андре переїхав в Берген, де півтора сезони грав за «Бранн», продовжуючи демонструвати непогану результативність. Втім, гра його в останні місяці перебування в команді викликала незадоволення вболівальників, які вважали, що думками він вже не в Норвегії. Підставами для цього був інтерес збоку лондонського «Челсі».

В підсумку нападник норвезької збірної дістався лондонцям лише за 300 тисяч фунтів. Це пояснювалося тим, що згідно з «правилом Босмана», в кінці 1997 року Туре-Андре міг покинути «Бранн» зовсім без компенсації. У першому ж своєму матчі у прем'єр-лізі Флу відзначився голом, і надалі регулярно виходив в основному складі лондонського клубу. Сезон 1997—98 став для «Челсі» дуже вдалим — клуб завоював 4-е місце в чемпіонаті, Кубок англійської ліги, а також Кубок володарів кубків. У наступному році результативність Фло дещо знизилася (10 голів проти 15 роком раніше), його місце в основі на деякий час переходило до П'єрлуїджі Казірагі, проте клуб завоював 3-є місце і право участі в Лізі чемпіонів.

Сезон 1999—00 став одним з найуспішніших у кар'єрі Флу. Він забив 19 голів за «Челсі», допоміг клубу виграти Кубок Англії і дійти до чвертьфіналу Ліги Чемпіонів, де в пам'ятних матчах проти «Барселони» забив два м'ячі вдома і один на виїзді (зустрічі закінчилися з рахунком 3:1 і 1:5 відповідно). Втім, у міжсезоння 2000 року «Челсі» придбав Джиммі Флойда Гассельбайнка і Ейдура Гудйонсена, Туре-Андре знову опинився на лаві запасних і негайно попросив виставити його на трансфер.

Зігравши за лондонців 163 гри в чемпіонаті (включно з 69 виходами на заміну) і забивши 50 м'ячів, у листопаді 2000 року Флу перейшов в «Рейнджерс». Трансфер розміром 12 мільйонів фунтів став найдорожчим за всю історію для норвезьких футболістів та чемпіонату Шотландії, а також найприбутковішим для «Челсі» (останнє досягнення в 2007 році побив Ар'єн Роббен). Флу забив у першому ж матчі, в якому «Рейнджерс» розгромив своїх головних суперників з «Селтіка» з рахунком 5:1, і в новому чемпіонаті знов став демонструвати результативність, порівнянну з тією, що в нього була в Норвегії. Втім, для вимогливих шотландських уболівальників навіть цього було мало, враховуючи суму, в яку скандинав обійшовся клубу з Глазго.

Надовго Флу в Шотландії не затримався. «Сандерленд» намагався знайти заміну Ніаллу Квінну, тому в останній день трансферного вікна перед сезоном 2002—03 за 10 мільйонів викупив трансфер Туре-Андре у «Рейнджерса» . Флу бачили на місці стовпа поруч з в'юнким Кевіном Філліпсом, однак ця роль не повністю йому підходила. Знову забивши в дебютному матчі проти «Манчестер Юнайтед», незабаром Флу втратив довіру тренерів і свою гру і так до кінця сезону не зміг їх знайти — на його рахунку виявилося лише 4 м'ячі в 29 іграх прем'єр-ліги. «Сандерленд» вилетів і в рамках погашення боргів розірвав контракт з нападником.

Два роки після цього Флу відіграв в італійській «Сієні», де проявив себе вельми корисним гравцем, хоча як і раніше забивав порівняно мало (13 голів в 63 матчах). Незважаючи на довіру тренерів, справи Туре-Андре на півдні Європи складалися не зовсім добре — його родина воліла жити у Великій Британії. У 2005 році Фло був близький до переходу в «Квінз Парк Рейнджерс», однак замість цього опинився на батьківщині у «Волерензі». Півтора сезону, проведені в Осло, Флу переслідували травми, голи він забивав достатньо рідко, тому контракт з ним у результаті не був продовжений.

Наступним клубом норвежця став «Лідс Юнайтед» , очолюваний Деннісом Вайсом, колишнім партнером Флу по «Челсі» . Півтора року в «Лідсі» виявилися важкими для норвежця та клубу — «Лідс» вилетів навіть із другого дивізіону, Туре-Андре знову виявився жертвою травм, він мало грав і забивав (23 гри і 4 м'ячі). У результаті 11 березня 2008 Флу оголосив про завершення футбольної кар'єри.

Проте 21 листопада 2008 року було оголошено про повернення Туре-Андре в футбол — в команду «Мілтон Кінс Донс». Флу справді підписав контракт до кінця сезону. Виступ за клуб вдалим не вийшло, Флу так і не забив жодного голу. 19 травня 2009 року контракт був розірваний.

У березні 2011 року оголосив про повернення до футболу, підписавши контракт із «Соґндалом» . Остаточно завершив ігрову кар'єру наступного 2012 року.

Виступи за збірну Дебютувавши у збірній Норвегії в 1995 році, Флу зіграв за неї 76 ігор і забив 23 м'ячів. Піком його кар'єри в національній команді стала вольова перемога над збірною Бразилії в 1998 році, завдяки якій норвежці вийшли в плей-офф чемпіонату світу 1998 (у тому матчі Флу забив перший із двох голів своєї збірної). Флу закінчив виступати за збірну в 2004 році, бажаючи мати можливість приділяти більше часу сім'ї.

Кар'єра тренера Протягом 2013–2017 років тренував одну з молодіжних команд «Челсі».

Паралельно 2014 року працював помічником головного тренера юнацької збірної Норвегії U-18.

Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКлубЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиСуперкубкиУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1993 «Согндал» 1D 22 16 КН ? ? - - - - - - 22+ 16+ 1994 ЕС 22 5 КН ? ? - - - - - - 22+ 5+ 1995 «Тромсе» ЕС 26 18 КН ? ? КІ 2+ 4 - - - ? 22+ 1996 «Бранн» ЕС 24 19 КН ? ? КЧ 6+ 2+ - - - 30+ 21+ 1997 ЕС 16 9 КН ? ? - - - - - - 16+ 9+ Усього за «Бранн» 40 28 ? ? 6+ 2+ - - 46+ 30+ 1997–98 «Челсі» ПЛ 34 11 КА+КЛ 1+4 0+2 КЧ 5 2 СА 0 0 44 15 1998–99 ПЛ 30 10 КА+КЛ 3+3 0+1 КЧ 8 2 СУ 1 0 45 13 1999–00 ПЛ 34 10 КА+КЛ 6+1 1+0 ЛЧ 16 8 - - - 57 19 2000–01 ПЛ 14 3 КА+КЛ 0+1 0 КУЄФА 2 0 СА 0 0 17 3 Усього за «Челсі» 112 34 19 4 31 12 1 0 163 50 2000–01 «Рейнджерс» ШПЛ 19 11 КШ+КШЛ 2+1 2+0 ЛЧ+КУЄФА 0 0 - - - 22 13 2001–02 ШПЛ 30 18 КШ+КШЛ 3+2 2+1 ЛЧ+КУЄФА 7 1 - - - 42 22 2002–03 ШПЛ 4 0 КШ+КШЛ 0 0 КУЄФА 0 0 - - - 4 0 Усього за «Рейнджерс» 53 29 8 5 7 1 - - 68 35 2002–03 «Сандерленд» ПЛ 29 4 КА+КЛ 2+1 0+2 - - - - - - 32 6 2003–04 «Сієна» A 33 8 КІ 4 0 - - - - - - 37 8 2004–05 A 30 5 КІ 2 2 - - - - - - 32 7 Усього за «Сієну» 63 13 6 2 - - - - 69 15 2005 «Волеренга» ЕС 8 0 КН 2 0 ЛЧ+КУЄФА 3+2 2+0 - - - 15 2 2006 ЕС 16 4 КН 2 0 ЛЧ 1 0 - - - 19 4 Усього за «Волеренгу» 24 4 4 0 6 2 - - 34 6 2006–07 «Лідс Юнайтед» ЧФЛ 1 1 КА+КЛ 1+0 0 - - - - - - 2 1 2007–08 ФЛ1 22 3 КА+КЛ 0 0 - - - - - - 22 3 Усього за «Лідс Юнайтед» 23 4 1 0 - - - - 24 4 2008–09 «Мілтон-Кінс Донс» ФЛ1 13 0 КА+КЛ 0 0 - - - - - - 13 0 2011 «Согндал» ЕС 9 2 КН 0 0 - - - - - - 9 2 2012 ЕС 13 0 КН 1 0 - - - - - - 14 0 Усього за «Согндал» 66 23 1+ 0+ - - - - 67+ 23+ Усього за кар'єру 449 157 42+ 13+ 52+ 21+ 1 0 544+ 191+

Статистика виступів за збірну

Досягнення та нагороди Бранн Віце-чемпіон Норвегії: 1997

Челсі Володар Кубка Англії: 2000 Володар Суперкубка Англії: 2000 Володар Кубка Футбольної Ліги: 1998 Володар Суперкубка УЄФА: 1998 Володар Кубка Кубків УЄФА: 1998

Рейнджерс Володар Кубка Шотландії: 2002 Володар кубка шотландської ліги: 2002

Примітки

Посилання