Руйнува́ння або Дестру́кціяО. Соболь. Деструкція // (, ; ) — дія або процес за значенням дієслова «руйнувати», тобто пошкодження і ламання чогось, перетворення в руїни«Руйнування» в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 8, С. 898.. Наприклад, руйнування гірських порід під дією води та вітру.
Руйнування — стан або наслідок процесу пошкодження і ламання чогось. Наприклад, землетрус спричинив значні руйнування.
Деструкція (мистецтво) — процес порушення чи руйнування структури у творах мистецтва; наприклад, руйнування структури вірша. Деструкція — деконструкція в архітектурі. Деструкція склоподібного тіла — помутніння волокон склоподібного тіла ока Деструкція (біологія) — руйнування, розкладання органічних речовин під дією мікроорганізмів Деструкція (токсикологія) — процес руйнування структури біологічного матеріалу, унаслідок якого в деструктаті ще залишаються незруйнованими деякі складові частини білкових та інших фізіологічно важливих речовин.
У техніці та фізиці Руйнування (механіка) () — зародження та розвиток у матеріалі дефектів і (або) розділення об'єкта на частини ДСТУ 2825-94 Розрахунки та випробування на міцність. Терміни та визначення основних понять.. В'язке руйнування () — руйнування, що супроводжується розвитком пластичних деформацій у матеріалі. Крихке руйнування () — руйнування без слідів пластичних деформацій у матеріалі. Втомне руйнування () — руйнування матеріалу під дією повторно-перемінних (часто циклічних) напружень. Корозійне руйнування — руйнування, відбувається за рахунок хімічних та електрохімічних процесів і реакцій.
Див. також Механіка руйнування Деконструктивізм (значення)
Примітки
Джерела Механика разрушения и прочность материалов: Справочное пособие: В 4-х т. /Под ред. В. В. Панасюка. — К.: Наукова думка, 1988. — т.1. — 488с.; 1988. — т.2. — 620 с.; 1988. — т. 3. — 436 с.; 1990. — т.4.- 680 с.