Іоанн Філопон (490–570) — візантійський письменник, автор багатьох трактатів з граматики, філософії, богослів'я. Відомий також як Іоанн Граматик або Іоанн Александрійський. Мав також прізвисько «Філопон» («працелюбний»).
Життєпис Народився у місті Кесарія (Палестина). Замолоду переїхав до Александрії, де став учнем місцевої школи неоплатонізму. Іоанн Філопон був учнем Аммонія Гермія. Спочатку у своїх промовах Філопон брав за орієнтир праці Аммонія Гермія. Втім, поступово розробив власний стиль мислення. Особливо цікаві його критика та коментарі до Аристотеля, зокрема у розділі «Фізика». Філопон відхилив теорію динаміки Аристотеля, розробив перші протоідеї «теорії імпетуса». Згідно з нею об'єкт переміщається і продовжує рухатися завдяки енергії, яка виступає як «двигун» об'єкта, і припиняє рух, коли ця енергія вичерпується.
Іоанн Філопон написав значну працю з граматики — «Про слова із різним змістом в силу різного акценту», яка мала велике значення для розвитку граматичної справи.
Також Іоанн Філопон написав критику стосовно творів Прокла, де критикує ідею вічності світу. Втім, конфлікти з іншими філософами змусили Філопона переключитися на розробку богословської тематики. Він писав роботи щодо створення Всесвіту, це своєрідний коментар до Біблії з використання ідей античних вчених та Василія Великого. Іоанн Філопон активно брав участь у підготовці V Вселенського (ІІ Константинопольського) собору 553 року. Розробляв після цього ідеї подвійності Христа та свої власні трактування природи Трійці. За останнє він був підданий анафемі Церквою у 680 році під час VI Вселенського (ІІІ Константинопольського) собору 680–681-х років за приписуване йому «монофізитство».
Значним є також внесок Філопона в механіку, особливо у розв'язок проблеми руху тіл. Проблема полягала в тому, чому кинуте тіло продовжує рухатися після припинення контакту з рукою. На думку Аристотеля, рука передає повітрю здатність передавати рух: повітря як би розрізається рухомим тілом, обтікає з усіх боків і штовхає ззаду.
Філопон запропонував інший розв'язок цієї проблеми. На його думку, рука передає кинутому тілу деяку вкладену силу (так званий імпетус), яка і рухає тіло після припинення контакту, поступово ця сила вичерпується і тіло зупиняється. Філопон застосував теорію імпетуса також і до руху небесних тіл. На його думку, при створенні світу Бог надав небесним тілам потужний імпетус, завдяки якому їх рух триває до сих пір.
Теорія імпетуса є «проміжною ланкою» між теорією руху Аристотеля і сучасним уявленням про інерцію. Істотні відмінності пов'язані з тим, що в середньовічній теорії стан спокою вважався чимось первинним, і було потрібно пояснювати його припинення, тобто приведення тіла в рух, поява у тіла швидкості. В одних випадках причиною руху було, наприклад, тяжіння, в інших — імпетус, який вважався деякою особливою силою. У сучасній науці спокій є всього лише окремим випадком руху і поясненню підлягає зміна стану руху, тобто прискорення.
Натурфілософські ідеї Філопона розвивали видатні мислителі Середньовіччя, Ренесансу та наукової революції: Герсонід, Авіценна, Бонавентура, Жан Бурідан, Микола Орезмський, Піко делла Мірандола, Галілео Галілей.
Твори Про слова із різним змістом в силу різного акценту. 6 коментарів праць Аристотеля. «Проти Прокла». 529 рік. «Проти Аристотеля» «Про користь та будівництво астролябії». Коментар до вступу нікомаха до Аріфметики. «Про непередбаченність світу». «Про створення світу» 550 рік «О Трійці». 553 рік. «Арбітр». На захисту монофізитів. 560-ті роки
Примітки
Джерела Richard Sorabji (1993). Philoponus and the Rejection of Aristotelian Science. Cornell University Press.