Володимир Іванович Лойк (* нар. 4 березня 1942, Дніпропетровськ - 27 травня 2014, там же) — український письменник, краєзнавець, фізик.
Життєпис
Родина Народився в родині козаків Лойка Івана Лукича (1893–1962) та Марії Микитівни, до шлюбу Василенко (1915–1948). Як свідчить Володимир Іванович: - Наш рід старовинний, козацький. Прізвище «Лойк» походить від «лій» (свічкова маса), з деякими видозмінами згадується у Гадяцькій та Кременчуцькій сотнях Полтавського полку. Під Бродщиною існувало навіть ціле поселення «Лойківщина», що складалося із десятка козацьких хуторів, знищене за часів колективізації.
До 1932 року родина мешкала в Бродщині (нині у Кобеляцькій громаді Полтавського району Полтавської області), звідки мігрувала рятуючись від військової операції комуністів проти українців — голодомору.
Двоюрідний брат Василь Лойк, льотчик, який, згідно похоронки, загинув у повітряному бою у 1944 р. у боях за Ленінград, був представлений посмертно до звання Героя радянського союзу. Проте за невідомих причин звання це так і не отримав. У 2009 ризькими шукачами його останки з літаком були виявлені і звільнені з трясовини під Ригою і поховані в братській могилі на військовому цвинтарі в Ропажі. Володимир Іванович разом з земляками намагався перевезти до Царичанки (рідне селище Василя Лойка) гвинт його літака ЛА-5.
Освіта
Після семи класів В. Лойк ста навчатися у Дніпропетровському залізничному технікумі. Спробував вступити до Літературного інституту ім. Горького , та невдало. Того ж року вступає на фізичний факультет Дніпропетровського державного університету. По закінченню захистив кандидатську дисертацію в НАН України.
Творчість
Перше оповідання написав ще в часи навчання у технікумі для стінної колгоспної газети. До колгоспу студентів примусово, регулярно відправляли на збирання врожаю. Епіграфом до оповідання стали слова М. Коцюбинського: «…брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани… чорні, похилені, мокрі, нещасні…». Твір не був оприлюднений. Більш того, начальство угледіло певну крамолу на державний устрій, і юний автор отримав сувору догану. Однак цей невдалий досвід надихнув Володимира на подальшу творчу роботу. Відтоді не припиняв писати.
Друкувався у журналах Вітчизна, «Січеслав», в обласній і районній пресі.
Надрукував низку розвідок, присвячених темі Голодомору 1932-33 рр. в Україні. Ось деякі з них:
Стіксове водоймище - дніпропетровський міський Севастопольський парк //"Січеслав", Дн., 2007, ч. 2 (12). - С. 167-173.
Дніпропетровська промколонія // "Спадщина", Збірник наукових статей. Випуск 2. До 85-річчя Державного архіву Дніпропетровської області. Дн., 2008. - С. 191-204.
Голодомор. Роздуми над матеріалами архівів і преси// «І поліг наш народ, наче скошене жито…» (Голодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині). Упорядники О. Ратнер, Л. Степовичка, М. Чабан. Дніпропетровськ., 2008, Арт-прес. - С. 352-370.
Історичні, краєзнавчі, архівні дослідження Володимир Лойк публікував у наукових збірниках Дніпропетровського і Полтавського держархівів, у збірнику наукових праць Дніпропетровського університету. Окремим виданням побачила світ його книжка «Шаманський дирижабль». Книга прози. (Дніпропетровськ, "Ліра", 2009, 735 с.) з власними ілюстраціями.
Перед смертю В. Лойк працював над черговою книжкою прози і збіркою віршів.
Джерела Журнал Вітчизна Шаманский дирижабль