Благоє Берса (; 21 грудня 1873, Дубровник — 1 січня 1934, Загреб) — хорватський композитор і педагог.
Навчався у Загребської консерваторії у Івана Зайця та О. Штекля, у Віденській — у Р. Фукса і Ю. Епштейна. У 1920—34 роках — професор Музичної академії в Загребі (композиція, інструментування).
Музика Берси романтичного, ліричного характеру. Найбільшу цінність представляють його романси. Берсі належать також твори великої форми. У симфонічних поемах і оперній творчості відчутний вплив Ріхарда Вагнера, Ріхарда Штрауса, Миколи Римського-Корсакова, а також «веристів». Опери Берси були написані на німецькі лібретто і поставлені у перекладі на хорватську мову у Загребі.
Твори опери — Вогонь (Der Eisenhammer, 1906; Oganj, 1911), Швець з Дельфта (Der Schuster von Delft, 1912; Postolar od Delfta, 1914); для оркестру — симфонічні поеми Сонячні поля (Sunčana polja, 1919), Привиди (Sablasti, 1926) та інші, Драматична увертюра (1898), Ідилія (1902), капричо-скерцо (1902); струнний квартет; для фортепіано — сюїта, п'єси; хори, романси тощо.
Література Kutarić М., В. Bersa, Zagreb, 1959; Kovacević К., Hrvatski kompozitori i njihova djela, Zagreb, 1960, s. 32-40; Cipra M., Blagoja Bersa, «Sunčana polja», Zagreb, 1968. Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.