Марі́я Ама́лія Могиля́нка, іноді Марія МогилівнаПричинки до історії Бучацьких шкіл, ЗЧСВВ. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 756. (, рум. Maria Movilă, 1570Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 15./1591 — 10 грудня 1638/1642/ після 1642Firlejowie (02) Potoccy (01) /1643 або післяBarącz S. Pamiątki buczackie… — S. 89., Варшава) — польська меценатка, фундаторка храмів та монастирів. Представниця молдовського роду Могил.

Біографія Донька господаря Молдови (який також отримав шляхетство Речі Посполитої) Єремії Могили та його дружини Єлизевети з Чомортань-Лозинських. Сестра Раїни Могилянки та Аннидружини Станіслава «Ревери» Потоцького, двоюрідна сестра митрополита київського Петра Могили.

Інших відомостей про дитинство, юність немає.

Скарб Потоцьких-Могил Після смерті батька 1606 р. мати Єлизавета всіма силами намагалася зберегти престол Молдови за своїми синами, братами Марії. Для надання військової підтримки залучила трьох своїх зятів — Стефана Потоцького, князів Михайла Вишневецького і Самійла Корецького. Перед молдовським походом 1612 р. війська під командуванням чоловіка Стефана Потоцького (в поході зазнав поразки, потрапив у полон) через загрозу ймовірного нападу татар чи інших ворогів на недобудований замок у Золотому ПотоціSkrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 31. перевезла родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями (разом зі скарбом лоґофетової Олени Мавроїни (десь з 1615 року дружини галицького підчашого Єжи ДидинськогоŁoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 86.) — вартістю близько 1 мільйона злотихOstrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 158. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I.). — ISBN 83-85739-34-3. ) із замку у Золотому Потоці до замку в Підгайцях, що належав чоловіку племінниці Анни — колись галицькому каштеляну, у той час руському воєводі Станіславові Ґольському ( 1612), який виступав гарантом повернення скарбу.

Після смерті С. Ґольського, другого шлюбу Анни Потоцької новим власником замку став Ян Ґольський ( 1613) — рідний брат С. Ґольського, який відмовився віддавати скарб, як і його дружина (невдовзі вдова) Зофія Ґольська із Замехова (Стадницька, пізніше Лянцкоронська, Тишкевич). Це призвело до судових процесів (тривали майже 30 років, отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс). Зокрема, Марія в червні 1613 року засвідчила в гродському суді Галича, що відвезла до «склепів» Підгаєцького замку своє майно та замкнула їх на колодки, які застала розбитимиŁoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 72..

Після повернення з полону 1618 р. С. Потоцький узяв в облягу Підгайці. Для погашення вартості пропалого скарбу від З. Ґольської до Потоцьких перейшли міста Бучач, Чортків, Вербів, 23 села «бучацького ключа», срібла, клейнодів на 20 тисяч злотих.

Одруження короля Владислава IV Вази Разом з сестрою Анною їздила до Відня зустрічати, супроводжувати в дорозі до Польщі Цецилію Ренату — доньку імператора Священної Римської імперії Фердинанда II, заручену з королем Польщі Владиславом IV ВазоюNiesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1740. — Т. III. — S. 289—290. .

Фундації Разом з чоловіком надавала кошти: на розбудову міста Золотому Потоці, зведення Золотопотіцького замку; для перебудови на магнатські резиденції замків у Бучачі, Чорткові, де брала участь у розбудові міст; надавала щедрі фундації Скиту Манявському, Жизномирському монастирю неподалік Бучача; разом з чоловіком була фундаторкою будівництва церкви Святого Миколая у Бучачі, якій вона надала ікону Богородиці, що (малоймовірно) перебуває там донині; на будівництво церкви Пресвятої Трійці (не збереглась, розібрана близько 1808 р. дідичем Медведівців Станіславом Пєньчиковським) та монастиря василіян (православних), передмістя Бучача Нагірянка; 1612 р.; у Кам'янці на Поділлі передала свій будинок ченцям домініканцям для облаштування ними кляштору; у надвечір'я святого Валентина 1643 року у львівському замкуВисокому або Низькому зробила фундуш розміром 2000 злотих під 8 % річних для фарного костелу в Бучачі (настоятель храму — ксьондз Броновський).

Шлюби, діти

У шлюбі зі Стефаном Потоцьким (1606 р.) народила 7 дітей: Катерина (бл. 1616 — 1642) — дружина (з 1638 р.) Януша Радзивілла, відома вродоюWasiliewski T. Radziwiłł Janusz h. Trąby (1612—1655) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 208—215. ; Анна ( 1695) — після 1640 була тричі одружена: з брацлавським воєводою Домініком Александером Казановським, литовським підскарбієм Богуславом Слушкою, київським воєводою Міхалом Єжи Станіславським; Петро (до 1629 — 1648) — староста снятинський; Павел ( 1674/1675) — каштелян кам'янецький, історик; Ян (між 1616 і 1618 — IV/V 1675/1676) — воєвода брацлавський; Софія (1618 — ?) — черниця; Домінік.

Після смерті С. Потоцького вступила в шлюб з маршалком Коронного трибуналу Миколаєм Фірлеєм (1588—1635).Lepszy K. Firlej Mikołaj (1588—1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VII/1, zeszyt 31. — S. 15. відомості про дітей відсутні Владислав Лозинський вказував, що вона одружилась і втретє — з князем Костянтином Вишневецьким.Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 96—97.

Примітки

Джерела

Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — Zeszyt 3. — 208 s., 118 il. — S. 15. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C). — ISBN 978-83-60976-45-6. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. Łoziński W. Życie polskie w dawnych wiekach (1907). — Lwów : Altenberg — Gubrynowicz & syn, 1921 (IV edycja). — S. 131. ? Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1740. — Т. 3. — 938 s. Ostrowski Jan K. Kresy bliskie i dalekie. Universitas. — Kraków, 1998. Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. Статі В. Історія Молдови. — Кишинів : Tipografia Centrală, 2002. — ISBN 9975-9504-1-8.

Посилання Родовід Марії Амалії Могилянки Mushati family , Скарб Підгаєцького замку Podhajce Maria Firlej , Firlejowie (02) Wojewodzina Golska