Віктор Амадей фон Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гойм (; 21 травня 1744, Шаумбург, Ангальт, Німеччина — † 2 травня 1790, Пардакоскі, Фінляндія) — німецький принц з династії Асканіїв, російський генерал-поручик.
Родина
Син правлячого князя Віктора I Амадея Адольфа Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймського (1693–1772) Die Fürsten/Herzöge von Anhalt von 1606 bis 1918. Anhalt-Bernburg bis 1863 (inklusive Anhalt-Bernburg-Harzgerode 1635 bis 1709 und Anhalt-Bernburg-Schaumburg-Hoym 1707 bas 1812). — Herausgegeben vom Verein Kultur und Geschichte in Anhalt|Dessau e.V., 2011. — S. 113–117.. від другого шлюбу з Гедвігою Софією з роду графа фон Доннесмарк (1717–1795) Die Fürsten/Herzöge von Anhalt von 1606 bis 1918. Anhalt-Bernburg bis 1863 (inklusive Anhalt-Bernburg-Harzgerode 1635 bis 1709 und Anhalt-Bernburg-Schaumburg-Hoym 1707 bas 1812). — Herausgegeben vom Verein Kultur und Geschichte in Anhalt|Dessau e.V., 2011. — S. 120–122...
Був одружений 21 квітня 1778 року з Магдаленою Софією, княжною Сольмс-Браунфельською (1742–1819), яка була сестрою правлячої ландграфині Ульрики Луїзи Гессен-Хомбург. Від цього шлюбу народився син Віктор Амадей (1779–1783) Michaelis A. B. Einleitung zu einer volständigen Geschichte der Chur- und Fürstlichen Häuser in Deutschland. Dritter Theil / A. B. Michaelis, J. W. Hamberger. — Lemgo, Meyerschen Buchhandlung, 1785. — S. 661–662 ; Oertel Fr. M. Genealogische Tafeln zur Staatengeschichte der Germanischen und Slawischenvölker im neunzehnten jahrhunderte nebst einer genealogisch-statistischen Einleitung. Tafel III. Anhalt / Fr.M. Oertel. — Leipzig, 1845. — S. 3 ; Behr K. von Genealogie der in Europa regierenden Fürstenhäuser nebst der Reihenfolge sämtlicher Päpste / K. von Behr. — Leipzig, 1854. — S. 121 ; Семенов И. С. Христианские династии Европы : династии, сохранившие статус владетельных : генеалогический справочник / И. С. Семенов. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. — С. 45.. За тодішніми правилами, новонародженого принца в Росії відразу було зараховаго до батьківського лейб-гвардійського кірасирського полку корнетом. Але малюк невдовзі помер. Його поховали в Бад-Гомбурзі у ландграфському родинному склепі.
У 1782 році родина принца В. А. Ангальт-Бернбурзького оселилася в Бад-Хомбурзі на Луїзенштрассе ().
Дружина принца Магдалена Софія померла 21 січня 1819 р. у віці 76 років. Її поховано у ландграфському склепі в Бад-Хомбурзі поряд із сином.
Кар'єра
Військову кар'єру принц В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський розпочав в чині капітана нідерландської армії. Невдовзі він перейшов до лав імператорських збройних сил. На австрійській службі він отримав чин ротмістра.1772 року В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський вступив у російську військову службу у лейб-кірасирський полк.
13 березня 1774 р. отримав чин бригадира.
10 липня 1775 р. отримав чин генерал-майора Список воинскому департаменту и находящимся в штате при войске, в полках, гвардии, в артиллерии и при других должностях генералитету и штаб-офицерам, такожде кавалерам Воинского ордена, и старшинам в иррегулярных войсках на 1776 год. — СПб.: при государственной Военной коллегии, 176. — С. 32..
18 червня 1778 р. отримав чин генерал-поручикаГанкевич В. Ю. Генерал-поручик Віктор Амадей Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гойм: (призабута біографія генерала катерининської доби) // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Исторические науки». — 2011. — Т. 24 (63). № 1, спец выпуск «История Украины». — C. 6..
Участь у Російсько-турецькій війні (1768–1774)
Під час Російсько-турецької війни 1768–1774 полковник В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський знаходився у розпорядженні начальника загону генерал-поручика барона К. К. Унгерн-Штернберга (1730–1799). При штурмі Варни барон очолив центральну колону сам, а правий фланг підпорядкував принцу. Полковник В. А. Ангальт-Бернбурзький прийняв під команду єгерський та один з гренадерських батальйонів. Підійшовши до фортечного рову, солдати центральної та правої колони почали вагатися — рів виявився заглибоким. Почався відступ, який російським офіцерам попередити не вдалося. При відступі до 700 осіб виявилося вбитими та пораненими, що становило майже п'яту частину загону генерал-поручика К. К. Унгерн-Штернберга. До того ж російські війська при відступі з-під Варни втратили шість легких гармат. Відбитий від фортеці загін росіян відступив до села Аджимлєр, аби звідти рушити до Базарджику на з'єднання із військами генерал-поручика князя Юрія Володимировича Долгорукова Петров А. Война России с Турцией и польскими конфедератами с 1769 по 1774 год. Составлено преимущественно по неизвестным до настоящего времени рукописным материалам. — Т. IV: Кампания 1773 года. — СПб., 1874. — С. 117.. Головнокомандувач генерал-фельдмаршал граф Петро Олександрович Румянцев-Задунайський, бажаючи послабити вплив невдачі під Варною, підкреслив, що вона одна ще нічого не доводить. Тому прискорювати через це відступ не варто. Турки не наважилися на переслідування у невдалий день. Бачачи сміливість російських військ, які зважилися на відкритий приступ такої фортеці, як Варна, ворог мав би віддати шану військовій мужності. До того ж турки вважали себе щасливими, що змогли втриматися у фортеці, а про дії у відкритому бою не могло вестися і мови. В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський перебував у почті графа Румянцева]] при підписанні Кючук-Кайнарджійського мирного договору між Росією та Османською імперією (Туреччиною)Архив военно-походной канцелярии графа П. А. Румянцева-Задунайского, Часть 2, 1770–1774// Чтения в имп. Обществе истории и древностей Российских при Московском университете : ІІ Материалы отечественные. — 1865, апрель — июнь. — Кн. 2. — С. 322..
У 1778 р. принц В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський під час Баварської кризи значився серед російських командувачів основних та допоміжних військових підрозділівДонесение кн. Репнина к гр. Панину, от 19-го (30-го) декабря 1778 г. // Сб. имп. Русского исторического общества. — 1888. — Т. 65. — С. 118..
Участь у Російсько-Австро-Турецькій війні (1787–1791). Облога і штурм Очакова
Активне командування військами В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймського припадає на Російсько-турецьку війну 1787–1791 рр. У 1788 р. генерал-поручик прибув до діючої Катеринославської армії генерал-фельдмаршала князя Г. О. Потьомкіна, який командував облогою та штурмом Очакова.
Диспозиція штурму була опрацьована генерал-аншефом Іваном Івановичем Меллєром (1725–1790) і була затверджена генерал-фельдмаршалом Г. О. князем Потьомкіним. Чотири колони правого флангу знаходилися під загальним командуванням генерал-аншефа князя Миколи Васильовича Рєпніна. З них дві перші колони «перебували під приватним начальством» генерал-поручика В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймського. Перша колона очолювалася генерал-майором Петром Людвігом фон-дер-Паленом (1745–1826). Вона складалася із солдатів Тамбовського піхотного полку, батальйону спішених єгерів, 1000 катеринославських піших козаків, 200 кінних донських козаків полковника Матвія Івановича Платова (1753–1818), команда «вірних козаків» та вірменські волонтери команди майора Абрамова. Перша колона мала з правого флангу рушити морським узбережжям до замку коменданта трьох бунчужного паші Гасана. Захопивши його вона мала повернути на очаківський земляний ретраншемент та атакувати його з південного боку лиману.
Друга колона була поділена на дві частини, аби ввести супротивника в оману. Одна частина, на чолі із бригадиром князем С. Л. Львовим (1740–1812), складалася із солдатів Катеринославського гренадерського полку та батальйону Таврійського гренадерського полку. Друга частина, яка перебувала під командою полковника В. С. Бойкова, увібрала у себе два батальйони Катеринославського єгерського корпусу та 50 вершників Єлисаветградського легко-комонного полку Петров А. Вторая турецкая война в царствование императрицы Екатерины ІІ. 1787–1791 г. — Т. І. — СПб., 1880. — С. 194.. Друга колона мала увійти в ретраншемент з двох боків і тим самим розсіяти увагу супротивника та боротися за його захоплення з тилу.
О 7 годині 6 грудня 1788 р. одночасно з усіх боків та шістьма колонами розпочався штурм. Генерал-поручик В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський особисто перебував у другій колоні. Саме вона забезпечувала успішні дії першої колони. Звідти здійснювалося правильне і виважене командування принца. Ретраншемент та навколишні будівлі було захоплено. Власне сам В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський з гренадерами та єгерами гнав попереду себе турків до Стамбульських воріт. Ті ворота турки захищали з відчаєм. Так, що коли вони були вже відкриті, то принц увійшов до фортеці по трупам, які наповнювали рів у три сажні завглибшки Богданович М. И. Походы Румянцева, Потемкина и Суворова в Турции / М. И. Богданович. — СПб., 1852. — С. 156–162; Петров А. Вторая турецкая война в царствование императрицы Екатерины ІІ. 1787–1791 г. — Т. І. — СПб., 1880. — С. 200; Белавенец П. И. Очаков. Краткий исторический очерк военных действий русских морских и сухопутных сил у стен Очаковской твердыни / П. И. Белавенец. — Севастополь, 1901. — С. 29; The life of Catharine II, empress of all the Russias: with an elegant portrait of the tsarina, and a correct map of the Russian empire. Vol. II. — Philadelphia, 1802. — Р. 280–281..
В наступну кампанію 1789 р. принц В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський проходив у першій дивізії Об'єднаної Південної армії генерал-фельдмаршала князя Г. О. Потьомкіна. У складі дивізії, квартира якої знаходилася в Єлисаветграді, перебувало 20 кінних полків, 9 піхотних полків, 3 єгерських корпуси, «вірні козаки» та 70 гармат. При дивізії генерал-поручик В. А. Ангальт-Бербурзький був «частным начальником». Взяв участь у взятті Каушан Вейдемейер А. Двор и замечательные люди в России, во второй половине XVIII столетия. — Ч. ІІ. — СПб., 1846. — С. 73., Акермана та Бендер Ганкевич В. Ю. Генерал-поручик Віктор Амадей Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гойм: (призабута біографія генерала катерининської доби) // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Исторические науки». — 2011. — Т. 24 (63). № 1, спец выпуск «История Украины». — С. 10..
Російсько-шведська війна 1788–1790. Героїчна загибель
Наступною війною, в якій взяв активну участь генерал-поручик В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський була російсько-шведська (1789–1790). Бойові дії для росіян розпочалися невдало. Шведи на чолі із своїм королем Густавом ІІІ (1746–1792) виявилися переможцями у бою під Кєрнікоскі та Пардакоскі, під Валкіала.
Контратака росіян була призначена на 18 квітня о 23 годині 30 хвилин. Рух на військо Густава ІІІ був запланований з трьох боків. Спочатку атака росіян була вдалою; шведи почали відступ. Генерал-поручик В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський почав здійснювати спробу взяти Кєрнікоскі. Він дав наказ швидким маршем захопити Кернікоський міст. Росіяни захопили ворожу батарею. Шведи почали полишати шанці. Але невдовзі вони отримали міцну допомогу і почати тіснити росіян та перейшли до контратаки. В. А. Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймський не дочекався допомоги. І через шведську контратаку росіяни були змушені відступати. Військо було поділено на три колони. Частина принца «служила в ретираде». Бригадир В. С. Байков (? — 1790) поділив свою навпіл і попав під «два вогні». Підкріплення генерал-майора Ф. Ф. Бергмана (? — 1803) та бригадира князя О. С. Мещерського (1741 — ?) не спромоглося вчасно підійти на допомогу. Росіян знову було розбито.