Борис Джонсон

Александер Бо́рис де Феффел-ДжонсонКостіна І. Дикий Brexit та підтримка України: чого чекати від Бориса Джонсона на чолі уряду Британії // Європейська правда. — 2019. — 23 липня. (; 19 червня 1964) — британський політик та колишній журналіст; колишній прем'єр-міністр Великої Британії (2019—2022). Колишній міністр закордонних справ Британії (2016—2018), один із лідерів кампанії за вихід Великої Британії з ЄС, колишній міністр тіньового кабінету міністрів опозиції, колишній мер Лондона (2008—2016). На парламентських виборах 2015 року Джонсон був обраний членом парламенту, водночас продовжував виконувати обов'язки мера Лондона до травня 2016 року. Почесний громадянин Одеси та Києва.

З 24 липня 2019 року до 6 вересня 2022 року обіймав посаду прем'єр-міністра Великої Британії та голови Консервативної партії. 2019 року під його лідерством Консервативна партія набрала 43,6 % голосів на парламентських виборах — найкращий результат для будь-якої партії за останні чотири десятиліття. За його прем'єрства Велика Британія формально вийшла з Європейського Союзу, і Джонсон очолював країну протягом перехідного періоду. Одним із ключових викликів його прем'єрства стала боротьба Британії з пандемією COVID-19.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України зайняв проукраїнську позицію, підтримав антиросійські санкції.

Життєпис

Борис Джонсон народився у Нью-Йорку, де в той час працював його батько, Стенлі Джонсон, однак незабаром родина повернулася до Лондона, де мати Бориса, художниця Шарлотта Джонсон Вол, мала закінчувати навчання в Оксфорді. В родині Стенлі Джонсона та його першої дружини, Шарлотти, було четверо дітей, Борис найстарший. Стенлі Джонсон — колишній депутат Європейського парламенту, також працював у Європейській комісії та Світовому банку.

Борис Джонсон є прямим правнуком міністра внутрішніх справ Османської імперії Алі Кемаля від його першої дружини, Вініфред БрунAnglo-Swiss girl, Winifred Brun, the daughter of Frank Brun by his marriage to Margaret Johnson // Одруження відбулося 11 вересня 1903 року // Ancestors of Boris Johnson, Lord Mayor of London10 цікавих фактів про найулюбленішого британця для українців // Міла Тодоренко, «Волинь-нова», 04 вересня 2022, 06:00Борис Джонсон оказался внуком турецкоподданного // Aznews TV, яка померла від пологової гарячки в 1909 роціRegister of Deaths for the Christchurch Registration District, volume 2b (Dec 1909), p. 417: «KAMAL, Winifred», після народження сина Османа Вілфреда Кемаля. Подружжя також мало сина Ленселота Беодара (Lancelot Beodar), який помер у Швейцарії у віці 18 місяців від кашлюку, та дочку Сельму (Celma)Register of Births for the Christchurch Registration District, volume 2b (Dec 1909), p. 621: «KAMAL, Osman Wilfred». У 1912 році Алі Кемаль повернувся до Оттоманської Імперії, у 1919 році три місяці був міністром внутрішніх справ, виступав проти військового перевороту, наказав заарештувати Кемаля Ататюрка, і був страчений 6 листопада 1922. Його дітей, Османа Вілфреда та Сельму, виховувала їхня англійська бабуся, Марґарет Брун (до шлюбу Джонсон). Вони взяли її дошлюбне прізвище. Ось так Осман Алі Вілфред Кемаль (рідний прадід Бориса Джонсона) отримав ім'я Вілфред Джонсон ().

Борис Джонсон має у Туреччині родичів, які є нащадками його прадіда та його дружини-туркені Сабіхи, тому через своє походження є популярною постаттю у Туреччині.

У дитинстві Борис Джонсон отримав значні пошкодження слуху, йому зробили кілька операцій. Навчався спочатку в Європейській школі Брюсселя, в Ітонському коледжі та в Оксфордському університеті, де вивчав класичну літературу. В університеті його обрали президентом студентської спілки. Завдяки його походженню та впливовим батькам, дехто сприймає Бориса Джонсона як представника британської еліти (вищого класу).

Перший шлюб Борис Джонсон узяв 1987 року з Аллегрою Мостін-Овен, але подружнє життя не тривало довго й подружжя розлучилося 1993 року. Того ж року він одружився з Мариною Вілер, юристкою та журналісткою за фахом. Родини Вілер і Джонсона ще до шлюбу протягом десятиліть підтримували дружні стосунки, зокрема Марина Вілер раніше навчалася в Європейській школі в Брюсселі разом з Джонсоном. У шлюбі народилося четверо дітей. У травні 2021 року Борис Джонсон одружився з Керрі Саймондс, яка у квітні 2020 року народила сина, в грудні 2021 року — доньку, 5 липня 2023 року — ще одного сина.

Журналістська діяльність Журналістську кар'єру Борис Джонсон розпочав з посади кореспондента-стажера в газеті Таймс, але пропрацював там лише один рік. З газети його було звільнено за фальсифікацію цитати його хрещеного батька, Коліна Лукаса, який пізніше став віцеканцлером Оксфордського університету. Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, але 1987 року його взяли до The Daily Telegraph. У Брюсселі він працював кореспондентом і помічником редактора цієї газети з 1989 до 1999 рр. З 1994 до 1995 рр. Джонсон також працював політичним оглядачем у газеті Spectactor, а з 1999 року до 2005 — вже редактором.

Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, нерідко викликали суперечки. Пізніше його журналістський доробок використовуватимуть його опоненти, його слова часто вириватимуть з контексту або навіть пародіюватимуть його журналістський «сенсаційний» стиль.

Джонсон є автором кількох книг, серед яких «Фактор Черчилля», «Омріяний Рим», «Колонка Джонсона», «Позичте мені ваші вуха» і «В мене є для вас погляди». Крім публіцистичних робіт, він також опублікував у 2004 року роман: «Сімдесят дві діви». Іншу книгу, «Нова британська революція», було написано після його обрання мером Лондона. За журналістську працю Джонсона висували на Премію Британської телевізійної академії. Як продюсер Джонсон сприяв виходу в 2006 року серії документальних фільмів «Мрія про Рим», у якому порівнюється Римська імперія та сучасний Європейський Союз.

Після завершення прем'єрства у 2026 році Джонсон таємно відвідав Україну, зокрема прифронтові райони Запорізької області, де провів близько двох діб на позиціях 65-ї окремої механізованої бригади. Матеріали цієї поїздки стали основою документального фільму «Борис Джонсон: У зону бойових дій в Україні» (Boris Johnson: Into the Danger Zone in Ukraine), який вийшов на телеканалі Channel 5, а також репортажу, опублікованого в Daily Mail. За словами Джонсона, метою поїздки було особисто ознайомитися з умовами, у яких перебувають українські військовослужбовці, та привернути увагу до необхідності подальшої військової підтримки України з боку західних держав.

Політична діяльність

1997 року Джонсон узяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни — був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід-Сауз, однак зазнав поразки. Однак вже 2001 року йому вдалося обратися до Палати громад парламенту від виборчого округу Генлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі «Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні». 2004 року його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віцепрезидентом Консервативної партії Великої Британії.

З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року після того, як його звинуватили у брехні щодо позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць газети The Spectator. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі, на думку однопартійців, докази брехні в пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Незабаром після призначення у тіньовий кабінет Джонсон оголосив про намір боротися за крісло мера Лондона на виборах 2008 року. У своїй кампанії Джонсон сконцентрувався здебільшого на передмістях столиці, де консерватори мали значну підтримку. Його перемогу 1 травня 2008 року над мером від Лейбористської партії Кеном Лівінгстоном оглядачі пояснювали передусім вдалою передвиборчою кампанією і великою явкою виборців у передмістях столиці.

9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.

Обіймав посаду голови Консервативної партії та прем'єр-міністра Великої Британії з 24 липня 2019 до 6 вересня 2022 року. Як стало відомо в листопаді 2019-го, Консервативна партія Бориса Джонсона отримала пожертви від восьми росіян і одного вихідця з України, яких видання The Times пов'язує з російським режимом. Серед них Олександр Темерко (колишній віцепрезидент ЮКОС, пожертвував 1,2 млн фунтів), Любов Чернухіна (дружина колишнього заступника міністра фінансів РФ Володимира Чернухіна, пожертвувала 450 тис. фунтів), Євген Лебедєв (син Олександра Лебедєва, що володіє лондонською газетою Evening Standard).

Прем'єр-міністр

2019 року, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Борис офіційно став прем'єр-міністром країни після того, як на зустрічі в Букінгемському палаці Єлизавета II попросила його сформувати новий склад уряду. Є прихильником виходу Великої Британії з ЄС і одним із найскандальніших політиків.

Із прем'єрством Джонсона привітав президент США Дональд Трамп, назвав «хорошою людиною» і додав, що його називають «британським Трампом».

27 липня Джонсон уперше провів переговори з Трампом: обговорили ситуацію в Ірані та домовилися про зустріч на саміті Великої сімки.

13 грудня 2019 року Консервативна партія Бориса Джонсона отримала 364 голоси та покращила свій результат на 47 місць. Їхні головні конкуренти — Лейбористська партія — втратила 59 місць і отримала 203 голоси.

Через понад три роки після референдуму, 31 січня 2020 р. о 23:00 за Гринвічем, Велика Британія офіційно вийшла з Європейського Союзу. Британія була членом ЄС протягом 47 років.

Борис Джонсон різко засуджує вторгнення Росії в Україну. 6 березня 2022 року він заявив, що світові лідери повинні докласти всіх зусиль до гарантування, що жахливе вторгнення Росії в Україну припиниться. «Путін повинен зазнати поразки, і його поразка у цьому акті агресії повинна бути видима. Нашими суддями будуть не майбутні історики, а народ України», — сказав Джонсон.

27 квітня Джонсон заявив, що якщо Росія використає проти України зброю масового ураження, Британія може завдати ядерний удар у відповідьБританія може завдати ядерний удар у відповідь по Росії — Джонсон.

8 травня голова англійського уряду заявив, що Британія надасть Україні додаткову військову підтримку в 1,6 млрд доларів.

27 травня Борис Джонсон запропонував Зеленському створити альтернативний ЄС союз, який би очолила Британія і який би протистояв Росії. До нього також мали б увійти Естонія, Польща, Латвія та Литва.

6 червня Джонсон отримав вотум довіри у парламенті. За це проголосували 58,8 % членів консервативної партії, при цьому 41,2 % голосували проти його керівництва. Для збереження своєї посади Джонсону було необхідно набрати щонайменше половину та один голос представників партії на свою підтримку, тобто як мінімум 180 голосів. Голову уряду підтримали 211 депутатів, 148 були протиБорис Джонсон отримав вотум довіри — ВВС.

Наступного дня Джонсон виступив проти того, щоб Зеленського примушували підписати поганий мир з Москвою. За його словами, Британія залишиться на «передовій» підтримки України в боротьбі з російською агресієюДжонсон не підтримав «поганий мир» України з Росією.

26 червня 2022 року Джонсон заявив, що має намір залишитись главою британського уряду до середини наступного десятиліття, щоб побити рекорд Маргарет Тетчер. Голова уряду сказав, що хоче піти на третій термін і залишитись на посаді до середини 2030-х років, щоб забезпечити собі час для зменшення регіональної економічної нерівності Великої Британії та реформувати британську правову та імміграційну системиДля завершення реформ. Джонсон хоче побити рекорд Тетчер і залишатися прем'єром до 2030-х.