Юдейське царство — південне ізраїльське царство зі столицею в Єрусалимі. Царство Юди проіснувало понад 300 років і було знищене Вавилоном близько 600 до н. е.
Ізраїльське царство проіснувало 120 років: Саул, Давид і Соломон царювали кожен по 40 років. Після смерті царя Соломона царство поділилося. Десять колін (племен) утворили Північне Царство зі столицею в Самарії. Два коліна (племена) Юда та Веніямин утворили Південне Царство, зване Юдея, зі столицею в Єрусалимі.
Але і тих два царства не були тривалі. Північне Царство проіснувало понад 200 років і було знищене Ассирією 721 р. до н. е. Південне Царство проіснувало понад 300 років і було завойоване Вавилоном близько 600 р. до Різдва Христового.
Історія Утворення Історія Юдейського царства погано вивчена до VIII ст. до н.е. Єдиною добре задокументованою подією є втручання фараона Шешонка I. Його похід згадується в єгипетських написах і «Першій книзі царів». Питання виникнення Юдейської держави з центром в Єрусалимі є предметом дискусій серед археологів. З цього питання існують значні суперечки. Танах представляє історію походження царства так, як її розуміли юдейські книжники. Ці біблійні тексти зазвичай вважаються пізніми, тобто набагато пізнішими за період, який вони описують, що не виключає їхньої наявності більш ранніх елементівLester L. Grabbe, Ancient Israel : what do we know and how do we know it?, Londres et New York, T&T Clark, 2007, p. 83.
Згідно загальних відомостей після смерті царя Соломона бл. 931 року до н.е. в єдиному Ізраїльському царстві виник розкол. Десять колін (племен) ізраїлітян зібралися на півночі, щоб утворити нове царство, яким став панувати Єровоам I, тоді як племена Юди та Веніямина зберегли вірність Ровоамові, сину Соломона, що став фактично засновником Юдейського царства. Значна частина левитів, посвячених у Храм у Єрусалимі, також приєдналася до нього. Це ймовірніше сталося внаслідок походу фараона Шешонка I бл. 925 року до н.е., що завдав поразки Ровоаму, а з іншого боку підтримав повстання Єровоама I, що призвело до утворення двох царств ізраїльських племен. Нові кордони Юди проходили на півночі перед Бетелем, на сході біля Мертвого моря, на півдні біля пустелі Негев, а на заході межували з філістимськими містами на узбережжі. Після єгипетського вторгнення за часів Ровоама розпочалася будівельна кампанія, в результаті якої було збудовано кільце фортець для захисту царства.
Відносини з Північним Ізраїлем Спроба відновити єдність Ізраїльського царства зробив Аса, що почав війну проти північноізраїльського царя Вааси, для боротьби зяким було укладено союз з арамським царем Бен-Хададом I. Аса використав це, щоб забезпечити панування Юдеї над територіями Веніямина на кордоні двох царствManfred Clauss: Geschichte des alten Israel. In: Oldenbourg Grundriss der Geschichte. Band 12, 2009, S. 46 f.. За правління Йосафата мир з Північним Ізраїлем було відновлено. Він навіть пішов воювати разом з північноізраїльським царем Ахавом проти Араму, а невдовзі після цього — разом з сином Ахава, Йорамом проти моавітян, що свідчить про те, що Йосафат був васалом Північно-Ізраїльського царства. Він також завоював ідумейське портове місто Еціон-Ґевер на Червоному морі, що сприяло торгівлі з багатою землею Офір, але юдейські кораблі зазнали аварії в Еціон-Ґевері. Йосафат зміцнив свої стосунки з Північним Ізраїлем через династичний шлюб свого сина Йорама з ізраїльською принцесою Аталією, яка була сестрою або дочкою Ахава (2 Царів 8:18). Відтоді можна говорити про об'єднаний Ізраїль через династичний союз, в якому домінували Омріди.
Новий цар Йорам на початку панування стикнувся з заколотом своїх братів, який було жорстоко придушено. Він продовждив політику свого батька. В його часи Ідумея виборює незалежність. Слідом за цим, згідно з (2 Хр. 21:16-17) Юдея піддалася спустошливому набігу філістимлян і кочівників Аравійського півострова. Тоді загинули всі сини Йорама, крім Ахазії. Також і відокремилося місто Лівна.
841 року до н.е. цар Ахазія разом з північноізраїльським царем Йорамом виступили проти Азаїла, царя Араму, але у битві біля Рамоту союзники зазнали ніщивної поразки. Можливо в битві загинули обидві царі. Коли Єгу захопив владу в Північному Ізраїлі, мати Ахазії, Аталія, захопила владу. Вона стала знищувати представників династії Давида по всій Юдеї, але упустила одного сина Ахаза — Йоаса, якого приховав і виховав первосвященик Єгояда. Після 7-річного правління Аталію стратили царські гвардійці за наказом первосвященика Єгояди, а Йоаса проголосили царем.
Піднесення За панування Йоаса військові кампанії Арамейського царства послабили Північно-Ізраїльське царство та філістимські міста. Знищення філістимського міста Ґат, на захід від Юдеї, відкрило нові можливості для зростання царства. Це руйнування, можливо, було пов'язане з походом арамейського царя Азаїла, про що розповідається у Другій книзі царівManfred Clauss: Geschichte des alten Israel. In: Oldenbourg Grundriss der Geschichte. Band 12, 2009, S. 61.. Ослаблення Гату пішло на користь Юдеї, яка розширила свою територію до Шефели і навіть до долини Беер-Шеви. Відступ Північного Ізраїлю та філістимських міст дозволив Юдейському царству розширитися та досягти статусу регіональної держави. В Єрусалимі почали з'являтися елементи бюрократичної системи обліку. Біля джерела Гіхон були знайдені печатки та булли, що свідчать про зв'язки з фінікійцямиGrabbe 2007, p. 125-127Alexander Fantalkin, « The Appearance of Rock-Cut Bench Tombs in Iron Age Judah as a Reflection of State Formation », dans Alexander Fantalkin et Assaf Yasur-Landau (dir.), Bene Israel : Studies in the Archaeology of Israel and the Levant during the Bronze and Iron Ages in Honour of Israel Finkelstein, 2008.
Наступний цар Амасія переміг Ідумею, але зазнав поразки від Північно-Ізраїльського царства. Війська останнього переможно увійшли до Єрусалиму, зруйнували частину фортечної стіни і захопили скарбниці царського палацу і Храму. 783 року до н.е. внаслідок змови військовиків юдейського царя вбито, а трон посаджено його сина Уззію. За його 52-річного правління Юдея процвітала в сільському господарстві та торгівлі. Матеріальний добробут зріс. Це було пов'язано із загальним припиненням військової діяльності, оскільки Арамське царство все частіше мусив захищатися від розширення Ассирійської імперіїManfred Clauss: Geschichte des alten Israel. In: Oldenbourg Grundriss der Geschichte. Band 12, 2009, S. 62. Уззіязахворів на проказу та жив в ізоляції у власному будинку, тому його син Йотам взяв на себе регентство за багато років до його смерті.
Під зверхністю Ассирії Юдея вперше згадується в історичних джерелах за часів правління Ахаза. Цар тоді був васалом Ассирії та платив данину Тіглатпаласару IIIGrabbe 2007, p. 141. Зрештою це спричинило протистояння з північно-Ізраїльським і Арамейським царствами, що намагалися завадити поширити ассирійський вплив на регоін. Ці держави протягом 734-732 років до н.е. вдерлися до Юдей (події отримали назву «сиро-єфремській війна»). Ахаз звернулася до Ассирії, яка атакувала Північний Ізраїль та Арам. Ця подія не підтверджена ассирійськими джерелами. Яким би не був фактичний перебіг подій, цей конфлікт, безумовно, прискорив посилення Юдеї в сферу впливу АссиріїGrabbe 2007, p. 164. У 722—720 роках до н.е. знищення Північно-Ізраїльського царства та його столиці Самарії призвело до прямого контакту з Ассирією через її нові провінції Самарія, Мегіддо та Дор.
За правління Єзекії відбувається зміцнення Юдейського царства. Разом з тим серед знаті відбувалося протистояння між прихильниками союзу з Єгиптом та збереження залежності від Ассирії. Єзекія був вихований під впливом пророка Ісаї (2 Цар. 19:5), та приступив до суттєвих релігійних та культурних реформ. В цей час була написана книга пророка Ісайї. Почалося зміцнення Єрусалиму, розширення укріпленого міста Лахіш в рамках підготовки до майбутнього повстання проти Ассирії. Тому коли філістимське місто-держава Ашдод наважилося повстати проти Ассирії в 713 році до н. е., Юдея разом з іншими державами приєдналася до повстання, хоча його участь обмежувалася постачанням продовольства. Коли повстання було придушене в 711 році до н. е., Юдея уникнула знищення завдяки швидкій покоріManfred Clauss: Geschichte des alten Israel. In: Oldenbourg Grundriss der Geschichte. Band 12, 2009, S. 64 f..
Єзекія після смерті 705 року до н.е. ассирійського царя Шаррукена II знову наважився повстати, цього разу під єгипетським захистом та в союзі з кількома ассирійськими васалами в регіоні. 701 до н. е. ассирійський цар Сін-аххе-еріба напав на Юдею, яку булос плюндровано. Лише міста Єрусалим і Гезер вистояли і не піддалися нападникам, а також територію Веніямина було врятовано. Усі інші міста постраждали. На південь від Єрусалиму була зруйнована фортеця Рамат-Рахіль. Міста Шефели (Бейт-Шемеш, Тімна), а також міста Негеву (Арад і, можливо, Беер-Шева) зазнали руйнувань. Єрусалим залишався головним міським центром регіонуGrabbe 2007, p. 167. Ассирійці святкували захоплення Лахіша, зображуючи облогу міста на барельєфах у Ніневії. Ассирійці поступилися територіями Шефели філістимлянським містам Ашкелон, Екрон та Газа. Роблячи це, вони прагнули посилити свій контроль над південним кордоном своєї імперії та підтримати економічне процвітання філістимських царств. Юдея, з іншого боку, була значно ослаблена, як у військовому, так і в економічному плані. Єзекія знову купив свою свободу, сплативши велику данину. Єзекія зберіг контроль лише над Юдейською гірською країною; решта Юдеї потрапила під владу Ассирії або контролю міст-держав, які залишалися вірними ассирійцям і були винагороджені юдейськими землями. Як наслідок, ассирійський культ, запроваджений Ахазом і тимчасово скасований Єзекією, довелося знову запровадити в Єрусалимі.
У VII столітті до н.е., під час тривалого правління Манасії та Йосії, царство відроджується, активно торгуючи з ассирійськими провінціями. Розвиток царства характеризувався переважно розширенням сільського сектору, особливо в регіонах, що межують з пустелею. Населення осіло в посушливих районах Юдейської пустелі та Негеву. Щоб компенсувати втрату своїх прибережних рівнинних територій, Юдея експлуатувала свої території в південній та східній Юдеї. Негев та долина Йордану були інтегровані в ассирійську торговельну систему та розвивалися як економічно, так і демографічноOded Lipschitz (trad. de l'hébreu), The Fall and Rise of Jerusalem : Judah Under Babylonian Rule, Winona Lake, Ind., Eisenbrauns, 2005, p. 10. При цьому царі були данниками Ассирії. У фортеці Рамат-Рахіль розташовувався ассирійський чиновник, що споглядав за сплатою данини та діяльністю юдейських царів (на випадок змови). У 2025 році в Єрусалимі було виявлено перший ассирійський напис періоду Першого Храму, на якому був царський ассирійський клинописний напис, що вимагав данини від царя Юдеї «від першого Ава»Christopher Eames • October 21, « A 2,700-Year-Old Assyrian Inscription Demanding Tribute Found in Jerusalem [archive] », sur ArmstrongInstitute.org. Артефакт підтверджує біблійні оповіді (зокрема, 2 Царів 18:7; 2 Хронік 33:11), які вказують на те, що в цей час юдейські царі Манасія та Єзекія перебували під владою Ассирії, коли останній відмовився платити данину цареві Ассирії, що призвело до вторгнення Ассирії до Юдеї.
Протистояння з Єгиптом і Вавилоном