«Філадельфія» () — американський фільм-драма режисера Джонатана Деммі, що завоював дві премії «Оскар»: за найкращу чоловічу роль і за найкращу пісню до фільму, а також інші призи міжнародних кінофестивалів. «Філадельфія» стала одним із перших фільмів про гомосексуальність, СНІД і гомофобію. В основу сюжету покладена реальна історія адвоката Джеффрі Боуерса, котрий у 1987 році подав до суду на юридичну фірму «Baker & McKenzie» за те, що був несправедливо звільнений. Головні ролі виконували Том Генкс і Дензел Вашингтон.

Сюжет Ендрю Беккет — старший юрист у престижній філдельфійській юридичній фірмі Wyant, Wheeler, Hellerman, Tetlow & Brown. Він приховує від колег свою гомосексуальність і те, що хворий на СНІД. Один із партнерів фірми Волтер Кентон помічає у нього на лобі ураження. Беккет пояснює його травмою від гри в ракетбол, але це — саркома Капоші, характерна ознака СНІДу.

Протягом 10 днів, відведених на підготовку справи, яку йому доручили, Беккет намагається приховати ураження, працюючи вдома. Він завершує документи вночі напередодні закінчення строку позовної давності й приносить їх до офісу, залишивши інструкції асистентам подати їх наступного дня. Але вранці йому телефонують: папери зникли, на комп’ютері копій немає. Зрештою документи знаходяться в іншому місці й подаються до суду в останній момент. Наступного ранку Беккета викликають на нараду партнерів — і звільняють.

Беккет переконаний, що хтось навмисне сховав документи, щоб створити привід для звільнення, і що справжня причина — його СНІД і гомосексуальність. Він звертається до десяти адвокатів із проханням представляти його в позові про неправомірне звільнення. Останній, до кого він приходить, — афроамериканський адвокат Джо Міллер, який спеціалізується на особистих травмах і раніше протистояв Беккету в іншій справі. Міллер почувається незручно через те, що чоловік зі СНІДом перебуває в його офісі. Спочатку він відмовляється брати справу, а одразу після зустрічі йде до свого лікаря перевірити, чи не міг заразитися. Лікар пояснює, що ВІЛ не передається побутовим шляхом.

Не знайшовши іншого адвоката, Беккет вирішує представляти себе сам. Під час досліджень у юридичній бібліотеці Міллер бачить його за сусіднім столом. Бібліотекар підходить до Беккета й каже, що знайшов прецедент дискримінації за СНІД. Коли відвідувачі бібліотеки починають нервово коситися, бібліотекар пропонує Беккету перейти до окремої кімнати. Побачивши паралелі з расовою дискримінацією, Міллер підходить до Беккета, переглядає зібрані матеріали й погоджується взяти справу.

Під час судового процесу партнери фірми свідчать, що Беккет був некомпетентним і навмисне приховував свій стан. Захист постійно наголошує, що Беккет сам «нав’язав собі» СНІД через добровільний гей-секс із незнайомцями й тому не є жертвою. Щоб довести, що Кентон міг би розпізнати ураження як симптом СНІДу, викликають колишню колегу Беккета Меліссу Бенедикт — вона заразилася ВІЛ через переливання крові. Вона розповідає, як Кентон реагував на неї з дискомфортом. Кентон заперечує, що впізнав ураження в Беккета, і наполягає, що Мелісса — «невинна жертва» через переливання, на відміну від Беккета. Щоб довести видимість уражень, Міллер просить Беккета розстебнути сорочку на свідківському стенді — ураження чітко видно й однозначно впізнавані. Протягом процесу гомофобія Міллера поступово зникає — він і Беккет зближуються, працюючи разом.

Після свідчень Чарльза Вілера — партнера, якого Беккет найбільше поважав, — той дає свідчення проти нього, Беккет втрачає свідомість і потрапляє до лікарні. Інший партнер, Боб Сейдман, зізнається, що підозрював у Беккета СНІД, але мовчав і не дозволяв йому говорити про це, за що глибоко шкодує. Під час перебування Беккета в лікарні присяжні виносять вердикт на його користь: компенсація зарплати, відшкодування моральних збитків і каральні збитки — загалом понад 5 мільйонів доларів.

Міллер приходить до ослабленого Беккета в лікарню після вироку й долає страх настільки, що торкається його обличчя. Після того, як родичі виходять із палати, Беккет каже своєму коханому Мігелю Альваресу, що він «готовий». Тієї ночі в будинку Міллера дзвонить телефон — це Альварес повідомляє, що Беккет помер. Похорони проходять удома в Беккета: багато людей, включно з Міллером і його родиною, дивляться домашні відео, де Беккет — щаслива дитина.

У ролях Том Генкс — Ендрю Бекет Дензел Вашингтон — Джо Міллер Джейсон Робардс — Чарльз Вілер Мері Стінберген — Белінда Конін Антоніо Бандерас — Міґель Джоан Вудворд — Сара Беккетт Енн Дауд — Джилл Беккетт Роберт В. Кесл — Бад Беккетт Чарльз Неп'єр — суддя Лукас Гарнетт Роджер Корман — Роджер Лерд Трейсі Волтер — бібліотекар Чандра Вілсон — Чандра

Пісні зі звукової доріжки №Назва композиціїВиконавець1Streets Of PhiladelphiaSoundtracks for PhiladelphiaБрюс Спрінгстін2PhiladelphiaНіл Янг3Yes Means YesSensible Shoes4Please Send Me Someone To LoveSade5I Don't Wanna Talk About ItIndigo Girls6Laudate DominumБарбара Гендрікс7Sister RosaNeville Brothers8Ibo Lele (Dreams Come True)RAM9It's In Your EyesPauletta Washington10All The WayGary Goetzman11God Rest Ye Merry GentlemenСірілл Уоттерс12Non temer amato beneЛюсія Попп13Have You Ever Seen The RainSpin Doctors14Dulcissimum ConviviumБарбара Хендрікс15LovetownПітер Гебріел9HeavenQ. Lazzarus10Mr. SandmanThe Flirtations11Марія Каллас12O nume tutelarМарія Каллас13Ebben? ne andrò lontanaМарія Каллас14Ecco: respiro appenaМарія Каллас

Суперечки Фільм став другою високобюджетною картиною Голлівуду (після фільму «Оркестр продовжує грати»), у котрому реалістично зображені геї та лесбійки. Картина спочатку містила сцени близькості між героями Генкса та Бандераса, зокрема в ліжку. У деяких DVD-виданнях фільму вона включенаPhiladelphia. Dir. Jonathan Demme. Perf. Tom Hanks, Denzel Washington. TriStar Pictures, 1993.. Сім'я Джефрі Боуерса подала позов до суду на творців фільму, котрі без відповідного дозволу використали історію життя Джефрі як основу сюжету. Члени сім'ї стверджували, що 54 сцени фільму настільки нагадують події з життя Боуерса, що немає жодних сумнівів, що саме його історія стала відома кінематографістам з інтерв'ю членів сім'ї та лягла в основу сюжету. Незабаром позов був відкликаний внаслідок угоди, подробиці якої невідомі. Творці фільму зізналися, що дійсно фільм частково заснований на подіях життя Боуерса.

Критика Фільм був добре сприйнятий критиками й отримав 74 проценти «свіжого» рейтингу на сайті «Rotten Tomatoes», а також 87 процентів рейтингу користувачівPhiladelphia. Картина зайняла 20-те місце в списку 100 найнадихаючих американських фільмів за 100 років, а Ендрю Бекет знаходиться на 49 місці списку 100 найкращих героїв і лиходіїв за версією Американського інституту кіномистецтва.

Нагороди Фільм «Філадельфія» завоював дві премії «Оскар»: Том Генкс — за найкращу чоловічу роль Брюс Спрінґстін — за найкращу оригінальну пісню «Вулиці Філадельфії» (Streets of Philadelphia)

Посилання

Примітки