Клаудіо Джентіле (; 27 вересня 1953, Триполі) — колишній італійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, наразі очолює тренерський штаб національної збірної Лівії.
Як гравець насамперед відомий виступами за клуб «Ювентус», а також національну збірну Італії.
Шестиразовий чемпіон Італії. Дворазовий володар Кубка Італії. Володар Кубка УЄФА. Володар Кубка Кубків УЄФА. У складі збірної — чемпіон світу.
Клубна кар'єра Вихованець футбольної школи клубу «Варезе».
У дорослому футболі дебютував 1971 року виступами за команду нижчолігового клубу «Арона», в якій провів один сезон, взявши участь у 34 матчах чемпіонату. Наступного року повернувся до «Варезе», кольори якого захищав до 1973 року.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ювентус», до складу якого приєднався 1973 року. Відіграв за «стару синьйору» наступні одинадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем захисту команди. За цей час шість разів виборював титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Італії (двічі), володарем Кубка УЄФА, володарем Кубка Кубків УЄФА.
Протягом 1984—1987 років захищав кольори команди клубу «Фіорентина».
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «П'яченца», за команду якого виступав протягом 1987—1988 років.
Виступи за збірну 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 71 матч, забивши 1 гол. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, чемпіонату Європи 1980 року в Італії, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, здобувши того року титул чемпіона світу.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 2000 року, очоливши тренерський штаб молодіжної збірної Італії. Очолював італійську команду на молодіжному чемпіонаті Європи 2004 року, де італійці здобули «золото». Того ж року привів команду до олімпійської «бронзи» на Літніх Олімпійських іграх в Афінах. 2006 року припинив співпрацю з італійською «молодіжкою».
18 жовтня 2011 року був призначений головним тренером національної збірної Лівії.
Статистика виступів
Статистика клубних виступів СезонКлубЧемпіонатЛігаІгорГолів1971–72 «Арона»D3441972–73 «Варезе»B3411973–74 «Ювентус»A2511974–75A2801975–76A3221976–77A3431977–78A2911978–79A3011979–80A2911980–81A2601981–82A2101982–83A2001983–84A1001984–85 «Фіорентина»A3001985–86A2201986–87A1801987–88 «П'яченца»B200
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення
Як гравця Чемпіон Італії (6): «Ювентус»: 1974–75, 1976–77, 1977–78, 1980–81, 1981–82, 1983–84 Володар Кубка Італії (2): «Ювентус»: 1978–79, 1982–83 Володар Кубка УЄФА (1): «Ювентус»: 1976–77 Володар Кубка Кубків УЄФА (1): «Ювентус»: 1983–84 Чемпіон світу (1): 1982
Як тренера Чемпіон Європи (U-21): 2004 Бронзовий призер Літніх Олімпійських ігор: 2004
Примітки
Джерела Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії.