Бутан — південноазійська країна, що знаходиться на південних схилах Гімалайського хребта . Загальна площа країни 38 394 км² (137-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 38 394 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни трохи більша за площу Одеської області України.
Етимологія Офіційна назва — Королівство Бутан, Бутан (мовою дзонґ-ке འབྲུག་ཡུལ་ — Друг Гьялкхап, Друк Юл). Назву країні дали тибетські племена бхотія, що мігрували на територію сучасного Бутану з Тибету в X столітті. Корінь «бод» означає Тибет, а префікс «анта» — околиця, тобто Околиця Тибету. Інша неофіційна назва країни, Друк-Юл означає Землю Громового дракона. Так країну названо через сильні шторми, що вирують в ній під час мусону. Одночасно міфічний дракон є покровителем не тільки країни, але й селян-орачів, володарем усіх річкових потоків.
Історія дослідження території
Географічне положення
Бутан — південноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Китаєм (спільний кордон — 477 км), на заході, сході й півдні — з Індією (659 км). Загальна довжина державного кордону — 1136 км. Відстань між східним і західним кордоном Бутану — 300 км, між північним і південним — 170 км. Країна не має виходу до вод Світового океану.
Крайні пункти
Час
Час у Бутані: UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом).
Геологія
Сейсмічність
Рельєф
Місцевість країни гірська і лісиста. Середні висоти — 2220 м; найнижча точка — уріз вод Дрангме-Чху (97 м); найвища точка — гора Гангкхар-Пуенсум (7570 м), за іншими даними Кула-Кангрі (7554 м). На півночі країни високогір'я із засніженими вершинами (часто покритими льодовиками); на південних хребтах Гімалаїв — високогірна місцевість; в південній частині країни — передгір'я і субтропічні рівнини. Перші британці, які побували в Бутані, розповідали: «Темні і вузькі полонини, вершини гір, загублені в хмарах, створюють пейзаж виняткової розкоші і величності». Територія країни — одна з найбільш важкопрохідних гірських місцевостей світу, висота якої змінюється від 160 до 7000 м над рівнем моря. Найвища точка Бутану, гора Кула-Кангрі знаходиться на півночі країни на кордоні з Китаєм. Друга найвища точка — Джомолхарі (7314 м) знаходиться біля долини Чумбі. У країні налічується 19 гірських піків, що перевищують висоту 7000 м. На півночі бутанського-китайського кордону підносяться засніжені гімалайські піки заввишки понад 7500 м, на вершинах яких панує арктичний клімат. Вода гірських річок, що утворилася в результаті танення льодовиків, альпійські долини в цьому регіоні створюють ідеальні умови для великої рогатої худоби, яку розводить місцеве населення. Чорні Гори в центральній частині Бутану утворюють природний вододіл між двома головними річковими системами країни — Мо і Дрангме (Манас). Висота гірських вершин Чорних Гір — 1500—2700 м над рівнем моря, а бурхливі гірські річки утворюють гірські ущелини.
Східний Бутан розділений південними вершинами гірської системи Донга. У західній частині Бутану знаходяться родючі культивовані долини і водосховища країни. Височина Шивалік, Ю чи Чорні Гори, передгір'я Гімалаїв, покрита лісами, алювіальними річковими долинами і горами заввишки до 1500 м над рівнем моря. Височина спускається до субтропічних рівнин «дуар». Більша частина цієї рівнини лежить в Індії, але вона проникає всередину Бутану на 15 км. На цих рівнинах концентруються найважливіші комерційні центри країни — Пхунчолінг, Гелепху і Самдруп-Джонкхар. Північна частина Бутану — розчленована місцевість з сухою пористої землею і рясною рослинністю. Південна частина — родючі землі, порослі високими травами і джунглями. На рівнині вирощується рис і інші зернові культури.
Клімат Територія Бутану лежить у субекваторіальному кліматичному поясі високогірного типу. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній; добові досить відчутні. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять тропічні циклони.
Клімат Бутану варіює залежно від висоти місцевості і, як і на більшій частині Азії, перебуває під впливом мусонів. У західній частині країни через мусонні вітри випадає 60-80 % всіх опадів країни. Клімат вологий на південних рівнинах і передгір'ях, в гімалайських долинах південного та центрального районів клімат помірний, на півночі країни — холодний з цілорічним снігом на гімалайських вершинах. Температура залежить від висоти. У Тхімпху, що знаходиться на висоті 2200 м над рівнем моря в західній частині країни, в червні—вересні температура 15-26 °C, але в січні знижується до −4 °C, а іноді і до −16 °C. Центральна частина країни — зона прохолодного помірного клімату. На півдні країни, через жаркий, вологий клімат цілорічна температура становить +15-30 ° C, при цьому температура влітку в долинах досягає іноді +40 °C. Річний рівень опадів залежить від району. Так, в північній частині Бутану в рік випадає тільки 40 мм опадів — в основному у вигляді снігу. У центральному районі з помірним кліматом річний рівень опадів становить близько 1000 мм. На півдні (в зоні субтропіків) випадає до 7800 мм на рік. З грудня по лютий — сухий зимовий період, коли випадає 20 мм опадів на місяць. У серпні рівень опадів досягає 650 мм. Весна в Бутані триває з березня до середини квітня. Літні дні починаються в середині квітня, коли рідко трапляються дощі. Сезон мусонних дощів на південному заході — липень—вересень. Високий рівень опадів на півдні країни пояснюється тим, що мусони затримуються Гімалаями. Осінь триває з кінця вересня до кінця жовтня—листопада. З листопада по березень триває морозна і сніжна зима (на висоті від 3000 м).
Бутан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Річки
Річки країни належать басейну Бенгальської затоки Індійського океану. Численні гірські річки несудноплавні, але забезпечують водою іригаційні системи країни, греблі на них виробляють гідроелектроенергію. У Бутані чотири головні річкові системи: Манас (або Дрангме), Санкош (або Пуна-Цанг), Ванг Чу (або Чінча) і Торса (або Амо). Всі вони беруть свій початок у Гімалаях, а потім, протікаючи в південному напрямі через долини «дуари», впадають у річку Брахмапутра, яка, в свою чергу, впадає в Ганг. Найдовша річкова система в Бутані — Дрангме (Курі), яка тече в індійський штат Аруначал-Прадеш і має три притоки: Дрангме, Мангде і Бумтанг. У районі долин «дуар», де сходяться всі 8 приток цієї річки, Дрангме носить назву Манас. 320-км річка Пуна-Цанг (Санкош) часто виходить зі своїх берегів, як і річки Мо і Пхо, що її утворили. В них тече вода, що утворилася з гімалайського снігу. Вони течуть у південному напрямку до міста Пунакха, де з'єднуються, утворюючи річку Пуна-Цанг, яка, в свою чергу, тече на південь в індійський штат Західний Бенгал. Численні притоки річки Ванг Чу довжиною 370 км беруть початок у Тибеті. Сама річка Ванг Чу тече на південний схід через західну частину Бутану і надалі проходить через «дуари». Тут вона тече в індійський штат Західний Бенгал. Найменша річкова система країни — Торса, відома як Амо в північній частині, також бере початок у Тибеті і тече в Індію.
Озера
Льодовики
Льодовики в північному Бутані, які займають 10 % усієї території країни, є важливим джерелом води в річках Бутану. Ці льодовики містять в собі мільйони тонн прісної води, і під час літнього танення часто стають лихом для населення.
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинність
Центральну частину країни вкривають ліси. У середині 1980-х років приблизно 70 % території було вкрито лісами, 10 % — цілорічним снігом і льодовиками, майже 6 % — постійно культивувалося або займалося населеними пунктами, 3 % — тимчасово культивувалося і 5 % — займалося луками і пасовищами, решта території являє собою скелясту місцевість, на якій неможливо культивування сільськогосподарських рослин.
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Гімалайсько-Юньнанської провінції Китайсько-Гімалайської підобласті Голарктичної області.
У східній частині країни мешкають тигри, леопарди, слони та ін.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: несамовиті штормові вітри, що дмуть з Гімаліїв дали назву країні — Країна Штормового Дракона; часті зсуви ґрунту під час сезону дощів.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Бутану багаті на ряд корисних копалин: гіпс, кальцит.
Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 78 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 320 км² зрошуваних земель.
Земельні ресурси Земельні ресурси Бутану (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 13,6 %, орні землі — 2,6 %, багаторічні насадження — 0,3 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 10,7 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 85,5 %; інше — 0,9 %.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: ерозію ґрунтів; обмежений доступ до джерел питної води.
Бутан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару.
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права.
Природоохоронні території
Екорегіони
Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Бутан належить до Гімалайської області Тибетсько-Гімалайської гірської фізико-географічної країни.
Див. також Південна Азія
Примітки
Література
Українською
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1
Англійською
Російською
Бутан //
Посилання
Бутан, Королівство Бутан / В. В. Дроздов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-38261
— карти ґрунтового покрову Бутану.