Князі
Поляни
Київська Русь
Київське князівство
Васал Золотої Орди
Васал Великого князівства Литовського 1394—1440князівство скасовано, встановлено Київське намісництво 1470князівство скасовано, встановлено Київське воєводство
Воєводи
Велике князівство Литовське
Корона Польська 1654остаточна втрата Києва в результаті Хмельниччини; місто стає резиденцією московських воєвод.
Московське царство
Війти
Річ Посполита
Денис Мартянович — 1620 Федір Тадрина — 1620 Артем Конашкович — 1620 Семен Мелешкович 1620–1621 Федір Ходика — 1621–1627 (другий раз) Федір Скорина — 1627–1629 Іван Євсейович — 1629–1631 Яцько Балика — 1631–1633 (війтівський субделегат) Самійло Мефедович — 1633–1637 Юзеф Ходика — 1637–1641 Самуель Мефедович 1641–1644 Анджей Ходика — 1644–1649 Богдан Сомкович — 1653–1657
Московське царство Михайло Сахнович — 1665–1670 Федір-Ждан Тадрина — 1670–1677 Іван Федорович Тадрина — 1677–1691 Іван Демідович Бишкович — 1691–1695 Василь Зіменко — 1695–1699 (субделегат) Влотсковський — 1699–1700
Російська імперія Данило Полоцький — 1700–1722 Павло Войнич — 1735–1751 Іван Сичевський — 1755–1766 Григорій Пивоваров — 1766–1781
У 1785—1797 роках посаду війта скасовано. Магістрату залишили судові функції, а міськими справами займалася «шестигласна дума», очолювана міським головою.
Василь Копистенський — 1785–1787, бунчуковий товариш, перший міський голова. Юхим Митюк (1732—1810) — 1787–1790, купець 1-ї гільдії, бунчуковий товариш, міський голова, очолював міську думу три роки. Григорій Радзицький (1790—1798) — міський голова, очолював міську думу до поновлення за імператора Павла І у Києві Магдебурзького права. Григорій Радзицький (1798—1801) — затверджений київським войтом 30 червня 1798 року Павлом І. Степан Рибальський - 1813 - 1818 (Валентина Шандра. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець XVIII - почтаок ХХ ст. Київ, 2016. с. 26) Георгій Рибальський — 1801–1813 Пилип Лакерда — 1814 Михайло Григоренко — 1815–1826 Григорій Киселівський — 1826–1834
Дореволюційний період (1835—1917)
Російська імперія
Міські голови У Російській імперії градоначальник і міський голова — дві різні посади, з різними функціями. Градоначальником називалося посадова особа з правами губернатора, яка управляла градоначальництвом (тобто містом, що не знаходиться в губернському підпорядкуванні; сучасним аналогом є міста зі спеціальним статусом). Градоначальник призначався імператором. Функція губернатора і відповідно градоначальника — «перший охоронець недоторканності прав верховної влади, зисків держави і повсюдного, точного виконання законів, статутів, найвищих наказів, указів уряду сенату і приписів начальництва». Міський голова — виборна посада, глава міського громадського самоврядування. Градоначальник здійснював нагляд за діяльністю міського самоврядування (зокрема, міського голови). Градоначальників у Києві до 1917 року не існувало, так як місто знаходився в губернському підпорядкуванні Київської губернії.
Київський міський голова був вперше обраний 1835 року. Парфеній Дехтерьов — 1835–1837 Павло Єлисєєв — 1837–1838 Іван Ходунов — 1838–1841 Готліб Фінке — 1841–1844 Іван Ходунов — 1844–1847 Микола Балабуха — 1847–1851 Іван Ходунов — 1851–1853 Семен Личков — 1853–1854 Андрій Бухтєєв — 1854–1857 Григорій Покровський — 1857–1860 Йосип Завадський — 1860–1863 Федір Войтенко — 1863–1871 Павло Демидов Сан-Донато — 1871–1872 Густав Ейсман — 1872–1873 Павло Демидов Сан-Донато — 1873–1875 Микола Ренненкампф — 1875–1879 Густав Ейсман — 1879–1884 Іван Толлі — 1884–1887 Степан Сольський — 1887–1900 Василь Проценко — 1900–1905 Іполит Дьяков — 1906–1916 Федір Бурчак — 1916–1917 Євген Рябцов — 1917–1918
Революція, визвольні змагання, війна проти більшовицької Росії (1917—1920)
Введення градоначальництва
Проєкт виділення Києва з губернського підпорядкування та введення градоначальництва був поданий в 1912 році тодішнім київським губернатором Олексієм Гирсом. Питання про заснування Київського градоначальництва було «принципово вирішено» лише на початку 1917 року. У травні 1918 року, за правління гетьмана Павла Скоропадського, київським градоначальником був генерал-майор Олександр Хануков. У вересні того ж року він був відправлений у місячну відпустку, а виконуючим обов'язки градоначальника став Карл Маршалк, колишній помічник начальника московської кримінальної поліції.
Комендант Києва Щорс Микола Олександрович — 5–13 лютого 1919 року.
Міські голови
8 (21) серпня 1917 року перша київська демократична (всенародно обрана) Дума обрала міським головою адвоката Євгена Рябцова. Номінально він залишався на цій посаді без перерви аж до листопада 1919 року, хоча в періоди панування більшовиків фактичною владою в місті ані Дума, ані міський голова не володіли; коли ж більшовицька влада уходила з Києва (в березні 1918 року і серпні 1919 року), діяльність органів міського самоврядування поновлювалася. У листопаді 1919 року, коли Київ був під владою Добровольчої армії, виник конфлікт між міською управою і вищою владою, результатом якого стала відставка управи, а разом з нею і Євгена Рябцова з поста міського голови. На його місце був призначений товариш (заступник) міського голови Петро Бутенко, який перебував на цій посаді з 30 жовтня по 14 грудня 1919 року.
З 1919 року, після встановлення у Києві "радянської" влади, посада керівника міста називалася «голова міськради».
Голови міськради Андрій Іванов Андрій Бубнов — репресований у 1940 р. Євген Рябцов (1919, повторно, денікінська окупація)
Довоєнний період (1921—1941)
УРСР голова Київської міськради: Ян Гамарник — 1921–1923, пізніше — керівник Політуправління Робітничо-Селянської Червоної Армії, покінчив життя самогубством. Григорій Гринько — 1924–1925, пізніше — нарком фінансів, репресований. Пантелеймон Свистун — 1925. Панас Любченко — 1925–1927. Юрій Войцехівський — 1927–1932. Іван Воробйов — 1932. Василь Биструков — 1932–1934. Рафаїл Петрушанський — 1934–1937, репресований. Павло Христич — 1937, репресований. Микола Пашко — 1937–1940, репресований. Іван Шевцов — 1940–1941, загинув у боях в оточенні.
Німецька окупація (1941—1943)
Райхскомісаріат Україна
Німецька адміністрація голова цивільної адміністрації регіону — ґебітскомісар
голова цивільної адміністрації міста — штадткомісар
голова воєнної адміністрації — штадткомандант
Міська управа
Післявоєнний період (1943—1991)
УРСР Голови виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих.
Незалежна Україна (з 1991)
Голови Голови Київської міської державної адміністрації — призначаються президентом:
Київський міський голова (голова Київської міської ради) — обирається мешканцями міста:
Примітки