Алессандро Альґарді (; 31 липня 1598, Болонья — 10 червня 1654, Рим) — італійський скульптор, один з найталановитіших представників бароко в італійській скульптурі та скульптурі Європи XVII століття.

Життєпис. Ранні роки Альґарді народився у сім'ї торговця шовком в місті Болонья. Художню освіту отримав в академії Лодовіко Карраччі в рідному місті. Але згодом звернувся до ремесла скульптора. Починав як ювелір. Серед знайомих Альґарді в цей період — архітектор Габрієль Бертаццуолі. Останній і дав молодому скульпторові та ювеліру рекомендації для праці в Мантуї.

Мантуанський період Альґарді В 1608 р. його беруть на службу до герцога Мантуї Фердінандо Гонзага (1587—1626). Працює ювеліром, зробив декілька моделей для прикрас з срібла.

Отримав стипендію для подальшого вдосконалення майстерності і у 1623 перебирається у Венецію, а в 1625 р. — відвідав Рим. Патрон скульптора Фердінандо Гонзага помер у 1626 р. і митець залишився без покровителя, без замов і грошей.

Римський період Про талановитого скульптора вже знали в папській столиці і Альґарді отримав нового покровителя в особі кардинала Лодовіко Людовізі, племінника тодішнього папи римського Григорія XV. При дворі кардинала скульптор працює реставратором і антикваром. Він досить мало працював з бронзою, улюбленим матеріалом римських скульпторів. Серед друзів скульптора в цей період — художник Доменікіно, частку творів вони створили разом.

Адміністративна кар'єра У 1640 році Альґарді отримав від уряду папи римського посаду голови римської Академії Св. Луки . У 1641 р. помер Доменікіно, але навіть на цій посаді все — одно отримує багато замовлень. П'єтро Буонкомпані замовляє групу фігур святого Філіпо Нері. Працював у церкві Сан-Сільвестро-аль-Квіріналє, Санта-Марія-дель-Пополо, соборі Святого Петра, Палаццо дей-Консерваторі.

Надвірний скульптор Папи

В Римі — чергова зміна папи на престолі. Ним став Інокентій X з роду Памфілі. Інокентій X, пихатий і консервативний, не схильний до компромісів, значно поступався масштабом особи у порівнянні з могутнім покровителем Берніні — Урбаном VIII. Відставку отримав і сам Берніні. Той перестав бути папським обранцем, покинув папський палац. А сам Рим втрачає блиск веселого і жвавого мистецького центру, хоча не перестає бути могутнім центром бароко.

Папа Інокентій Х у 1644 році називає його наступником Берніні при папському дворі, що надало шанс скульпторові довести, що він не гірший талантом, ніж мистецький «диктатор» Риму — Лоренцо Берніні.

Він також займався широкомасштабною розбудовою на капітолії (Палаццо дей-Консерваторі). На замовлення сім'ї Памфілі, до якої належав і Інокентій Х робить проект Вілли Доріа Памфілі. У той же час Альґарді отримує ряд пропозицій роботи при дворі французького короля та від французького ж кардинала Джуліо Мазаріні.

Джузеппе П'єрроні та Ерколе Феррата — два найвідоміші учні Альґарді, брали участь у його найвідоміших проектах. У 1650 році з приводу ювілею вигнання Атілли папою Лео І з Риму представлена його чудова робота, мармурова стела "Втеча Атілли від божого покарання "(Fuga d'Attila) у соборі Святого Петра. Срібну модель рельєфу, виготовлену теж, папа подарував королю Іспанії Філіпу IV.

Альґарді був близький до Доменікіно, дружив з Франсуа Дюкенуа, Андреа Саккі, Нікола Пуссеном, поділяв їх орієнтацію на класичну норму в рамках барокової стилістики. Працював також як реставратор. У 1650 р. познайомився з Веласкесом, переїхав в Іспанію. Працював в Аранхуесі і Саламанці.

Смерть У віці 56 років 10 червня 1654 році помирає у Римі. Похований у церкві San Giovanni e Petronio de Bolognese.

Смерть Альґарді наново спрацювала на кар'єру Лоренцо Берніні, що позбавила того від талановитого конкурента Альґарді і його прижиттєвого мецената.

Після смерті Інокентія X та Алессандро Альґарді — Берніні повернув собі і прихильність пап, і посаду надвірного скульптора.

Вибрані твори

моделі для виробів з срібла погруддя Мауріцціо Франджіпане, теракота погруддя кардинала Паоло Еміліо Цакья, теракота погруддя Камілло Апмфілі, теракота, Ермітаж погруддя папи римського Інокентія X (варіанти) Двобій Архангела Михаїла з демоном, бронза, Музей Чівіко, Болонья Кат з групи «Знущання над Христом», Національна галерея мистецтв, Вашингтон, США надгробок папи римського Лева ХІ, Собор Св. Петра, Ватикан надгробок кардинала Джованні Марціо Мелліні, церква Санта-Марія-дель-Пополо, Рим Мадонна з немовлям та янголами, тондо, бронза, Лувр, Париж погруддя донни Феліче Цаккья Ронданіні, Музей красних мистецтв, Страсбур, Франція Папа Ліберо Батецца і новохрещені, рельєф, Лувр, Париж мармуровий рельєф «Втеча Атілли», Рим, модель зі срібла рельєфу «Втеча Атілли», Іспанія

Погруддя роботи Альгарді

Див. також Алегорія Погруддя Надгробок Меценат Доменіко Гвіді Філіппо Пароді Римська художня школа

Примітки

Джерела Heimbürger M. Alessandro Algardi scultore. Roma: Istituto di studi romani, 1973 Neumann E. Mehrfigurige Reliefs von Alessandro Algardi: Genese, Analyse, Ikonographie. Frankfurt/Main; Bern; New York: Lang, 1985 Montagu J. Alessandro Algardi: l'altra faccia del barocco: guida alla mostra. Roma: Edizioni de Luca, 1999