Культура Шассе-Лагоцця, або Шасейська культура, — назва археологічної культури пізнього неоліту — раннього енеоліту, що передувала культурі дзвоноподібних келихів, є наступницею сернійської культури Існувала близько 4500 - 3500 рр.. до Р. Х.
Походження та регіональні зв'язки Як зазначає О. Л. Монгайт, місцями шасейська культура співіснує з епікардіальними культурами, в інших місцях шасейські шари лежать вище шарів з епікардіальною керамікою . Згідно з іншими гіпотезами, шасейська культура є розвитком локального варіанта кардіальної кераміки CULTURE DE CHASSEY-LAGOZZA-CORTAILLOD.
Була споріднена культурі Кортайо на території Швейцарії та на території Великої Британії.
Поширення У Франції назва «Шассе» дано за типовою археологічною пам'яткою біля Шассе-ле-Камп (департамент Сона і Луара), де археологічні пам'ятки показують безперервність проживання людей бронзової та залізної доби, у римський період та Середні віки.
В Італії культура Лагоцца була поширена Лігурійським узбережжям, в Емілії та Ломбардії. Характерні добре обпалені судини з гладкою або глянсуватою поверхнею, без ручок, але з отвором для підвішування, або з ручками та прямою або потовщеною верхньою стінкою, а також тарілкоподібні судини. Носії культури жили у природних печерах та відкритих стоянках. Поховання вивчені погано, тільки у Гротта делла Коломбіна знайдені скорчені трупоположення, що супроводжуються керамікою цієї культури Il neolitico in Italia settentrionale, cultura dei vasi a bocca quadrata, cultura di chassey-lagozza.
Шасейська культура була поширена на рівнинах і плато стародавньої Франції, включаючи долини Сени та верхньої Луари, і досягала території сучасних департаментів Верхня Сона, Воклюз, Альпи Верхнього Провансу, Па-де-Кале та Ер і Луара. При розкопках у Берсі (Париж) було виявлено шасейське поселення (4000 - 3800 рр. до Р. Х.) на правому березі Сени; серед знайдених артефактів — дерев'яні човни, кераміка, луки та стріли, дерев'яні та кам'яні знаряддя.
Спосіб життя Тубільці культури Шассе-Лагоцця були осілими фермерами (вирощували жито, просо, яблуню, грушу, сливу) та скотарями (вівця, коза, корова). Жили у будинках, згрупованих у невеликі села (100-400 осіб). Їхня кераміка майже не мала прикрас. Вони не володіли металообробкою, використовували крем'яні знаряддя.
На початку 21 ст. було виявлено велике поселення цієї культури Вернег (Vernegues) Living in the South of France around 4000 BC | Clément Moreau - Academia.edu.
Занепад Близько 3500 до Р. Х. на півночі Франції шасейська культура поступається місцем пізнішій енеолітичній (3100 - 2000 рр. до Р. Х..) іншого походження, а на півдні Франції і крайньому північному заході Італії — розпадається на низку дрібних локальних варіантів (, тощо).
Як ймовірні нащадки шасейської культури розглядаються лігури LES LIGURES.
Хронологія 4000: шассейське поселення Берсі біля Парижа; 4400: шассейське поселення Сен-Мішель-дю-Туш біля Тулузи; 4400: виникнення у Бом-де-Гонвійяр, департамент Верхня Сона; 3190: шассейські пам'ятники у Кальвадосі; 3530: шассейські пам'ятники у Па-де-Кале; 3450: занепад шассейської культури у департаменті Ер і Луара; 3400: занепад шассейської культури у Сен-Мітрі (департамент Альпи Верхнього Провансу).
Примітки