Мігель де Унамуно-і-Хуго, також Міґель де Унамуно-і-Хуго (, 29 вересня 1864, Більбао — 31 грудня 1936, Саламанка) — іспанський філософ, письменник баскського походження, громадський діяч, найбільша постать «покоління 1898 року». Професор і ректор Університету Саламанки.
Життєпис Походив із баскської родини; його рідною мовою була іспанська, хоча він знав баскську мову й цікавився нею. У сім'ї отримав традиційне католицьке виховання, певний час навіть хотів стати священиком.
Освіта
У 1880 Унамуно вступив на факультет філософії та гуманітарних наук Мадридського університету, який закінчив у 1884 році, отримавши ступінь доктора. Унамуно повернувся до рідного Більбао, де викладав латину в середніх навчальних закладах. У 1891 році він одружився з Кармен Лісаррага, з якою прожив довге щасливе життя і виховав вісьмох дітей. У тому ж році він переїхав до Саламанки, де 1891 року став професором грецької мови в Університеті Саламанки, а в 1901 році став його ректором.
Вигнання
У 1924 році за виступи проти диктатури Прімо де Рівери Унамуно був засланий на Канарські острови (о. Фуертевентура), звідки вирушив у добровільне вигнання до Франції. На батьківщину він повернувся в 1930 році, був депутатом Кортесів у 1931–1933 роках. Згодом Унамуно дедалі більше розчаровувався в політиці республіканської влади, критикуючи її за нездатність забезпечити громадянський мир і національну єдність. Спочатку він прихильно поставився до військового заколоту, сподіваючись, що він покладе край революційному насильству та відновить порядок. Однак у жовтні 1936 року Унамуно рішуче засудив заколот. Після цього декретом Франсіско Франко від 22 жовтня, опублікованим 28 жовтня, його було позбавлено посади ректора, і він фактично опинився під домашнім арештом. Напередодні смерті він писав: «Я не знаю нічого огиднішого за ту спілку казарменого духу з церковним, яка цементує нову владу».
Філософські погляди
У 1890-х роках Унамуно зблизився із соціалістичним рухом, 1894 року вступив до Іспанської соціалістичної робітничої партії та активно співпрацював із соціалістичним тижневиком La Lucha de Clases («Класова боротьба»). У 1897 році Унамуно пережив глибоку релігійну кризу, пов'язану, зокрема, з тяжкою хворобою його маленького сина Раймундо та загостренням сумнівів щодо віри, розуму й безсмертя. Ця криза стала важливим переломним моментом у формуванні його світогляду, однак не означала негайного розриву із соціалізмом: у наступні роки Унамуно ще намагався поєднати соціалістичні переконання з християнськими ідеями. Поступово його філософські погляди набули виразно релігійно-екзистенційного характеру. На формування його світогляду вплинули християнська містична традиція, зокрема творчість Августина Гіппонського та іспанських містиків, а також твори Блеза Паскаля й Сьорена К'єркегора. Унамуно самостійно вивчив данську мову, щоб читати К'єркегора в оригіналі.
Смерть сина стала одним із чинників його релігійної кризи та посилила його роздуми про віру, смерть і безсмертя. Починаючи з 1897 року і аж до останніх творів вся його творчість пройнята роздумами про віру та її відсутність, смерть і безсмертя, у всіх його творах звучить трагічна нота.
Різноманітна в жанровому відношенні творчість Унамуно — романи, оповідання, есе, лірика, драма — концентрується навколо проблеми особистого безсмертя. Мова йде про єдине, що має людська свідомість: перед обличчям трагічного питання про безсмертя скептицизм розуму з'єднується з відчаєм почуттів і народжується «трагічне почуття життя» — вітальна основа людського існування. Поняття «трагічного почуття життя» конкретизується як специфічне переживання кінця людського буття (досвід «ніщо», який є водночас «жагою безсмертя» і «голодом за буттям»).
Унамуно розвиває ідею Бога як проєкцію фундаментального бажання буття на нескінченність універсуму і гаранта особистого безсмертя.
Бажання зберегти віру в безсмертя одночасно з сумнівом в істинах релігії визначило його прагнення до так званого «кіхотізму», тобто боротьби в ім'я нездійсненного ідеалу, що розумом вважається божевіллям.
Центральна проблема філософії Унамуно — духовне життя особистості, зосереджене, на його думку, на прагненні вирішити суперечність кінцевого і нескінченного: жадобі особистого безсмертя суперечить раціоналістична впевненість в кінці сущого, потребі у вірі — неможливість віри для сучасного розуму. Унамуно запроваджує поняття «агонії» — особливого трагічного сприйняття життя, викликаного непримиренним дуалізмом розуму і віри («Про трагічне почутті життя у людей і народів» (1913 р.); «Агонія християнства» (1924 р.).
Творчість, любов, дружба, материнство тощо постають для людини специфічними способами подолати кінець існування, відобразити «я» у світі («Життя Дон Кіхота і Санчо» (1905), «Абель Санчес» (1917), «Тітка Тула» (1921) та ін.).
Унамуно стверджував особистий, «екзистенціальний» характер філософської істини, констатував протиріччя наукового і духовного прогресу, розглядав відродження особистості («героїчне безумство», «кіхотізм») як один із можливих шляхів виходу з духовної кризи сучасного світу.
Українські переклади Українською мовою окремі твори Унамуно переклали Ольга Маєвська, Віктор Шовкун, Микола Іванов, Юрій Косач, Михайло Литвинець, Маргарита Жердинівська, Григорій Латник, А. Штейн тощо.
Міґель де Унамуно. Невідомі вірші й поема; стаття «Донкіхотова місія і М. Унамуно». Переклад з іспанської: Юрій Косач. Науковий журнал «Дзвони». 1938. ч. 6Іспанські літературознавці зацікавлення на сторінках галицької періодики 10-30-х рр. XX ст. — Ярина Васильців, Іноземна Філологія. 2014. Впи. 126. Ч. 1. С. 45–51 Мігель де Унамуно. «У всякому разі справжній чоловік», оповідання. Переклад з іспанської: Микола Іванов. 1928. (з книжки «Сучасна чужоземна проза. Альманах». Київ: Державне видавництво України. 1928. ? стор) переглянути на сайті Litopys Міґель де Унамуно. Випадок, оповідання. З іспанської переклала: Маргарита Жердинівська. Київ: Журнал Всесвіт 1999 № 03. завантажити з е-бібліотеки Чтиво Міґель де Унамуно. Вселюдський біль. Поезії різних років. З іспанської переклав: Григорій Латник. Всесвіт. — 1997. — № 7. — С. 54–56. завантажити з е-бібліотеки Чтиво Міґель де Унамуно. Про трагічне відчуття життя та інші твори.Включені твори: Про трагічне відчуття життя, Агонія християнства, Життя Дон Кіхота і Санчо Переклад з іспанської: під редакцією Богдана Чуми та Олега Фешовця. Львів: Астролябія. 2010. ISBN 978-966-865-764-1 Міґель де Унамуно. Вибрані романи («Туман», «Абель Санчес», «Тітка Тула», «Святий Мануель Добрий, мученик»). Переклала з іспанської Ольга Маєвська, Віктор Шовкун. Львів: Видавництво «Астролябія», 2015. ISBN 978-617-664-068-4 (3-тє видання; попередні видання у 2011, 2012) Міґель де Унамуно. Любов і педагогіка. Переклала з іспанської Ольга Маєвська за редакцією Богдана Чуми. Львів: Видавництво «Астролябія», 2016. ISBN 978-617-664-080-6 Міґель де Унамуно. Життя Дон Кіхота й Санчо, есе. Переклад з іспанської: Віктор Шовкун. Львів: Видавництво «Астролябія», 2017. ISBN 978-617-664-048-6 Міґель де Унамуно. Мир у війні. Переклав з іспанської Богдан Чума. Львів: Видавництво «Астролябія», 2019. 480 стор. ISBN: 978-617-664-190-2 Міґель де Унамуно. Дзеркало смерті. Оповідання. Переклала з іспанської Ольга Маєвська. Львів: Видавництво «Астролябія», 2021. 208 с. ISBN: 978-617-664-229-9
Окремі твори Унамуно в українському перекладі друкував журнал Всесвіт.
Примітки
Література Унамуно, Мігель де // J. A. G. Ardila, Etnografía y politología del 98: Unamuno, Ganivet y Maeztu. Madrid: Biblioteca Nueva, 2007. Emilio Salcedo. Vida de don Miguel, Editorial Anaya, Salamanca, 1964 (con importantes aportaciones de testigos presenciales de los hechos). Julián Marías. Miguel de Unamuno, Espasa Calpe, Madrid 1943, 220 págs. Recogido, posteriormente, en Obras, Editorial Revista de Occidente, Madrid, 1960. Vol. V. Jesús Blázquez. Miguel de Unamuno y Bernardo G. de Candamo: amistad y epistolario (1899—1936). Madrid: Ediciones 98, 2007. Laín Entralgo, Pedro (1988). Cajal, Unamuno, Marañón. Tres españoles. Círculo de Lectores. ISBN 978-84-226-2474-5. Laureano Robles. Miguel de Unamuno: los Arribes del Duero. Salamanca, 1998. Dep. legal: S. 806 1998. Luciano G. Egido. Agonizar en Salamanca. Unamuno, julio-diciembre de 1936, Tusquets Editores, Barcelona, 2006.
Посилання
Переклади українською Міґель де Унамуно у е-бібліотеці Чтиво Biografía de Miguel de Unamuno — біографія (ісп.) Epistolario entre Miguel de Unamuno y Bernardo G. de Candamo (1899—1936) — листування Poesías de Miguel Unamuno recitadas por José Manuel Castañón — поезія Obras completas de Unamuno en la Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes — повне зібрання творів Досьє на Унамуно