Катало́нське го́рно — горно, що використовувалося для прямого отримання заліза з залізної руди. З'явилося внаслідок вдосконалення сиродутного горна. На відміну від сиродутного горна, процес отримання заліза в каталонському горні був непреривчастий, що різко підвищило продуктивність горнів. Каталонські горна з'явилися спершу у Каталонії у Х—ХІ століттях, а потім і у французьких Піренеях.

Сучасники виділяли три модифікації каталонського горна: власне каталонське горно — найбільший за розмірами і продуктивністю, а також наваррський і біскайський горни дещо менших розмірів.

Параметри горнів були такими: довжина від 0,6 до 1,2 м, ширина 0,6—1,0 м, глибина 0,5—0,8 м. Таким чином, об'єм робочого простору піренейських горнів становив лише 0,3—0,9 м³, тобто в 5—10 разів менше, аніж штюкофенів і осмундських пічей, що з'явилися майже в той самий час у Північній Європі, а проте вони практично не поступалися їм у продуктивності.

Каталонське горно у середньовічних Іспанії і Франції використовувалося тільки для заводського виробництва металу.

На кожному залізоробному заводі будували не менш як 10 каталонських горнів. Вони розміщувалися вздовж однієї спільної стіни, збудованої з боку річки, на якій облаштовувались водоналивні колеса, що приводили у дію дуттьові міхи. Ця стінка звалася «заводською». З нею межували «фурменна» і «протифурменна» стінки. У фурменній стіні під кутом близько 40° від рівня землі встановлювалась конічна трохи сплющена фурма з червоної міді довжиною близько 20 і діаметром 2—3 дюйми. Протифурменна стінка робилася зі значним нахилом назовні і виконувалася з зігнутим склепінням для зручності виймання криці з горну. У чоловій стіні передбачалися отвори для ломів і випуску шлаку, а також спеціальний пристрій для встановлення спеціальної залізної дошки, що змінювала кут нахилу для регулювання завантаження у горно шихтових матеріалів.

Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису конструкції плавильної печі:

Література

Металлургия чугуна. Под ред. Ю. С. Юсфина. — М., 2004. С. 37 — 39. В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.

Виноски