«Пеппі Довгапанчоха» () — дитяча пригодницька повість шведської письменниці Астрід Ліндґрен. Вперше опублікована у 1945 році видавництвом «Rabén & Sjögren» з ілюстраціями . Це перший твір у циклі про пригоди дивакуватої дівчинки з незвичним іменем Пеппі Довгапанчоха. Переклади книги вийшли більш ніж сорока мовами, зазвичай із новими ілюстраціями.

Перший англомовний переклад було опубліковано наприкінці 1950 року у США видавництвом The Viking Press з ілюстраціями Review of multiple new children's books, New York Herald Tribune, 12 November 1950, p. E12..

Історія написання твору Астрід Ліндґрен вперше розповіла історії про Пеппі своїй доньці Карін у 1941 році, коли семирічна дівчинка хворіла вдома на запалення легень. У березні 1944 року Астрід Ліндґрен отримала травму, послизнувшись на льоду. Щоб згаяти час, вона почала записувати розповіді про Пеппі, а в травні 1944 року подарувала Карін перший саморобний рукопис книги на день народження. Після того як видавництво відхилило рукопис, Ліндґрен ще більше розвинула абсурдистські аспекти твору та подала переглянуту версію на конкурс дитячої книги 1945 року, організований тогочасним новачком на ринку — видавництвом .

Пеппі перемогла в конкурсі, що завершився 1 серпня. Видавництво Rabén & Sjögren організувало створення ілюстрацій художницею (це був її дебют у Швеції), і перше видання побачило світ у листопаді.

Сюжет Книжка зосереджується на пригодах Пеппі Довгапанчохи — дев'ятирічної рудоволосої дівчинки з косичками. Її мати померла, коли Пеппі була немовлям, а батько, морський капітан, нібито зник у морі. Пеппі поселяється у великому будинку під назвою , розташованому в маленькому шведському містечку, разом зі своїм ручним мавпеням паном Нільссоном, валізою, наповненою золотими монетами, та безіменним ручним конем. Наділена і безліччю інших дивакуватих рис, Пеппі швидко товаришує з двома місцевими дітьми — братом і сестрою Аннікою та Томмі Сеттергренами, які захоплюються нею й радіють її товариству. Оскільки все своє життя Пеппі провела в морі, вона має обмежене уявлення про правила ввічливості та звичну дитячу поведінку, що додає гумору оповіді, коли вона намагається піти до школи разом із Томмі та Аннікою, відвідує цирк і бере участь у кавовій вечірці, яку влаштовує пані Сеттергрен.

Сприйняття У 2002 році включив роман до списку «100 найкращих творів світової літератури», складеного на основі опитування ста авторів із п'ятдесяти чотирьох країн. У 2012 році книга посіла 91-ше місце у списку ста найкращих дитячих романів, опублікованому журналом .

Серія У 1945—1948 роках було видано три повноформатні книги про Пеппі, а в наступні роки — ще три короткі оповідання. Крім того, уривки з оригінальних повістей були ілюстровані та видані у форматі книжок-картинок.

Екранізації

Кіно Фільми розповсюджувала компанія G.G. Communications, дистриб'ютор фільмів із Бостона, штат Массачусетс.

Пеппі Довгапанчоха (фільм 1949 року)

Першу кіноадаптацію «Пеппі Довгапанчохи» було знято 1949 року. Фільм ґрунтувався на трьох книга, однак кілька було змінено, а персонажів — вилучено або додано. Роль Пеппі виконала Pippi Långstrump, Svenska Filminstitutet (The Swedish Film Database), Retrieved 11 June 2016 Режисером виступив Пер Гунвалль, а прем'єра відбулася 9 грудня 1949 року.

Пеппі Довгапанчоха (фільм 1971 року) У 1971 році японські аніматори Міядзакі Хаяо і Такахата Ісао виявили великий інтерес до створення повнометражної аніме-адаптації «Пеппі Довгапанчохи». Запропонований проєкт мав назву . Вони подорожували до Швеції, де не лише проводили дослідження для фільму (зокрема відвідали Вісбю, одне з основних місць зйомок ), а й особисто зустрілися з Астрід Ліндґрен та обговорили з нею проєкт. Проте після цієї зустрічі письменниця не дала дозволу на зйомки, і проєкт було скасовано. Серед матеріалів, що збереглися, — акварельні сторіборди, створені самим Міядзакі.

Пеппі Довгапанчоха (фільм 1984 року) Телевізійна версія студії Мосфільм під назвою Пеппі Довгапанчоха вийшла року. Продюсеркою фільму виступила Маргарет Мікалан, а головні ролі виконали Михайло Боярський, Лев Дуров та Тетяна Васильєва. Роль Пеппі зіграла Світлана Ступак, а вокальні партії за неї виконала Світлана Степченко.

Нові пригоди Пеппі Довгапанчохи (фільм 1988 року)

Американська повнометражна екранізація від студії Columbia Pictures вийшла 1988 року. Режисером був британський ветеран кінематографа Кен Аннакін. Головну роль Пеппі зіграла , а в ролях другого плану знялися Ейлін Бреннан, , і . Хоча назва натякає на продовження, насправді фільм є переказом оригінальної історії. Оригінальні пісні та музичний супровід написав Міша Сігал.

Пеппі Довгапанчоха (анімаційний фільм і телесеріал 1997 року) Анімаційна екранізація студії , під назвою Пеппі Довгапанчоха вийшла 1997 року, а згодом була адаптована у вигляді анімаційного телесеріалу, тією ж студією. Серіал виходив протягом одного сезону (1997) на канадському каналі Teletoon, а згодом (1998) — на HBO у США. Повторні покази транслювалися на . У фільмі використовувалося цифрове фарбування, тоді як серіал було створено традиційним анімаційним способом.

Телебачення

Казки Ширлі Темпл (епізод 1961 року)

У 1961 році, американський дитячий телевізійний антологічний серіал , ведучою якого була Ширлі Темпл, включив екранізацію Пеппі Довгапанчохи (епізоди 2–15), що вийшов в ефір 8 січня. Це була перша американська адаптація персонажа Астрід Ліндґрен, а також перша екранізація, знята в кольорі, і перша, де роль Пеппі виконала дитина-акторка — у цьому випадку Джина Гіллеспі. Вона також зіграла дівчинку на ім'я Сюзен Шолфілд, яка з'являється на початку і наприкінці історії разом зі своєю сестрою Бетсі (її зіграла молодша сестра Джини — Дженніфер); обидві дівчинки вигадують усю цю історію, коли їх рано відправляють спати.

Джина (1951 р. н.) — молодша сестра колишньої учасниці «Клубу Міккі Мауса» () Дарлін Гіллеспі (1941 р. н.), яка була провідною співачкою та танцівницею оригінального складу «Червоної команди» з дев'яти осіб у 1955 році. Хоча сюжет здебільшого відповідає оригінальним книгам, у ньому допущено кілька відхилень: Пеппі показана надзвичайно розумною (вона бездоганно відповідає на запитання суворої, але доброзичливої вчительки), що сама дівчинка пояснює особистим досвідом, здобутим під час навколосвітніх подорожей. Також Пеппі вміє літати (точніше, вона м'яко приземляється на землю з даху свого будинку в стилі Пітера Пена). Серед персонажів: кінь Пеппі, який в оригіналі не мав імені, тут названий Гораціо, а Громила Карлсон і Блум перейменовані на «Шрамованого» Сеймура та «Скаженого пса» Джерома. Також варто відзначити шведського реслера та актора , який в одній зі своїх останніх ролей зіграв циркового силача, Могутнього Адольфа, якому Пеппі кидає виклик у поєдинку на силу в цирку.

Пеппі Довгапанчоха (телесеріал 1969 року)

Шведський телесеріал Swedish створений за мотивами книг, було знято 1968 року. Першу серію показали на телеканалі у лютому 1969 року. Виробництво було спільним шведсько-західнонімецьким проєктом, і в серіалі знялося кілька німецьких акторів.

Оскільки Астрід Ліндґрен була незадоволена екранізацією 1949 року, сценарій для цієї версії вона написала особисто. Режисером став , який також зняв кілька інших екранізацій творів Астрід Ліндґрен. Інґер Нільссон продемонструвала впевнену, дивакувату гру, яка була надзвичайно послідовною та ексцентричною для .

Ця версія є найвідомішою у Швеції й багаторазово повторювалася на каналах шведського радіо/телебачення. В інших європейських країнах саме її часто вважають найкращою екранізацією «Пеппі Довгапанчохи».

Шведський серіал було змонтовано у два повнометражні фільми з дубляжем для прокату у США: (шведська назва: Pippi Långstrump) (1969) (прем'єра в США — 1973) (шведська назва: Här kommer Pippi Långstrump) (1969) (прем'єра в США — 1975)

Ще два повнометражні фільми (спін-оффи) також були показані у Сполучених Штатах:

(шведська назва: Pippi Långstrump på de sju haven) (1970) (прем'єра в США — 1975) (шведська назва: På rymmen med Pippi Långstrump) (1970) (прем'єра в США — 1977)

Упродовж 1970–1980-х років ці фільми стали постійними програмами вихідного дня на телебаченні в багатьох містах США. У 2002 році перші шість епізодів оригінального телесеріалу, заново дубльовані з участю британських акторів, вийшли на DVD.

Пеппі Довгапанчоха (телевізійний спецвипуск 1985 року) У зіграла головну роль у двосерійній програмі , під назвою Пеппі Довгапанчоха. Режисером був . Першу частину показали 2 листопада, а другу — 9 листопада.

Про цей образ Пеппі також згадується в серіалі Сайнфелд — згадує її у чотирнадцятій серії сьомого сезону під назвою .

Переклади українською Астрід Ліндгрен. Пеппі Довгапанчоха. Переклад зі шведської: Ольга Сенюк; малюнки: Ніна Котел та Ігор Вишинський. Київ: Веселка, 1977. 265 стор. Пеппі Довгапанчоха, стор 5-97 Пеппі сідає на корабель, стор. 98-187 Пеппі Довгапанчоха в Південних морях, стор. 188—266 Астрід Ліндґрен. Пеппі Довгапанчоха. Малий і Карлсон, що живе на даху. Переклад зі шведської: Ольга Сенюк; малюнки: Ілун Вікланд. Київ: «Веселка», 1990. 620 стор. (Серія «Лауреати Міжнародної премії ім. Г. К. Андерсена»). ISBN 5-301-00685-1 «Пеппі Довгапанчоха» стор.: 15-102. «Пеппі сідає на корабель» стор.: 103—188. «Пеппі Довгапанчоха в Південних морях» стор.: 189—264. «Малий і Карлсон, що живе на даху» стор.: 265—378. «Карлсон прилітає знов» стор.: 379—494. «Нові пригоди Карлсона, що живе на даху» стор.: 495—616.

Примітки

Посилання «Пеппі Довгапанчоха» у е-бібліотеці Читанці «Пеппі Довгапанчоха» у е-бібліотеці «ЛітАрхів»