Ноосферологія — сучасна комплексна наукова дисципліна, яка формується в міждисциплінарному просторі природознавства, гуманітарного знання, соціальних наук і філософії.
Предмет ноосферології — ноосфера — взаємопов'язана комплексна конструктивна діяльність людей у планетарному масштабі.
Основоположна тема ноосферних досліджень — механізми прискорення трансформації біосфери в ноосферу.
Характерні риси ноосферології — міждисциплінарність й енциклопедичне охоплення найрізноманітніших галузей природнонаукового, соціального й гуманітарного знання. Ноосферологія сприяє формуванню сучасного наукового світогляду, забезпечує розуміння основних принципів розвитку суспільства й оптимізує екологічне мислення.
Генеза ноосферології
Класичний етап — 20-40 рр. ХХ ст. — дослідження Леруа, Тейяра де Шардена, В. І. Вернадського Розвиток ноосферного вчення пов'язаний в першу чергу з іменем природознавця, мислителя, засновника геохімії, біогеохімії та радіогеології Володимира Івановича Вернадського (1863 — 1945). Поняття «ноосфера» було запроваджене професором математики Сорбонни Едуардом Леруа та геологом, палеонтологом — еволюціоністом й католицьким священиком П'єром Тейяром де Шарденом (1870—1954). 60-80-ті рр. ХХ ст. — дослідження М. М. Моїсеєва Вчення про ноосферу на сучасному рівні — XXI ст., дослідження М. В. Багрова, В. О. Бокова, В. В. Буряка
Джерела Буряк В. В. Основи вчення про ноосферу. — Сімферополь:ДІАЙПІ, 2010. — 126 с. Буряк В. В. "Динамика культуры в эпоху глобализации: ноосферный контекст": монография / В. В. Буряк. – Симферополь : ДИАЙПИ, 2011. – 462 с.