Домський собор — лютеранський Кафедральний собор, розташований у Старому місті Таллінна. Присвячений Святій Діві Марії (). Домський собор є одним з найстаріших храмів Таллінна. Сьогоднішній вигляд він отримав після численних перебудов. Раніше на цьому місці знаходилася дерев'яна церква, згідно з припущенням істориків, вона була побудована в 1219 р. Башта собору відноситься до епохи бароко, а його каплиці-прибудови — до пізніших архітектурних стилів. Всередині храму знаходяться поховання XIII—XVIII століть, а також різні дворянські герби і епітафії, присвячені відомим людям того часу і пов'язані з XII—XX століттями.

Історія Церква закладена на початку XIII століття і освячена в 1240 році як кафедральний собор Північної Естонії. У другій половині XIII століття вперше зробили реконструкцію. У XIV столітті будівля перебудували в базиліку. На початку XV століття остаточно завершили перекриття нефів. У 1684 році під час пожежі втратили велику частину декору будівлі, а також башту над південним нефом. У 1778—1779 роках за проектом архітектора К. Л. Гейста у стилі бароко побудували західну вежу. У 1878 році в соборі встановили сучасний орган, створений у Берліні майстром Ф. Ладегастом.

Архітектура Основна структура сучасної будівлі має три нефи, з яких центральний має продовження у вигляді вівтарної частини. Із західного боку над центральним нефом знаходиться церковна вежа, що виконує функцію дзвіниці. Крім цього до основного корпусу є декілька разноперіодних прибудов.

Інтер'єр

Всередині будівлі є: кафедра (1686) виготовив К. Аккерман, яку тримає дерев'яна скульптура Мойсея з 10 заповідями; аба-вуа (1730); вівтар (1696) виготовив К. Аккерман за кресленнями Нікодемуса Тессина — молодшого; вівтарне полотно (1866) німецький живописець Едуард Гебхардт; група тріумфальної арки з розп'яттям Христа; ложа сім'ї Паткуль в класичному стилі (початок XVIII століття, навпроти кафедри); ложа в стилі бароко сім'ї Мантейффель (XVII століття, розташована в південному нефі); орган (1878) майстра Ладегаста, доповнений у 1913 р. в майстерні Зауера (Франкфурт-на-Одері), реставрований у 1998. Мануальний, має унікальне звучання; обеліск Ф. фон Тізенгаузена (1806), розташований в хорі ліворуч від вівтаря, майстер Демут-Малиновський; поховання Крузенштерна з дружиною Юлією фон Таубе (північний неф) автор Екснер; поховання Самуїла Греіга (північний неф) з каррарського мармура, автор Джакомо Кваренгі; поховання Понтуса Делагарді з дружиною (в хорі, праворуч від вівтаря) автор О. Пассер та ін.; надгробна плита цеху м'ясників Домської гільдії (під органом); надгробна плита цеху шевців Домської гільдії (під органом) (1766); найстаріша надгробна плита Вольдемара Сорсевера в північному нефі (1370); 107 гербових епітафій, переважно в стилі бароко; вівтар Св. Діви Марії; зображення Христа-дарувальника («Іди до мене»).

Поховання У соборі поховані:

Похований Дата Стиль надгробку Скульптор У. Рюнінг 1594 Ренесанс Г. фон Акен Понтус Делагарді 1595 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри К. фон Тізенгаузен 1599 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри К. Хорн 1601 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри О. фон Юкскюлль 1601 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри Р. Розенкранц 1623 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри Т. Рамм 1632 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри І. Хафстер 1676 Бароко Н. Мілііх Ф. фон Ферзена кін. XVII ст. Бароко І. Г. Штоккенберг О. В. фон Ферзена кін. XVII ст. Бароко І. Г. Штоккенберг О. Р. фон Таубе кін. XVII ст. Бароко І. Г. Штоккенберг Самуїл Грейг 1788 Класицизм Джакомо Кваренгі Іван Крузенштерн 1848 Неоготика І. Г. Екснер

Примітки

Література «Таллинн», Краткий энциклопедический справочник, Таллинн, изд-во «Валгус», 1980

Ресурси Інтернету http://www.baltkurort.ru/estonia/showplaces/sobor http://kirikud.muinas.ee/index.php?page=10&subpage=849 http://www.eelk.ee/~eelk109/ajalugu.htm http://www.eelk.ee/u-kellaplaat.html