Аріокарпус (Ariocarpus Scheidw. (1838)) — рід з родини кактусових. Ареал — США і Мексика.

Історія роду Перший опис роду дав М. Шейдвеллер 1838 р. Назва аріокарпус пов'язана з подібністю плодів (грец. carpos — плід) з плодами сорту горобини Sorbus aria. Спочатку рід складався з 5 видів. За сучасною систематикою до нього входять крім власне аріокарпусів монотипний рід Neogomesia Castan., що включає вид Neogomesia agavioides Castan. (названий ім'ям М. Гомеса, державного діяча Мексики, «neos» (грец.) — новий) і рід Roseocactus Berger (від лат. «roseus» — рожевий) з 4 видами близьких за морфологічною будовою і незвичайних за формою кактусів.

Морфологія Рід складається з видів, що характеризуються цілим рядом морфологічних особливостей. На низьких, плескатих стеблах розташовані тверді дельтоподібні, призматичні або тригранні сосочки 3-5 см довжиною. Епідерміс сіро-зелений або сіро-коричневий, жорсткий, щільний. На кінцях сосочків знаходиться частина ареоли, на якій знаходиться рудиментарна колючка. Для A. retusus (найтиповіший випадок) характерне поступове віддалення колючкової частини ареоли від квіткової та подальший її розвиток у вершини сосочка. Це призводить до утворення в зоні росту сильного опушення. У A. trigonus подовження ареоли відбувається перед частиною, яка несе колючки, і ніколи не викликає відокремлення її від квіткової частини. Таку коротку і цільну ареолу називають мономорфною на відміну від попередньої, диморфної. Квіти білі, жовті, червоні, дзвонові форми, 3-5 см в діаметрі, з'являються з шерстистих аксил поблизу точки росту і не в'януть протягом декількох днів.

У «розеокактусів» стебла кулясті сильно плескаті, 1-5 см заввишки і 5-10 см в діаметрі, з плоскою верхівкою, не утворюють бічних пагонів. Перекривають один одного, твердими, сильно розвиненими сосочками трикутної або ромбоподібної форми, 2-3 см завдовжки і шириною. Різниця між «розеокактусами» і «аріокарпусами» полягає в тому, що шорстка тверда поверхня сосочків «розеокактусів» в поздовжньому напрямку розділена глибокою опушеною борозенкою, яка відсутня у «аріокарпусів». Епідерміс щільний, грубий, від брудно-зеленого до коричневого забарвлення, від чого рослини важко відрізнити від оточуючої кам'янистій поверхні. Квіти рожевих або пурпурово-рожевих тонів, 2-4 см в діаметрі, з'являються з основи борозенки, на відміну від «аріокарпусів», у яких вони розташовуються в аксилах між сосочками. Квіти відкриті протягом трьох-чотирьох днів.

Всі аріокарпуси мають розгалужену систему соконосних каналів і великі резервуари рідини у вигляді товстих, ріпоподібних і кореневих бульб з нечисленними всмоктувальними корінцями. Корінь під час посух зменшується в об'ємі, втягуючи надземну частину рослини в ґрунт майже повністю.

Зав'язь гола. Плоди білі, зеленуваті або червонуваті, м'ясисті, голі, округлі або довгасті, 0,5-2 см завдовжки. При дозріванні висихають і розпадаються. Насіння дрібне, чорне, у більшості видів довго (десятки років) зберігає здатність до проростання. Всі види синтезують густий слиз, який місцеві мешканцы використовують як природний клей.

Ареал США (Техас) і Мексика (Дуранго, Коауїла, Нуево-Леон, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас). Рослини-ендеміки, зустрічаються рідко, ростуть переважно в посушливих областях Мексиканського нагір'я, на виходах вапняних порід і оголених скель, на пористих ґрунтах з великим вмістом органічних сполук і кальцію, під прикриттям низькорослих чагарників та сухих трав, на висоті від 200 до 2400 м над рівнем моря. Аріокарпуси зазвичай супроводжують агави, юки, опунції, ехіноцереуси, мамілярії. Для місць їх проживання характерна відсутність дощів в зимовий період і ранньою весною. З липня по вересень випадають тропічні зливи, із закінченням яких збігається цвітіння цих кактусів. В культурі аріокарпуси цвітуть з середини вересня до кінця листопада.

Культивування Вирощування аріокарпусів справа не для новачків але це нескладні в культурі кактуси. Розвиваються вони дуже повільно. У літній період вони потребують яскравого, сонячного світла, щедрого поливу всього земляного кому але з довгим періодом його просихання (бажано поливати раз на 2-4 тижні в залежності від розміру горщика, мінералізації ґрунту, рівня сонячної освітленості), перепадів денних і нічних температур (тільки за цих умов буде вирощена гарно сформована і загартована рослина) тому бажано вирощувати їх на свіжому повітрі(це можуть бути різні навіси із плівки чи полікарбонату або наприклад завіконна полиця, головне накривати вчасно від літніх злив) у період вегетації або в теплицях де пропонується максимум сонячного світла. Щоб уникнути загнивання кореневої шийки її необхідно обсипати дрібним гравієм, змішаним з деревним вугіллям. У зимові місяці аріокарпуси утримують при температурі 4-8°С, абсолютно без поливу, тільки завдяки прохолодній зимівлі рослина зможе гарно відпочити перед новим періодом вегетації. Ґрунтова суміш максимально проникна, глинисто-дернова, що містить до 70 % дрібного гравію, піску, мармурових або гравійних крихт. рН близько 6. Розмножуються насінням і щепленням живців. Сіянці рекомендується щепити на постійні підщепи і культивувати в щепленому вигляді але вирощування без прививок теж дають чудові результати, вирощування аріокарпусів з насіння не представляє особливих складностей. Хороші результати за підрощування сіянців на власних коренях дає утримання їх після пікірування в 3-4-х місячному віці у вологому, герметично закритому середовищі при розсіяному сонячному освітленні на термін до півтора років з наступною поступовою адаптацією підрослих рослин до оптимальних умов утримання.

Перелік видів Ariocarpus agavoides (Castañeda) E.F.Anderson Ariocarpus bravoanus H.M.Hern. & E.F.Anderson Ariocarpus fissuratus (Engelm.) K.Schum. Ariocarpus furfuraceus (Wats.) Thomps Ariocarpus intermedius Backeberg et Kil Ariocarpus kotschoubeyanus (Lem.) K.Schum. Ariocarpus lloydii (Rose) Berger Ariocarpus retusus Scheidw. Ariocarpus retusus subsp. pectinatus Weisbarth subspec. nov Ariocarpus scaphirostris Boed. Ariocarpus trigonus (Web.) Scheidw

Синоніми роду Anhalonium Lem. Neogomesia Castañeda Neogomezia Buxb. (orth. var.) Roseocactus A.Berger Stromatocactus Karw. ex Rümpler (nom. inval.)

Див. також

Систематика кактусових

Примітки

Джерела

Український сайт про кактуси і кактусистів О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004. — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6

Посилання

Гарбар О. В. Кактуси в релігійних обрядах давньої та сучасної Америки http://www.theplantlist.org/browse/A/Cactaceae/Ariocarpus/ Ariocarpus на сайті «Cactuspedia» Ariocarpus на сайті «Cactiguide.com» Cactofili — фотографії кактусів Ariocarpus на сайті «Desert-tropicals» http://www.tropicos.org/Name/40019393 Ariocarpus на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США Ariocarpus на сайті «Plantsystematics» https://www.cactuspro.com/encyclo/Ariocarpus