Піринг (від англ. peering — сусідство) — угода інтернет-провайдерів про обмін трафіком між своїми мережами, а також технічну взаємодію, що реалізує дану угоду: з'єднання мереж і обмін інформацією про мережеві маршрути по протоколу BGP.
Про пірингові угоди Договір обміну Інтернет-трафіком між двома і більше мережами Інтернет-провайдерів складається з трьох елементів: фізичне з'єднання мереж; технічна взаємодія між мережами, обмін маршрутами; комерційні й договірні пірингові угоди.
Інтернет-провайдери часто організовують точки обміну трафіком, тобто приміщення, в яких відбувається фізичне з'єднання мереж багатьох операторів.
Типи пірингових угод Піринг може здійснюватися через: приватний зв'язок за схемою «точка-точка» між двома мережами; точку обміну трафіком, можливо, незалежну ні від одного провайдера, де безліч операторів обмінюються трафіком.
З комерційної думки розрізняють платний і безкоштовний піринг. Зазвичай великі провайдери обмінюються трафіком між собою безкоштовно, і стягують оплату за піринг з дрібних провайдерів. Дрібні провайдери обмінюються між собою на точках обміну трафіком безкоштовно.
Ефективність пірингу Піринг дозволяє скоротити маршрути передачі пакетів між мережами й знизити витрати на трафік. Створення міських чи національних вузлів обміну трафіком допомагає уникнути використання міжміських та міжнародних каналів зв'язку при передачі інформації між різними Інтернет-провайдерами одного міста чи країни. Піринг дозволяє Інтернет-провайдерам пропонувати безкоштовний місцевий трафік.
Див. також
Мережа UA-IX