Олександрівська фортеця — фортеця Дніпровської лінії, закладена у серпні 1770 року на місці сучасного Запоріжжя. 1806 року перетворилася на місто Олександрівськ.

Перша згадка про фортецю припадає на 25 серпня 1770 року. Спочатку будівництво розпочали при гирлі річки Мокра Московка. За осінь та зиму було відрито фортечні рови, намічено вали по зовнішніх контурах. Одначе навесні, з початком танення снігів, виявилося, що Мокра Московка підтопила споруджувану фортецю, і фортецю було вирішено перенести на інше місце. У травні 1771 р. нова Олександрівська фортеця була закладена за два кілометри на північний захід від старої, ближче до Дніпра і р. Суха Московка. Будівництво фортеці завершилося вже у 1775 році. Першим комендантом Олександрівської фортеці став Вілем фон Фредездорф.

Олександрівська фортеця була досить потужним укріпленим пунктом. Вона мала форму п'ятнадцятикутової зірки, займала площу близько 105 десятин (130 гектарів). Фортечні вали були обнесені глибокими ровами. У фортеці знаходилось чотири цитаделі — сильно укріплені споруди усередині фортечної огорожі, пристосовані для самостійної оборони. У фортеці також знаходились 16 капонірів, каземати, п'ять казарм для гарнізону, будинок коменданта фортеці, цейхгауз для зберігання зброї та обмундирування, церква св. Георгія Побєдоносця.

За даними на 1783 р. у фортеці перебували 43 офіцери з дітьми та дружинами, понад 500 солдатів. У складі військових була інженерна команда (18 осіб при одному інженері), артилерійська команда (50 осіб). Олександрівський прикордонний батальйон нараховував 363 солдати і складався з п'яти рот. Крім того, у фортеці знаходилась інвалідна рота у складі 82 солдатів та 26 військових майстрових.

З самого початку існування Олександрівської фортеці поблизу неї почав формуватись так званий «фурштат», від німецького слова «форштадт», яке означає «передмістя». Він створювався на тому місці, де була закладена перша Олександрівська фортеця. У форштадті спочатку селились будівельники-селяни, каторжники, персонал, що обслуговував фортецю, відставні солдати.

Архів коша Згадана повінь 1771 р. і перенесення будівництва фортеці на інше місце не зберегла вказані зимівники від розорення московитами. В Архіві Коша Нової Січі збереглися документи, що демонструють спробу офіційної влади Коша відстояти природне право козаків на своє житло, землю та власність. У своєму листі від 23 грудня 1771 р. до цариці Катерини-ІІ запорожці писали: – «...у минулому 1770 році, як тільки ми військо Запорізьке Низове пішли на службу вашій імператорській величності, залишивши свої зимівники, то приїхавши генерал-поручник Деденьов на Запорозьких землях по річці Московці, на місцях, де були козацькі зимівники, фортецю Олександрівську збудував, для чого ті козацькі зимівники були розорені: при тій фортеці тепер оселяються різні люди яких тамошній комендант допускає до користування запорозькими землями та угіддями, зовсім спустошивши запорозькі ліси на будівництво та обігрів, а запорозькі козаки, без житла розорені, терплять крайню нужду та образу». Далі в листі запорожці просили царицю наказати місцевим чиновникам не чинити ніяких спустошень і військо Запорозьке не утискати, а за розорені під будівництво, козацькі зимівники, ображених козаків задовольнити.Відповіді на своє прохання запорожці не отримали, а от факт сплюндрування усієї місцевості московськими зайдами знайшов відображення в усних переказах. Так, нащадок перших поселян Олександрівської фортеці дід Нагірний розповідав: –

«...в першу зиму одних лопатників і грабарів присланих з Росії, працювало до 8 тис. чоловік, і оскільки зима була люта, а в землянках сиро і холодно, то люди кинулись рубати ліс. Молоді і старі, в обхват двох чоловік дуби рубали нещадно, рубали на дрова, на будівлі, а на весну берегами обох Московок лисіли одні пеньки. З тих пір береги обох Московок залишилися голими і вже допоки світить сонце не буде тут лісу» – з жалем підсумував старий дід. Пізніше, запорожці змушені були охороняти свій ліс від нещадного вирубування гарнізоном фортеці.

Джерела та література

Ласковскій. Матеріалы для исторіи инженернаго искусства въ Россіи, часть IV (въ рукописи, хранящейся въ Николаевской инженерной академіи).