Космогра́фія (, від  — світ, всесвіт та  — пишу) — наукова і навчальна дисципліна, що вивчає будову Всесвіту. Існувала до початку XX століття.

Історія походження та розвиток у Європі Основи космографії заклав Птолемей (близько 100 — приблизно 178), який зібрав свої географічні праці у «Γεωγραφικὴ Ὑφήγησις» (з  — Вступ до географії) у восьми книгах та поєднав знання про астрономію, географію, геологію та математику у нову науку про Всесвіт та його світобудову, обґрунтував геоцентричне походження небесних тіл та явищ. Завдяки візантійському гуманістові Мануїлові Хрисолору, який розшукав рукопис твору, та його учню — Джакопо д'Анджело, який у 1406 році переклав рукопис з грецької на латинську та дав йому назву «Cosmographia», праця Птолемея стала відома серед науковців Європи.

У 1466 р. німецький картограф, космограф та астролог, чернець-бенедиктинець Ніколаус Германус користуючись латинським перекладом «Вступу до географії» виконав креслення в трапецієподібній проєкції мап Птолемея та видав нову версію «Географії» (з доповненими перевиданнями у 1467 та 1468 роках), у якій, зокрема запропонував нові правила позначення гір, річок, озер та кордонівWorld Digital Library (WDL) — Cosmography .

У 1524 році професор математики Інгольштадтського університету Петрус Апіанус (він же — Петер Апіан (Petrus Apianus, Peter Apian, 1495—1552) випустив свою «Космографію», у якій наука космографія збагачена середньовічними знаннями з географії, навігації, астрономії та картографії. З врахуванням виданого у 1533 році за редакцією Еразма Роттердамського грецького тексту «Вступу до географії» учень Аппіануса — голландський фізик, математик та картограф Ґемма Фрізіус (Gemma Frisius, 1508—1555) у 1545 та 1584 роках випустив розширені видання праці свого вчителя. Протягом 16 століття «Cosmographia» Апіануса та Фрізіуса була настільки популярною, що її перевидавали 14 мовами понад 30 разівMapping the heavens and earth: Apian's Cosmographia in the Cardiff Rare Books Collection .

Зображення з «Cosmographia» 1524 року

Паралельно з Ґеммою Фрізіусом у 1544 р. Себастьян Мюнстер видає свою ґрунтовну «Космографію», яка у період з 1544 р. до 1650 р. зазнала 46 перевидань шістьма мовами (27 німецькою, 8 латинською, 4 англійською, 3 італійською, 3 французькою, 1 чеською). 1667 року виходить у 12 томах Le Grand Atlas, ou Cosmographie Blaviane, en laquelle est exactement descritte la terre, la mer, et le ciel (з фр. Великий атлас, або Космографія Блау) у 12 томах голландського картографа Яна Блау.

У 1650 року виходить праця голландського географа Бернгарда Варена «Geographia Generalis» (Загальна географія), перевидана у 1664 і 1671 рр., у 1693 р. в Лондоні вийшла в перекладі англійською під назвою «Cosmography and Geography» у 2 томах, першу частину якого складає саме праця Бернгарда Варена, а до другої увійшли твори та записки французького історика та картографа Ніколи Сансона, до яких додано близько сотні космографічних, географічних та гідрографічних таблицьUniversity of Virginia Library .

У 1693 року виходить праця венеціанського географа та історика «Космографія» (Epitome cosmografica, о Compendiose introduttione all'astronomia, geografia e idrografia, par l'uso dilucedatione a fabrica delle sfere, globi, planisferi, astrolabi, e tavole geografiche e particolarmente degli; stampati, e чріеgati nelle publiche lettioni dal P. Maestro V . Coronelli. Colonia; ad istanza di Andrea Poletti in Veneria, 1693)Байцар Андрій. 1684 р. Вінченцо Марія Коронеллі – засновник першого географічного товариства у світовій історії

Розвиток космографії в Азії

Розвиток космографії в Індії Cosmographical Mapping by Joseph E. Schwartzberg

Роботи з космографії Козьма Індікоплов. «Християнська топографія» (VI століття).https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Космографія&action=submit# Равеннский Анонім. «Космографія» (кінець VII століття). Закарія ібн Мухаммед Казвін. «Космографія» («Чудеса створеного і дивини існуючого», у двох книгах, 1263) Леонардо да Вінчі Мартін Бехайм Ян Блау. «Космографія». Петро Апіа (Біневіц). «Космографія». Ваврзінека Корвіна. «Космографія» (без позначення року; ймовірно, Базель, 1496). Мартін Вальдземюллер. «Запровадження в космографію» (1507) Себастьян Франк. «Космографія» (1533) Себастьян Мюнстер. «Загальна космографія» (1544) — 26 карт: досить точні карти Куби та інших нововідкритих земель, сопровождавщіхся розповіддю про першу зустріч моряків Колумба з «дикунами», а до числа майже 500 гравюр входили зображення жителів Нового Світу «Чеська космографія» (1554) Герард Меркатор Вінченцо Марія Коронеллі П'єр Лафіт «Лекції з космографії» (1853).

Примітки

Література Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с. Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с. . Байцар Андрій. Українські землі на картах Клавдія Птолемея http://baitsar.blogspot.com/2017/04/blog-post_24.html Байцар Андрій. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА КАРТАХ КЛАВДІЯ ПТОЛЕМЕЯ // Журнал «Дніпро». № 7-12. 2022. С. 158-177. Байцар Андрій. УКРАЇНА на картах у "Космографіях" провідних європейських географів та картографів (XV-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2022/07/xv-xvii.html

Видання джерел Книга, глаголемо Козмографія, складена від стародавніх філософів, перекладена з римського мови // Временник Товариства вивчення старожитностей російських. — М., 1853. — Кн. 16. — Суміш. — С. 1 — 14. (Космографія Ортеліус) //Попова Н.Ізборник слов'янських і російських творів і статей, внесених до Хронографи російської редакції. — М., 1869. — С. 459—507. Космографія 1670 р. — СПб., 1878—1881. Ширакаци, Ананія. Космографія. — Єреван: Вид-во АН Вірменської РСР, 1962.

Російське освіта Підручники Краєвича К. Д.Почала космографії. — СПб., 1898. Малінін О., Буренин К.Керівництво космографії і фізичної географії для гімназій та реальних училищ. — Вид. 7-е. — М., 1877. Савич.Математична географія і перші початку космографії. — СПб., 1850. Шарнгорст.Введення в астрономію. — 2-е вид. — СПб., 1892. Методичні матеріали Загальна програма та інструкція для викладання навчальних предметів в кадетських корпусах, затверджена керуючим Військовим міністерством у травні 1898 р. — VIII: Космографія. Програма космографії для VII додаткового педагогічного класу єпархіальних жіночих училищ. — Пг., 1915. Збірник доповідей до з'їзду викладачів фізики, хімії та космографії. — СПб., 1914. Праці Першого всеросійського з'їзду викладачів фізики, хімії та космографії. — Пг., 1916. Праці Всеросійського екстреної наради викладачів математики, фізики та космографії, М., 1917.

Дослідження Західна Європа Подосінов В. А. Північно-Східна Європа в «космографії» Равенського Аноніма // Східна Європа в історичній перспективі. До 80-річчя В. Т. Пашуто. — М. 1999. Росія Білоброва О. А.=% CA% CE% D1% CC% CE% C3% D0% C0% D4% C8% C8 Космографія // Словник книжників. — Вип. 2. Ч. 1. — С. 493—494. 8Глускина С. М.Космографія 1637 як російська переробка тексту «Атласу» Меркатора // Географічний збірник. — М.; Л., 1954. — Кн. 3. — С. 79 — 99. Космографія, що відноситься до початку другої половини XVII століття / Переклад з іноземної ченця Єпіфанія Славинецького; Повідомлено М. Абрамовим / Известия Імператорського географічного товариства. — СПб., 1866. — Т. 2. — № 3. — С. 96 — 97. Лебедєв Д. М.Географія в Росії XVII ст. — М.; Л., 1949. — С. 208—219. Попов А.Огляд хронографів російської редакції. — М., 1869. — Вип. 2. — С. 189—193. Райков Б. Є.Нариси з історії геліоцентричного світогляду в Росії. — М.; Л., 1947.-С. 121—132. Райнов Т.Наука в Росії XI—XVII ст. — М.; Л., 1940. — С. 372—431. Соболевський А. І.Перекладна література Московської Русі XIV—XVII ст. — М., 1903. — С. 41, 53, 56, 58, 59, 64 — 65, 221.

Див. також Cosmographia

Посилання Астронет. Покажчик літератури за методикою астрономії