Державна служба фінансового моніторингу України (Фінансова розвідка України — Financial Intelligence Unit, FIU) — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.
Історія створення та правовий статус
Групою з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей FATF в лютому 1990 року прийнято 40 Рекомендацій з протидії відмиванню коштів, які були переглянуті у червні 1996 року, жовтні 2001 року та червні 2003 року.
У лютому 2012 року FATF були затверджені нові Міжнародні Стандарти, які удосконалили та поєднали в собі 40 та 9 Рекомендацій, зокрема включили нові положення, що стосуються протидії фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення та ін.
Рекомендація № 29 FATF встановлює, що країни мають створити підрозділ фінансової розвідки (ПФР), який є національним центром для отримання та аналізу: повідомлень про підозрілі операції; та іншої інформації, яка має відношення до відмивання коштів, пов'язаних предикатних злочинів і фінансування тероризму, та для розповсюдження результатів цього аналізу. Підрозділ фінансової розвідки повинен мати можливість одержання додаткової інформації від підзвітних установ та мати своєчасний доступ до фінансової, адміністративної та правоохоронної інформації, яка йому необхідна для належного виконання своїх функцій.
Враховуючи викладене, Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1199 затверджено додаткові заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та Кабінету Міністрів України доручено створити Державний департамент фінансового моніторингу.
На виконання зазначеного Указу Президента, постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 35 «Про утворення Державного департаменту фінансового моніторингу», у складі Міністерства фінансів утворено Державний департамент фінансового моніторингу, як урядовий орган державного управління.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 194 затверджено Положення про Державний департамент фінансового моніторингу. Повноцінна функціональна діяльність Держфінмоніторингу була розпочата з дати набрання чинності 12 червня 2003 року Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».
В червні 1995 року з ініціативи фінансових розвідок Бельгії і Сполучених Штатів Америки для боротьби з незаконними фінансовими операціями, в палаці Егмонт-Аренберг (м. Брюссель) була створена Еґмонтська група, яка об'єднує фінансові розвідки різних країн світу.
У червні 2004 року на 12-му Пленарному засіданні Еґмонтської групи (острів Ґернсі) до її складу було прийнято Держфінмоніторинг.
Верховною Радою України прийнято Закон України щодо підвищення статусу Держфінмоніторингу до рівня центрального органу виконавчої влади (Закон України "Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 18 травня 2004 року № 1726-IV).
Указом Президента України «Про Державний комітет фінансового моніторингу України» від 28 вересня 2004 року № 1144, на базі Державного департаменту фінансового моніторингу утворено Державний комітет фінансового моніторингу України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Указом Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527 затверджено Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України. В рамках адміністративної реформи, відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державний комітет фінансового моніторингу України було реорганізовано та утворено Державну службу фінансового моніторингу України, як центральний орган виконавчої влади. Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 466 затверджено Положення про Державну службу фінансового моніторингу України.
Верховною Радою України 27 лютого 2014 року прийнято Закон України «Про Кабінет Міністрів України» № 794. З урахуванням зазначеного, постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 455 затверджено Положення про Державну службу фінансового моніторингу України.
В рамках антикорупційних ініціатив, Верховною Радою України 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702.
У грудні 2019 року, з метою імплементації в законодавство України вимог Директиви (ЄС) 2015/849 Європейського парламенту та Ради від 20 травня 2015 року «Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму» та Регламенту (ЄС) 2015/847 «Про інформацію, що супроводжує перекази», які обов'язкові для впровадження членів Європейського Союзу та країн, які мають намір отримати членство в Європейському Союзі, було оновлено Закон України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»№ 361-IX) .
Враховуючи вимоги нового Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 537 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу фінансового моніторингу України. Слід врахувати, що Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» від 7 листопада 2010 року № 2698-VI, Україна відповідно до пункту 13 статті 46 Конвенції заявила, що органом, уповноваженим Україною на виконання функцій підрозділу фінансової розвідки у розумінні статті 46 Конвенції, є центральний орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу України — Державна служба фінансового моніторингу України.
Основні повноваження та функції
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 537 «Про затвердження Положення про Державну службу фінансового моніторингу України» (зі змінами) Державна служба фінансового моніторингу України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
До основних завдань Держфінмоніторингу відносяться: 1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 3) збирання, оброблення та проведення аналізу (операційного і стратегічного) інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення; 4) забезпечення функціонування та розвитку єдиної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 5) проведення національної оцінки ризиків; 6) налагодження співпраці, взаємодії та інформаційного обміну з державними органами, Національним банком, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 7) забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Структура Держфінмоніторинг є юридичною особою публічного права та складається з центрального апарату. Держфінмоніторинг очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу. Голова Держфінмоніторингу має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу.
Станом на 20.03.2025 керівництво Держфінмоніторингом здійснюється: 1. Голова Держфінмоніторингу — Пронін Філіп Євгенович 4; 2. Перший заступник Голови — Корольчук Богдан Леонідович 5; 3. Заступник Голови — Хилюк Віталій Павлович.
Центральний апарат Держфінмоніторингу складається з наступних структурних підрозділів4: 1. Департамент фінансових розслідувань; 2. Департамент координації системи фінансового моніторингу; 3. Департамент інформаційних технологій; 4. Юридичне управління; 5. Управління міжнародного співробітництва; 6. Управління контролю та адміністративно-господарської роботи; 7. Управління планування, виконання бюджету, бухгалтерського обліку та роботи з персоналом; 8. Відділ аналітичного забезпечення роботи керівництва; 9. Сектор режиму та безпеки; 10. Головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції; 11. Головний спеціаліст з питань проведення внутрішнього аудиту.
Крім того, Держфінмоніторинг має підпорядковані установи: 1. Державний заклад післядипломної роботи «Академія фінансового моніторингу»; 2. Державне підприємство «Експлуатаційно — майнове управління».
Національна система фінансового моніторингу Національна система фінансового моніторингу складається з наступних елементів: 1. Суб'єкти первинного фінансового моніторингу (банки, фінансові установи, професійні учасники ринку фінансових послуг та інші); 2. Суб'єкти державного фінансового моніторингу (НБУ, НКЦПФР, Мінцифри, Мінфін, Мін'юст, Держфінмоніторинг); 3. Правоохоронні, розвідувальні та судові органи (ДБР, БЕБ, СБУ, ОГП, НАБУ, Національна поліція та інші); 4. Інші державні органи (МЗС, Державна аудиторська служба України та інші), 5. Обмін інформацією з іноземними підрозділами фінансової розвідки.
Координатором національної системи фінансового моніторингу є Держфінмоніторинг.
З метою удосконалення координації учасників національної системи фінансового моніторингу постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 613 створено Раду з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, як консультаційно-дорадчий орган Кабінету Міністрів України, до складу якої увійшли представники суб'єктів державного фінансового моніторингу, правоохоронних, розвідувальних, судових органів, інших державних органів та громадськості.
При вказаній Раді утворені та діють дві тематичні Робочі групи з розгляду проблемних питань суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Робота вказаних груп також забезпечується Держфінмоніторингом та є актуальною і корисною в контексті ефективної співпраці Держфінмоніторингу з суб'єктами первинного фінансового моніторингу.