Бурштин

Буршти́н (від ; ) або янта́р — природна скам'яніла викопна смола хвойних чи покритонасінних (Hymenaea protera) дерев у вигляді тьмяних, прозорих і напівпрозорих каменів. Бурштин використовують для виготовлення ювелірних прикрас, у парфумерії, народній медицині та електриці. Має велике значення для палеонтології завдяки збереженню в бурштині потонулих у смолі істот.

Етимологія Давні греки називали камінь «електроном» (), що означає «те, що притягує, приваблює» — через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся завдяки накопиченню електричного зарядуИнженер Т. И. Никифоров. Самое древнее электричество / «Химия и жизнь» Научно-популярный журнал Академии наук СССР. — 1972, № 1 (с.: 36)Карцев В. П. Приключения великих уравнений (Издание третье). — М.: Знание, 1986. — 288 с. (Жизнь замечательных идей) (с.: 24-32). Саме досліди з електризацією бурштину поклали початок вченню про електрику, а від грецької назви каменю йде і сам термін. Якщо камінь потерти об вовну, він притягуватиме до себе шматочки діелектриків. Від давньогрецької назви бурштину походить і позначення мінералу електруму: за характерний жовтий колір.

Римляни називали камінь «гарпакс» (, від  — «тягаю»), а перси — «кавубою», тобто каменем, здатним притягувати полову.

Латинська назва бурштину «сукцин» () походить від succus («сік», «живиця»). Пліній Старший у своїй «Природничій історії» називає бурштин словом «лінкурій» () (лат.) і, пов'язуючи назву зі словом lynx («рись»), стверджує, що бурштин утворюється з сечі цього звіраHofmann J. Lexicon universale (лат.). Інші версії виводять назву lyncurium від («ясний», «чистий»)Greek morphological index (Ελληνική μορφολογικούς δείκτες) чи від назви давньоримської провінції Лігурія (Lyguria) на північному заході сучасної Італії.

Українське «бурштин» походить від , у свою чергу, запозиченого з середньонижньонімецької мови, де слово bernstein означало «жар-камінь». Синонім «янтар» відомий з часів Київської Русі () і походить, ймовірно, з балтійських мов (пор. , ) Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.

Історія в культурі

Предметом торгівлі бурштин став у неоліті (6 тис. років тому) і особливо цінувався балтійський бурштин. За красу балтійський бурштин називали «золотом Півночі». Він продавався на вагу золота, а фігурки з такого бурштину можна було виміняти на рослого і сильного рабаСребродольский Б. И. Янтарь — Москва: Наука, 1984 — с.110. У давнину бурштин цінувався вище від інших дорогоцінних каменів і металів і був особливо популярний у країнах Середземномор'я. Тому серед помітних торгових шляхів був Бурштиновий шлях між Балтійським, Північним та Середземним морями, який слугував надійною мережею для далекої торгівлі бурштином. Вже за доби бронзи бурштин уміли фарбувати і виготовляти з нього різної форми прикраси. Камінь мав попит серед єгиптян, римлян та греківКлочко Л. Бурштинові шляхи за скіфських часів // Геолог України. Науковий журнал . — 2011, № 3-4 . Згідно з Плінієм, римляни вміли фарбувати бурштин в червоний колір і такий бурштин цінувався, як золото. В давнину цим каменем також торгували фінікійці. Надходив він до них зі Скитії, де його добували вздовж берегів річок. На території України знайдені декоративні вироби з бурштину в скіфських курганах.

Найдавнішу писемну згадку про бурштин зафіксовано на клинописній табличці — пам'ятці писемності X ст. до н. е. Відомості про «електрон» (так елліни називали бурштин) є у творах античних авторів: Гомера, Софокла, Есхіла, Арістотеля, Фалеса МілетськогоСавкевич С. С. бурштинь. — Спб., 1970. — С. 11-14.. У всі часи люди описували красу та властивості «сонячного каменю», або «сліз Геліад», вивчали легенди, в яких опоетизовано виникнення «горючого каменю»Сребродольский Б. И. Мир бурштиня. — К., 1988. — С. 89. Певна увага приділялася походженню бурштину ще за античності. Софокл вважав, що бурштин утворився із сліз птахів, які оплакували відважного воїна МелеаграДванадцять місяців 1991: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Упорядник М.Слабошпицький — К.: Веселка, 1990.- 190 с. ISBN 5-301-00623-1. Давньогрецький поет Есхіл твердив, що це сльози сестер, що ніяк не могли забути свого загиблого брата Фаетона. Нікей доводив, що бурштин — концентрат сонячних променів, який час від часу накопичується в морі.

В античних містах Північного Причорномор'я і сарматських пам'ятках нерідкісні знахідки обробленого бурштину Намистом із цього каменю користувалися анти в VI—VII ст., надаючи намистинам дископодібної, бочкоподібної та гранованої форми. Приблизно з 750-х років східнослов'янське населення перестало користуватися бурштиновими прикрасами і поновило цю традицію вже в часи Руської держави.

У XIII столітті територія Пруссії належала лицарям-меченосцям, які мали монополію на бурштин. Хрестоносці, а згодом і прусські герцоги, ввели «бурштинну реґалію», згідно з якою весь видобутий бурштин належало віддавати владі. У Пруссії діяли спеціальні «бурштинові суди», які судили тих, хто дозволяв собі привласнити шматок бурштину.

Першу відому майстерню з виготовлення бурштинових виробів у Кеніґсберґу заснували наприкінці XV столітті Тут виточували прегарні броші, скриньки, сережки, найрізноманітніші намиста. Найвищого рівня техніка обробки сягнула у XVII—XVIII століттях.

Балтійським бурштином була облицьована бурштинова кімната, виготовлена в 1701—1709 роках у Пруссії і в 1716 році подарована Петру I. З 1755 року вона була прикрасою одного із залів Єкатеринінського палацу у Царському Селі.

Від 70-х років XIX століття бурштин почали добувати промисловим способом.

Археологічні знахідки на території України Бурштинові прикраси — характерна деталь жіночого вбрання на території Лісостепового Правобережжя, про що свідчать жіночі поховання ранньоскіфського часу. Найяскравіші комплекси зафіксовано в курганному комплексі № 100 поблизу с. Синявка та № 35 поблизу с. Бобриця (Черкаська обл.). В комплексі № 100 знайдено намисто із сердоліку, агату і скла (26 екземплярів), а також бурштину — 84 намистини у формі октаедра складали разокБобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1887 — Т. I. — С. 138. — Табл. XVII, 10.

У кургані № 35 на вбранні однієї з небіжчиць знайшли дві низки намиста: верхня — 32 намистини з топазу, сердоліку, агату, гірського кришталю і хризоліту; нижня — 40 зразків різнокольорового каміння, серед яких 2 великі бурштинові намистини (у формі неправильної зрізаної пірамідки).Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1887 — Т. I. — С. 112. — Табл. XVIIIБобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1894 — Т. II. — Табл. XXI, 1 У могилі поховали ще одну жінку, яка мала крім чорного та білого намиста зі склоподібної маси ще 125 кулястих дрібних бурштинових намистинБобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1894 — Т. І. — С. 112, табл. XVIII, 7..

Бурштинові прикраси знайдено також у похованнях жінок, які не належали до високих соціальних верств, хоча мали золоті прикраси у костюмі (курган № 25 поблизу с. Казаровка, Медвин, розкопки 1906 року)Ковпаненко Г. Т. Курганы раннескифского времени в бассейне р. Рось.- К., 1981. — С. 26, 47,119.

Серед пам'яток цього часу — прикраси начільної стрічки у кургані Реп'яхувата Могила (с. Матусів Черкаської обл.): 39 циліндричних блакитних з непрозорого скла та 32 кулястих з бурштину (розміром 0,4-0,7 см)Ильинская В. А., Мозолевский Б. Н., Тереножкин А. И. Курганы VI в. до н.э. у с. Матусова // Скифия и Кавказ. — К.,1979 — С.35..

Бурштинові намистини, з яких робили нашийні та наручні прикраси, знайдено серед декоративних деталей костюмів у жіночих похованнях в курганах на р. Тясмин поблизу сіл Жаботин (№ 524), Гуляй Город (№ 33, 38, 40, 330), Журавка (№ 406, 407, 432, 447).

Серед племен дніпровського лісостепового лівобережжя (зокрема на Посуллі) окремі намистини зафіксовано у кількох комплексах V століття до н. е. Окремі бурштинові намистинки знайдено у пограбованих курганах № 6 та «Б» поблизу с. БасівкаИльинская В. А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья. — К., 1968. — С. 29, табл. VIII, 11-13.

Поширення Промислове значення мають головним чином вторинні розсипні прибережно-морські родовища. Бурштин-сукциніт — викопна смола з сосни (пінус сукциніфера) охоплює кілька областей. У геологічному плані найбільше поширення має «балтійський сукциніт».

Відомі також родовища в Примор'ї (Росія), Італії, Польщі, М'янмі, Канаді, США, Домініканській Республіці, Мексиці, але 90 % світового запасу бурштину видобуваються в Калінінградській області (Росія). Балтійське родовище довгий час належало повністю Німеччині, а після 1945 року це родовище відійшло колишньому Радянському СоюзуДоминиканский янтарь — окно в прошлое земли. / Ежемесячный научно-популярный журнал «Наука и жизнь», 2010, № 3 ISSN 0028-1263 (с.: 76-80).

Породи, які містять бурштин, залягають на різній глибині — чим далі від Балтійського моря, тим вона більша. Тому саме на узбережжі Балтійського моря від острова Рюгена до Західної Двіни здавна видобували бурштин. Знаходять цей камінь в пісках Балтійського моря. Пласти, що містять бурштин, розташовані нижче рівня Балтійського моря, і прибій часто вимиває з них шматочки бурштину, викидуючи їх на берег. Особливо часто він зустрічається біля КалінінградуЕромицкий А., Подгорный И. Янтарь — камень жизни / «Юный техник», 1965, № 03 (с.: 19). Тут в поселенні Янтарний станом на 1965 рік працював великий комбінат. В поселенні Янтарний знаходиться одне з найбільших в світі промислових родовищ. Вироби з бурштину, видобутого на березі Балтійського моря, в Європі з'явились дуже давно — існують збережені підвіски, кільця, фігурки тварин і людей, дрібні амулети, вік яких складає декілька тисячолітьИ.Константинов — Янтарь Балтики / «Наука и жизнь», М.: Правда, 1991, № 04 ISSN 0028-1263 (с.: 64-65).

Ерозії і зсуви, а також рух льодовиків, поширили бурштин на великі відстані. Вторинні скупчення бурштину, знайдені у Польщі, Німеччині, РумуніїУ Румунії знайшли бурштиновий самородок вартістю понад 1 мільйон євро. // Автор: Анна Неволіна. 03.04.2025, Данії, Білорусі та УкраїніAisti .

В 2017 році на морському дні поблизу Західної Антарктиди вченими з Німеччини та Великобританії, вперше, було знайдено бурштин, який є підтвердженням тому, що на найпівденнішому континенті Землі, в період між 83 і 92 млн років тому, росли стародавні хвойні лісиПерший бурштин, знайдений в Антарктиді, свідчить про існування тропічного лісу поблизу Південного полюсу. 14.11.2024Антарктида епохи динозаврів була покрита тропічними лісами: вчені знайшли крихітний доказ. // Автор: Ірина Ігнатова. 15.11.2024, 00:19.

В Україні Такі ж самі за складом, що і балтійський сукциніт, зразки бурштину було знайдено на території України (поблизу Києва, Харкова, на Волині)Мацуй В. М., Епатко Ю. М. Алатырь-камень — бурштинь. — К.: Дажбог, 2006. — С. 12-15.

В Україні бурштин присутній у відкладах палеогену та неогену на території Рівненської (Сарненський, Володимирецький і Дубровицький райони), Київської (Київський бурштин — продукт випадкового вимивання викопної смоли, тобто, це джерело не мало постійного характеру)Сребродольский Б. И. Мир бурштиня. — К., 1988. — С. 18., Житомирської, Львівської та Харківської областей. Велике Клесівське родовище (на Поліссі) почали розробляти відносно недавно, адже сукциніт тут залягає досить глибоко (Див. також: Поліський бурштиноносний район).

Склад і властивості

Хімічна формула  —  С40Н64О4 (або C10H16O). Містить домішки сірки. Аморфний. Густина — 1,05-1,10 г/см³. Твердість  за шкалою Мооса — 2-2,5 Колір —  жовтий, червоно-коричневий. Блиск — смоляний. Температура плавлення —  250—300 °C, легко згоряє.