Ревіталіза́ція (від — відновлення та vita — життя, дослівно: повернення життя) — поняття, що використовується в науковій і практичній діяльності, яке характеризує процеси відновлення, оживлення, відтворення.

Найчастіше поняття «ревіталізація» використовують у медицині, ⁣архітектурі, урбаністиці, ⁣техніці, гідрології.

Ревіталізація в медицині

Ревіталізація в медицині, це омолодження старіючого організму за допомогою органопрепаратів або інших засобів регенеративної біомедицини. Прикладом таких препаратів є засоби отримані з стовбурових клітин організму. Препарати стимулюють клітинну регенерацію і покращують обмін речовин Органопрепараты в эстетической медицине: красота, ревитализация, профилактика старения. Под ред. акад.РАЕН, д.м.н., проф.Ролика И.С. М.:РегБиоМед 2006, 496 с.. Приклад: Ревіталізація шкіри обличчя.

Ревіталізація в архітектурі

В архітектурі поняття «ревіталізація» близьке до понять реконструкції і ремонту. Будівля після ревіталізації знову повертає своє втрачене призначення або набуває нове. Одним із завдань при цьому є збереження історичного вигляду будівлі Handelsblatt Wirtschafts-Lexikon – Das Wissen der Betriebswirtschaftslehre, ISBN 3791026003 . Об'єктами ревіталізації в архітектурі можуть бути не тільки будівлі, а й цілі архітектурні ансамблі (комплекси). Приклад ревіталізації в архітектурі: Ревіталізація історичних садиб.

Ревіталізація в урбаністиці В урбаністиці поняття «ревіталізація» означає відновлення міського середовища, при якому вона стає більш придатною для проживання.

Ревіталізація — термін, який використовується в науково-практичній діяльності для позначення процесів відтворення, пожвавлення і відновлення міського простору.

Принцип ревіталізації полягає в розкритті та показі нових можливостей старих форм, з урахуванням їх функцій.

Крім того, при процесі ревіталізації, найчастіше використовується комплексний підхід з метою збереження самобутності, автентичності, ідентичності та історичних ресурсів міського середовища. 

Великою популярністю в сучасному світі користується ревіталізація існуючих промислових комплексів, які знаходяться в межах міста, що пов'язано з протиріччями між потребами суспільства і сформованою структурою міського середовища. В таких випадках ревіталізація розглядається як реконструкція промислової архітектури зі зміною її функцій. Наприклад, переобладнання промислових будівель під житлове приміщення - лофт (від англ.loft - горище). Ступінь зміни міського середовища в процесі ревіталізації залежить від ступеня цінності історико-культурних об'єктів. 

Завданням ревіталізації є соціалізація простору, розробка елементів інфраструктури, що упорядковують туризм та наукову діяльність, розвиток промисловості, турбота про екологію і як наслідок — залучення інвестицій.

Ревіталізація в гідрології У гідрології під ревіталізацією річок розуміють відновлення водотоків або ж певних їхніх ділянок на рівні періоду часу існування річки, що передував індустріальному освоєнню даного регіону, коли була непорушеною руслова мережа і не здійснювалися централізовані чи точкові скиди стічних вод"Хільчевський В. К. Гідроекологічні проблеми ревіталізації річок на території міських агломерацій – міжнародний та український досвід // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2017. - Т. 2. - С. 6-13.

Практика перетворення у ХІХ–ХХ ст. річок у канали та заключення їх у труби з метою захисту міської території від затоплення призвела до знищення малих річок, значного погіршення умов існування всіх водотоків на території міст, змін екосистем.

У наш час у багатьох країнах світу прийшло усвідомлення того, що міські річки не треба розглядати лише з позицій потенційної загрози наводнення. Адже річки здатні сприятливо впливати на естетичні властивості місцевості, можуть використовуватися як зони відпочинку.

Тому сьогодні формування привабливої річкової мережі у межах міста можливе за умов: максимального збереження річкових долин; відмови від спрямлення русел та бетонування берегів; збереження безперервності річкової мережі (не заключення ділянок річок у колектори); збереження якості води та видового різноманіття. Дотримання цих умов сприяє дії механізму саморегуляції природних комплексів, зберігає їхню рекреаційну привабливість. У деяких випадках проекти ревіталізації річок включають у себе також реконструкцію старовинних гідротехнічних споруд.

За кордоном практика ревіталізації малих річок розпочалася з кінця 90-х років ХХ ст. В Україні це питання знаходиться на рівні обговорення громадських ініціатив та створення проектів (зокрема, по річках Либідь у Києві, Полтва у Львові). Невеличкий фрагмент річки Сапалаївка ревіталізовано в Луцьку.

Ревіталізація в техніці У техніці поняття "ревіталізація" застосовується до збільшення ресурсу і безрозбірного ремонту (відновленню) машин і механізмів. Об'єктами ревіталізації є змащувані вузли, які зношуються під час експлуатації. Їх відновлення відбувається за рахунок формування металокерамічного покриття на поверхнях тертя деталей безпосередньо під час роботи механізму Кіндрачук М.В., Лабунець В.Ф., Пашечко М.І., Корбут Є..В. Трибологія: підручник/ МОН. – Київ: НАУ-друк, 2009. – 392 с. (укр). . Речовиною, яка ініціює утворення покриття, є ревіталізант, — добавка до мастильних матеріалів. Приклад ревіталізації в техніці: ревіталізація вузлів літального апарата Джус Р.Н., Стадниченко Н.Г. Технология применения ревитализантов в узлах трения авиационной техники с целью кардинального увеличения их ресурса // Виробництво та експлуатація авіаційної техніки: Матеріали V Міжнародної науково-технічної конференції "АВІА-2003". Т.3. – Київ: НАУ. – 2003. – С. 35.61-35.64.

Примітки

Посилання Суіс-органні препарати //Фармацевтична енциклопедія Журнал "Ревитализация" - щорічник Інституту регенеративної біомедицини Ревіталізація історичних садиб як культурно-туристських об'єктів. Крамер А. Европейский опыт ревитализации малых рек. Хільчевський В. К. Гідроекологічні проблеми ревіталізації річок на території міських агломерацій – міжнародний та український досвід // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2017. - Т. 2. - С. 6-13 Хильчевский В. К. Гидроэкологическое состояние малых исторических рек Лыбедь и Почайна в басейне Днепра и Волги в начале ХХІ века // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. — 2019. — № 4. — С. 74-88.