SeaWiFS ( — «Датчик з широким сектором огляду для спостереження за морем») — унікальний науковий супутник, розроблений НАСА і корпорацією Orbital Sciences для спостереження за біосферою Землі. Був запущений 1 серпня 1997 року НАСА, працював на орбіті до кінця 2010 року.
SeaWiFS займався спостереженням за зеленим кольором Землі, кольором фітопланктону, котрий перебуває в основі харчової піраміди
Супутник став результатом унікального в своєму роді партнерства між НАСА і корпорацією Orbital Sciences: агентство здійснювало лише консультування, а за кінцевий продукт відповідала фірма. У підсумку вартість місії, розрахованої на п'ять років, оцінювалася в $42 млн — на порядок менше в порівнянні з аналогічними проектами, якими НАСА займалося самостійно. Може бути, саме участь приватного бізнесу в якійсь мірі сприяло тому, що SeaWiFS став справжнім піонером космічних досліджень. Вже через п'ять хвилин після включення його обладнання перші дані були отримані, оброблені і викладені в Мережу. «Нічого подібного в історії наук про Землю ще не було», - згадує Джин Фельдман з Центру космічних польотів імені Годдарда. Ця система збору та поширення даних виявилася настільки ефективною, що використовувалася принаймні у восьми наступних місіях.
На відміну від інших зондів, SeaWiFS для простоти управління і довговічності мав тільки один інструмент. Його світлочутливі датчики, засновані на білінійному коефіцієнті підсилення (bilinear gain), могли бачити світло, відбите від темної води, з тим же успіхом, що і світло, відбите яскравою поверхнею. Щомісячна калібрування за світлом Місяця дозволяло тримати їх у відмінній формі протягом місії.
Першим великим завданням супутника стало спостереження за Ель-Ніньйо взимку 1997-1998 років. Зміна температури Тихого океану перетворила морські ліси в пустелі, але вже через пару тижнів екваторіальна зона знову кишіла життям. Вперше вчені могли стати безпосередніми свідками цього процесу.
Надалі SeaWiFS показав зокрема, що за продуктивністю фотосинтезу морська рослинність не поступається сухопутній, в околицях Антарктиди куди більше фітопланктону, ніж вважалося, у водах південної частини Атлантичного океану більше розчиненого матеріалу, ніж на півночі.
За 13 років спостережень з'ясувалося, що зростання фітопланктону в системах течій океанів сповільнилося, а ближче до узбережжя — посилився. У Беринговому морі супутник виявив кохколітофори; перед тим цей вид фітопланктону не спостерігався в арктичних водах. Відкриття дозволило пояснити скорочення популяції лосося. Зареєстрував апарат і розростання мертвих зон в гирлах великих річок, таких як Міссісіпі і Янцзи, тобто ділянок з украй низькою концентрацією кисню, через що там не могло існувати життя. Супутник простежив навіть за тим, як китайські пилові бурі перетинають Тихий океан, а північноафриканські — Атлантику.
Дані зонда були використані майже в п'яти тисячах наукових публікацій. 11 грудня 2010-го зв'язок з апаратом припинилася, і незабаром фахівцям залишилося лише визнати, що місія зонда підійшла до кінця.
Посилання
SeaWiFS Project - Homepage Ocean-studying satellite 'no longer recoverable' physorg.com, March 15, 2011 By Juli Berwald