Сульфіт-спиртова барда (ССБ) — побічний продукт (відходи) при переробці подрібненої деревини — целюлози, що містить не більше 20-30 % води. У хімічному відношенні висока в'язка здатність ССБ обумовлена наявністю кальцієвих, натрієвих та амонієвих солей лігносульфонових кислот — активних ПАР.
Фізико-хімічні властивості ССБ залежать від якості деревини та технології її переробки. Найефективніші рідкі бардяні концентрати (КБР) із сульфіт-дріжджової бражки з вмістом сухих ССБ 44-50 % і тверді бардяні концентрати (КБТ), у яких вміст останніх досягає 80 %.
Наявність у ССБ великого числа різних функціональних груп сприяє активному закріпленню цього зв'язуючого на твердій поверхні, швидкому висиханню та тонкослоєвому розтіканню по поверхні субстрату з утворенням міцних адсорбційних зв'язків. Ці процеси активізуються при нагріванні. Однак застосування сульфіт-спиртової барди як зв'язуючого обмежене. Брикети, виготовлені із цих зв'язуючих, неводостійкі і мають великий вміст сірки. Перша обставина по-в'язана з надмірною розчинністю ССБ у воді. Підвищити водостійкість брикетів можна присадкою до брикетної суміші невеликих кількостей каустичного магнезиту Mg, сухогашеного вапна (пушонки) СаОН, гідроксида глинозему Al(ОН)з або глини. Сірка в ССБ негативно впливає на наступну переробку рудних і вугільних брикетів. Тому, якщо витрати зв'язуючого великі, ССБ необхідно знесірчувати шляхом повільної упарки.
Див. також Зв'язуюча речовина
Література
В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4