Лакові вироби Китаю - особлива галузь мистецтва Китаю і деяких інших країн Далекого Сходу.
Технологія
В класичній традиції культури Китаю чільне місце посідає довге і закохане спостереження за природою, її змінами в різні пори року, милування квітами, птахами, комахами, пожовклим листям восени, краєвидами, першим снігом.
На території Китаю росте декілька різновидів отруйних рослин, сік яких застигає на відкритому повітрі і набуває якостей твердих речовин, здатних до обробки. Тверді вже речовини втрачають отруйні якості. Допитливі китайські ремісники помітили це і почали використовувати навіть сік отруйних рослин. Поволі виробили необхідні навички видобутку токсичного соку та методику запобігання отруєнь при роботі з небезпечною речовиною.
Головний постачальник природного лаку - лакове дерево ( Rhus vernicifera або verniciflua ). Воно поширене в центральному Китаї на висоті 900-1.200 м над рівнем моря. Одне дерево дає близько 50 грамів лаку. Випалення гілок дає лаконосну смолу більш низькоякісну, ніж сік.
Серед лаконосних рослин є дерева, кущі, ліани. Сік різних рослин по різному використовувався - від створення лакового живопису до меблів, дерев'яну основу яких вкривали декількома шарами лаку. А після сушки доробляли розписами чи різьбленими візерунками.
Особливо цікавими були твори, основою яких слугувало дерево або пап'є-маше. Сушка лакових виробів вимагала підвищеної вологості. Тому іноді вироби розміщали в шафи з вологими стінами. Вибаглива технологія сушки ставала в заваді при створенні великих речей. По легенді, коли пихатий імператор наказав створити фортецю з лакового дерева, кмітливі ремісники зауважили, що не мають такої завеликої шафи, куди можна було б покласти тую фортецю на сушку.
Якості лакових виробів
З погляду на сучасні дослідження - застигання соку лаконосних рослин є процесом полімерізації. Речовини соку полімерізуються в присутності кисню повітря і набувають довготривалості, водонепроникності, нейтральності( не псуються в кислому чи лужному оточенні), не псуються при помірних низьких чи високих температурах, не вимагають випалення як кераміка чи порцеляна, не псуються від бактерій. Хоча процес створення лакових виробів - довготривалий і має значну власну специфіку.
Вдосконалення технології лакових виробів дозволило віртуозним китайським майстрам виробляти з лаком - взуття, віяла, капелюшки, посуд, меблі, китайські ширми, дитячі колиски і навіть коштовні труни для поховання імператора. Лакова рідина добре комбінувалася з порошковим золотом і сріблом, що вплинуло на появу лакового живопису з використанням коштовних металів. Чорний лак комбінували також зі шматочками шліфованого перламутру. Ця технологія доживе до кінця 19 століття і буде підхоплена декоративно-ужитковим мистецтвом доби модерн ( сецесія ) в Західній Європі та США.
Трохи історії
Археологічні розкопки впродовж 20 століття на території Китаю постійно дозволяли відсувати в глиб віків початок технології лакових виробів. У 1976 р. в Аньяні було знайдене неушкоджене поховання імператриці Хао в лаковій труні, яку датують 13 століттям до н. е. Після цього дослідники почали вважати лакові вироби - найдавнішим різновидом «промислового пластику».
Створення виробів китайського лаку увібрало в себе як нові технологічні засоби, так і китайський бюрократизм. Існували як приватні, так і державні майстерні. Прочитаний напис ( 4 століття н. е. ) на лаковому келиху для вина розповів, що до виготовлення цієї речі мали відносини 12 осіб, шість з яких були лише керівниками - посадовцями та наглядачами.
Вироби з лаку посіли значне місце в тогочасній культурі. Китайські імператори дарували лакові вироби як державні нагороди за важливі послуги.
Галерея творів
Див. також Килимарство Порцеляна Селадон Кераміка Санкай Каліграфія Музей лакових виробів, Мюнстер, Німеччина. Національний музей східних мистецтв Ґіме
Джерела Матеріали журналів «Курьер ЮНЕСКО» та «Азия и Африка сегодня» (Москва).
Посилання