Прика́з — адміністративно-судовий орган центрального управління в Московському царстві з кінця XV і до першої чверті XVIII століть.
Прикази створювалися в процесі централізації держави та розвитку станово-представницької монархії. Наприкінці XVII століття існувало близько 100 приказів.
Більшість приказів будувалася за функціональним принципом: вони керували окремими галузями управління — земський, помісний, посольський, стрілецький, холопський, ямський та інші; кілька приказів відали справами двірцевого управління, наприклад приказ Великого двору. Окремі прикази керували всіма галузями управління на певній території, наприклад Малоросійський приказ.
На чолі приказу стояв «суддя», здебільшого з бояр. Він користувався одноосібною владою. При ньому була «приказна ізба» — канцелярія з дяками та піддячими, які фактично вели всі справи приказу.
Відсутність організаційної чіткості, одноособова влада «судді», бюрократизм, несумлінність приказних породжували значну кількість зловживань. Петро І замінив 1718 прикази на колегії. Останній з приказів — Сибірський, існував до 1763.
Див. також Будівля приказів
Література Веселовский С. Б. Приказный строй управления Московского государства. — Киев: Тип. т-ва И. Н. Кушнерев и К°, 1912. — (2), 35 с. Вернер И. И. О времени и причинах образования московских приказов. — М.: Тип. Имп. Моск. Ун-та, 1907. — 199 с. Петров К. В. Приказная система управления в России в конце XV–XVII вв.: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. — СПб., 2000. — 199 с. Гончаренко В. Д. Прикази // Юридична енциклопедія: В 6-ти тт. — Т. 5: П — С. — К., 2003. — С. 99. Посилання Великоросійський приказ //
Демидова Н. Ф. Приказы // Институт Русской Цивилизации