Волопа́с ( від , «орач на волах») — це одне з найпомітніших сузір'їв у північній півкулі, яке найкраще видно навесні та влітку. Його легко знайти завдяки головній зорі — Арктуру, одній із найяскравіших зір у нічному небі. Одне з найдавніших сузір'їв. Його ще у II столітті описав давньогрецький астроном Клавдій Птолемей, включивши його до списку 48 відомих на той час сузір'їв. У сучасній астрономії Волопас входить до списку 88 офіційно визнаних сузір'їв.

Загалом у сузір'ї Волопаса є 29 зір, які можна побачити неозброєним оком. Вісім із них досить яскраві, щоб добре виділятися на нічному небі. Волопас займає 13-те місце за розміром серед 88 сузір'їв і містить кілька цікавих галактик і зоряних скупчень, які можна побачити в телескоп.

Далеко за межами сузір'я Волопаса розташовується войд Волопаса — величезний простір діаметром 250 мільйонів світлових років, в якому майже немає галактик. Відкрита Робертом Кіршнером та його колегами в 1981 році, ця порожнеча знаходиться приблизно на відстані 700 мільйонів світлових років від Землі. За межами войда, в межах сузір'я, розташовані два надскупчення галактик на відстані близько 830 мільйонів і 1 мільярд світлових років. Також в сузір'ї знаходиться Велика Стіна Геркулеса — Північної Корони, найбільшої відомої структури у Всесвіті, яка займає значну частину сузір'я Волопаса.

Історія та міфологія У давнину зорі, що входять до сучасного сузір'я Волопаса, мали інші значення та назви в різних культурах. У стародавньому Вавилоні їх знали під назвою SHU.PA, і вони, символізували бога Енліля — головного божества вавилонського пантеону, який вважався покровителем фермерів і володарем вітру. У стародавньому Єгипті Волопас, асоціювався із сузір'ям, яке нагадувало передню ногу бика. Дослідник Беріо припустив, що його первісна назва могла бути «Передня нога бика».

Гомер згадує Волопаса в Одіссеї як небесний орієнтир для навігації, називаючи його «пізньосхідним» або «тим, що повільно заходить». Однак, кого саме символізує це сузір'я в грецькій міфології, достеменно невідомо. За одним із переказів, Волопас був сином богині родючості Деметри, його звали Філомен, і він був братом-близнюком Плутоса. Він був орачем, який поганяв биків, що, згідно з давніми уявленнями, складали сузір'я Великої Ведмедиці. Давні греки сприймали астеризм, який ми сьогодні називаємо «Великий Віз» або «Плугом», як віз, запряжений волами. Деякі міфи стверджують, що саме Волопас винайшов плуг, і за цей винахід його увічнили серед зір у вигляді сузір'я.

Один із міфів про походження сузір'я Волопаса розповів давньоримський письменник Гай Юлій Гігін. У ньому йдеться про Ікарія, якого бог виноробства Діоніс навчив вирощувати виноград і робити з нього вино. Одного разу Ікарій приготував настільки міцне вино, що люди, які його випили, швидко сп'яніли й виглядали так, ніби їх отруїли. Вівчарі, які побачили це, вирішили, що їхніх друзів отруєно, і, охоплені гнівом, убили Ікарія. Його вірний пес Мера знайшов тіло господаря та привів до нього його дочку Ерігону. Коли дівчина побачила загиблого батька, вона була настільки засмучена, що наклала на себе руки. Згодом від горя загинув і Маера. Зевс, зглянувшись над їхньою трагічною долею, вирішив ушанувати їх, перетворивши на зоряні сузір'я: Ікарій став сузір'ям Волопаса, Ерігона — сузір'ям Діви й Мера — сузір'ям Великого Пса, або Малого Пса.

Раніше кілька сузір'їв утворювались з зір, які зараз входять до складу Волопаса. Одним із таких сузір'їв було Стінний Квадрант, створене поруч із зорею Бета Волопаса з досить тьмяних зір. Це сузір'я було введене в 1795 році астрономом Жеромом Лаландом, який використовував квадрант для виконання детальних астрономічних вимірів. Лаланд працював разом з Ніколь-Рейн Лепот та іншими астрономами для передбачення повернення Комети Галлея в 1758 році. Стінний Квадрант включало зорі східного Волопаса, західного Геркулеса і Дракона. Спочатку сузір'я називалось Le Mural за назвою карти Жана Фортена 1795 року, і лише в 1801 році отримало свою сучасну назву завдяки Йогану Бодену у його праці «Uranographia». Це сузір'я було досить тьмяним, і його найбільш яскраві зорі мали величину до 5.

Розташування Сузір'я Волопас — це одне з великих сузір'їв, яке займає 907 квадратних градусів на небі, що робить його тринадцятим за розміром. Воно розташоване в північній частині небесної сфери, що дозволяє спостерігати його з територій на широтах від +90° до -50°, тобто майже по всій північній півкулі. Це означає, що його можна побачити в таких країнах, як Україна, США, Канада, більшість країн Європи та багатьох інших.

Найкращий час для спостереження за Волопасом — це весна, коли він піднімається на небі на сході одразу після заходу сонця і залишається видимим до літа. Щоб знайти це сузір'я, можна скористатися двома простими кроками: спочатку знайдіть сузір'я Великою Ведмедиці, а потім проведіть лінію від ручки ковша до яскравої помаранчевої зорі Арктур — головної зорі Волопаса.

Волопас знаходиться недалеко від Полярної зорі, а з його правого боку можна побачити сузір'я Гончі Пси, які уособлюють його мисливських собак. Також Волопас межує з кількома іншими сузір'ями: зліва від нього — Геркулес і Північна Корона, а прямо під ним — Діва.

Зорі

У своєму атласі Uranometria Йоганн Бейєр позначив зорі в сузір'ї Волопаса грецькими літерами від альфи до омеги, а також додав латинські літери від A до k для позначення найбільш яскравих 35 зір. Однак згодом астрономи поділили деякі з цих позначень на дві зірки. Зокрема, зірки Каппа, Мю, Ню та Пі стали позначатися двічі.

Арктур (α Волопаса), розташована на відстані 36,7 світлових років від Землі, є найбільшою зорею у сузір'ї Волопаса та четвертою за яскравістю зорею на нічному небі, з видимою величиною −0,05. Вона є найяскравішою зорею на північ від небесного екватора. Назва Арктур походить від грецького слова, яке означає «сторож ведмедя». Це гігант спектрального класу K1.5III, зоря витратила своє основне джерело водню в ядрі, охолола і розширилася до діаметра, що у 27 разів більший за діаметр Сонця, тобто близько 32 мільйонів кілометрів. Хоча її маса становить лише одну масу Сонця (M☉), Арктур випромінює енергії в 133 рази більше, ніж Сонце (L☉). (β Волопаса) — це жовтий гігант з видимою величиною 3,5 та спектральним типом G8IIIa, який позначає голову пастуха у сузір'ї Волопаса. Як і Арктур, ця зоря розширилася й охолодилася. Більшу частину свого зоряного життя Неккар був блакитно-білою зорею типу B на головній послідовності. Популярна назва Неккар походить від арабського виразу «візник волів». Зоря знаходиться на відстані 219 світлових років від Землі та має яскравість, що в 58 разів більша за сонячну.

Зоряні системи

(η Волопаса). Ця зоря має величину 2,68, розташована на відстані 37 світлових років і спектрального класу G0IV, що означає, що вона вичерпала водень у своєму ядрі, почала розширюватися й охолоджуватися. Яскравість Муфріда в 9 разів перевищує сонячну, а його діаметр у 2,7 рази більший за діаметр Сонця. Спектроскопічний аналіз показує, що це подвійна система. Муфрід і Арктур знаходяться лише на відстані 3,3 світлових роки одна від одної.

 — це велика подвійна зоря, що складається з головної зорі з видимою величиною 3,5 та другорядної зорі з видимою величиною 7,8. Головна зоря є жовтим гігантом, який охолов і розширився до 10,4 діаметрів Сонця. Вона належить до спектрального класу G8IV і знаходиться на відстані 121 світловий рік від Землі. Другорядна зоря — це жовта зірка головної послідовності спектрального типу G0V. Алкалуропс (μ Волопаса) — потрійна зоря, популярна серед аматорських астрономів. Назва походить від арабського виразу і перекладається як «палиця» або «жезл». Основна зоря має величину 4,3 і виглядає блакитно-білою. Друга зоря є подвійною зорею з основною зорею з величиною 7,0 і другорядною з величиною 7,6. Друга і третя зорі обертаються навколо одної іншої за 260 років. Основна зоря має абсолютну величину 2,6 і належить до спектрального класу F0. Відстань між другою та третьою зорями складає 2 арксекунди, а відстань між основною та другою зорями становить 109,1 арксекунди під кутом 171°. (ε Волопаса), також відома як Пульхерріма — найбільш помітна потрійна зоря в сузір'ї Волопаса. Основна зоря — жовтий гігант з видимою величиною 2,5, друга зоря — блакитно-біла зоря головної послідовності з видимою величиною 4,6, а третя зоря — дуже слабка з величиною 12,0. Ця система знаходиться на відстані 210 світлових років від Землі. Назва «Ізар» походить від арабського слова і перекладається як «пояс» або «підв'язка», що вказує на її розташування в сузір'ї. Назва «Пульхерріма» має латинське походження й перекладається «найкрасивіша», що означає контраст кольорів зір при спостереженні через телескоп. Основна та друга зорі розташовані одна від одної на відстані 2,9 арксекунди під кутом 341°; спектральний клас основної зорі — K0, і вона має світність 200 разів більшу за Сонце. Для неозброєного ока Ізар має величину 2,37.

(ξ Волопаса) — система з чотирьох зір. Основна зоря — жовта з величиною 4,7, а друга зоря — помаранчева з величиною 6,8. Система знаходиться на відстані 22 світлові роки й має орбітальний період 150 років. Основна та друга зорі розташовані одна від одної на відстані 6,7 арксекунди під кутом 319 градусів. Третя зоря має величину 12,6, а четверта зоря має величину 13,6.

Змінні зорі Дві з яскравих змінних зір типу Міри Кита в сузір'ї Волопаса — і . Обидві є червоними гігантами, чия величина сильно змінюється: для R Волопаса вона варіюється від 6,2 до 13,1 за 223,4 дні, а для S Волопаса — від 7,8 до 13,8 за 270,7 днів. Також червоними гігантами є V Волопаса і W Волопаса, які є напівправильними змінними зорями. Їх величина змінюється від 7,0 до 12,0 за період 258 днів у випадку V Волопаса, і від 4,7 до 5,4 за 450 днів у випадку W Волопаса.

Харіс (γ Волопаса) — білий гігант спектрального класу A7III, розташований на відстані 86 світлових років. Яскравість Харіса в 34 рази перевищує сонячну, а його діаметр у 3,5 рази більший за Сонце. Це змінна зоря типу δ Щита, яка змінюється в межах від 3,02 до 3,07 величини кожні 7 годин. Ці зорі мають короткий період пульсацій (максимум шість годин), тому вони використовуються як стандартні свічки для вимірювання відстаней та є об'єктами для вивчення астросейсмології.

Зорі з планетами

На 2012 рік було виявлено екзопланети, що обертаються навколо десяти зірок у сузір'ї Волопаса. Одна з них, , була виявлена в 1999 році. Зоря має величину 4,5 та тип F7V, розташована на відстані 15,6 парсека від Землі. Її маса складає 1,3 маси Сонця (M☉), а радіус — 1,331 радіуса Сонця (R☉). Вона має зорю-супутник, GJ527B, яка обертається на відстані 240 астрономічних одиниць (а.о.). Планета є єдиною виявленою планетою в цій системі. Вона обертається на відстані 0,046 а.о. від зорі, завершуючи оберт за 3,31 доби. Планету було виявлено за допомогою вимірювань променевої швидкості, її маса складає 5,95 маси Юпітера (MJ). Орбіта планети та висока швидкість обертання зорі синхронізовані. Крім того, незначна змінність зорі може бути спричинена магнітними взаємодіями з планетою. В атмосфері планети було виявлено монооксид вуглецю. Планета Тау Волопаса b не проходить перед зорею, її орбіта нахилена на 46 градусів.

 — це зоряна система з двома планетами: та , відкритими у 2002 та 2005 роках відповідно. HD 128311 b є меншою планетою з масою 2,18 маси Юпітера (MJ), і була виявлена за допомогою спостережень за променевою швидкістю. Вона обертається на відстані 1,099 астрономічної одиниці, майже так само, як Земля, однак її орбітальний період значно довший — 448,6 доби. HD 128311 c, більша з двох планет, має масу 3,21 MJ і була виявлена тим же методом. Вона обертається кожні 919 діб з нахилом орбіти 50°, на відстані 1,76 астрономічної одиниці від зорі. Зоря HD 128311, є зорею типу K0V, що знаходиться на відстані 16,6 парсека від Землі. Вона менша за Сонце, з масою 0,84 M☉ і радіусом 0,73 R☉, а її видима величина становить 7,51.

Зоряне скупчення