Владислав Йосафат Сапіга (Сопіга, Сапега; 5 листопада 1652, Косово, нині Білорусь — 13 березня 1733, Вишниці) — державний діяч Речі Посполитої.
Біографія
Владислав Йосафат Сапіга — син литовського крайчого Кшиштофа Францішека (Христофора Франтишка) Сопіги (1625—1665) та його дружини — Олени (Гелени) з князів Соломерецьких. Батько Кароля Юзефа. Вчився в єзуїтських колегіумах у Любліні і Брунсберґу (Браневі), університетах Праги і Відня. Подорожував по Німеччині, Франції та Іспанії.
Служба Учасник польсько-турецької війни 1672 — 1676 років, битви під Хотином 1673 року, української компанії Михайла Казимира Паца 1674 року.
Правдоподібно, після брата Андрія Франтішка отримав посаду червоногородського старости перед 3 грудня 1680 року. Недовго був сокальським старостою, а чашником литовським з лютого 1681 до 1684. Під час Віденської відсічі в 1683 році перебував у війську в Угорщині і Словаччині. Крайчий литовський з 20 травня 1684 до 1699. В 1684 році посідав уряд плоцького старости. В 1689 посол Сейму. Депутат Литовського Трибуналу. В 1691 віце-маршалок Коронного Трибуналу.
На виборах короля 1697 підтримав кандидатуру князя Франциска Людвіка Бурбона-Конті. Воєвода мінський з 14 січня 1699 до 1709. Під час Північної війни був прихильником короля Августа II Фрідріха. В 1702 році війська Карла ХІІ руйнують резиденцію Владислава Йосафата — Вишничі. 11 липня 1705 підписав під Берестям Сандомирську конфедерацію. Під тиском родини в липні 1707 року визнав королем Станіслава Лещинського. В 1708 році «вистарався» бути депутатом Коронного трибуналу від Брацлавського воєводства, бо хотів «допильнувати» процесу з донькою Йоанною.
Воєвода берестейський з 1709 по 1733. З 1709-го — ротмістр пятигорської хоругви. на початку вересня 1709 — речник Яна казимира Сапеги. В 1713 маршалок Литовського Трибуналу. Одночасно депутат Коронного Трибуналу. В 1720 посол Сейму. В 1729 році зорганізував в ВКЛ конфедерацію в підтримку Станіслава Лещинського. Весною 1730 намагався отримати посаду троцького воєводи.
Релігійні погляди Фундував у Жещинці унійну церкву.
Господарська діяльність, власність На прохання Владислава Йосафата король Август II Фрідріх в 1715 році дозволив проводити у Вишницях крім двох вже існуючих ярмарок ще дві нових.
Успадкував частину обтяжених боргами маєтків батька, стрия Олександра — віленського біскупа, тому 1685 року продав Білиничі (Вітебське воєводство) за 300 000 польських злотих Катерині Радзивілл.
Сім'я Перша дружина — донька Петра Даниловича Урсула (), удова дідича Бучача, Золотого Потоку, брацлавського воєводи Яна Потоцького;у статті про нього в ПСБ вказано, що вона — удова брацлавського воєводи Пйотра Потоцького → Див.: Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 123. шлюб 1683 року. Розлучилися 1693 року, акт розлучення дав луцький архидиякон Казимир Годлевський; дитина — Йоанна (23.6.1678—1726?), з 1700 року — дружина берестейського каштеляна Кшиштофа Дуніна-Раєцького. Друга дружина — лютеранка Людвіка Марія фон Ґольц-Красіньська († початок березня 1696), вдова з 1683 року мазовецького воєводи Войцєха Красіньського. Вона викупляла заставлені маєтки В. Й. Сапіги, в 1692 році взяла в нього у заставу Вишничі з Ровянами, може, відступила Плоцьке та Плонське староства. Третя дружина — Христина Сангушківна, донька Героніма шлюб 19 лютого 1697 року, Біла на Підляшші. Діти: Ян, Михайло, Францішек, Йосафат, Анна, Констанція померли малими Кароль Юзеф Казимир (†14.10.1736) Ігнацій — воєвода мстиславльський.
Див. також Сапіги.
Примітки
Джерела Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 37. Rachuba A. Sapieha Władysław Jozafat (Józefat) h. Lis (1652—1733) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 156—158.
Посилання Sapiehowie (05)