Гірські льодовики — льодовики в горах. Характерна їх особливість — наявність чітко виражених областей живлення, тобто фірнових басейнів, у межах яких відбувається накопичення снігу та подальше його перетворення на фірн і лід.
Є в Альпах, Гімалаях, на Тянь-Шані, Памірі, Кавказі та інших горах. Розміри, форма і будова гірського льодовика визначаються формою його ложа, величинами живлення і абляції та рухом льоду.
Різновиди
Виділяють такі основні їх типи: Долинні або троги (нім. «трог» — корито) — найбільші льодовики гірського типу, що формуються у високогірних частинах долин річок. В залежності від регіону поширення долинні льодовики мають різну за складністю будову. Серед них виділяють: прості (альпійські) — складаються з одного потоку і відіграють незначну роль у живленні річок (поширені головним чином у Альпах); складні (кавказькі) — являють собою льодовикові потоки з притоками, значною мірою впливають на живлення річок (поширені головним чином на Кавказі); деревоподібні (тянь-шанські) — за зовнішнім виглядом нагадують дерево, мають досить значну за площею зону живлення, володіють великими запасами води і відіграють значну роль у живленні річок (поширені в Тянь-Шані, Памірі, Гімалаях на Алясці); туркестанські — мають малу площу живлення і велику площу стоку (поширені в Середній Азії).; Карові — льодовики кріслоподібних заглиблень, малої потужності без стоку; Висячі — це льодовики, що розташовуються в западинах на крутих гірських схилах, звідки витікають у вигляді коротких язиків, що висять над урвищами та періодично відколюються ініціюючи лавини. Зіркоподібні — виникають з фірнового басейну на вершині гори та радіально розходиться кілька окремих язиків. Поширені в районах активної вулканічної діяльності (гори Аляски, Чилійсько-Аргентиські Анди, Ельбрус, Казбек), там їх називають льодовиками конічних вершин, а також в областях старих гір та гірських плато (Скандинавські гори, о-ви Арктики і Антарктики) — льодовики плоских вершин; кальдерні (ісп. — великий котел)– займають кратери згаслих вулканів і мають досить значні розміри: Середні швидкості льодовиків долинного типу становлять: в Альпах — 0,2—0,4; на Тянь-Шані — 0,4—0,5; на Памірі — 0,6—0,8; в Гімалаях — 2,0—3,5 м/добу.
Льодовики проміжного типу — це льодовики плоскогір'їв, які утворюються в горах зі столоподібними або плескато-опуклими вершинами. Такі льодовики поширені на Скандинавському півострові і називаються льодовиками скандинавського типу.
Посилання Glaciers of the Pyrenees Класифікація льодовиків (GLIMS) (PDF) Pazynych V. The origin of lakes and sandy deserts of mountains during the melting of glaciers –Taklamakan and Gobi deserts Гідрологія: практикум. / за ред. Ю.М. Філоненка. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя 2008 Джерела Гідрологія суші з основами водних меліорацій. / за ред. Є.Д. Гопченка. - Київ: ІСДО, 1994. – 296 с.