Рісорджименто ( — «відродження», «оновлення», також відоме як Об'єднання Італії (, )) — історіографічний термін, який означає період боротьби за політичне об'єднання Італії.

Серед видатних діячів цього періоду: Камілло Бенсо ді Кавур, Джузеппе Ґарібальді, Джузеппе Мацціні, Віктор Емануїл II. Їх традиційно називають «батьками вітчизни».

Термін Спочатку слово вживалося за аналогією з Il Rinascimento (Епоха відродження) та використовувалося виключно в культурно-літературному контексті. І лише надалі за посередництва Вітторіо Альф'єрі (1749—1803) його значення стало поступово розширюватися в бік припустимого об'єднання Італії у політичному, культурному і національному плані.

Ідеологія Ідеологічні передумови Рисорджименто досить різноманітні: це й просвітницькі, і ліберальні ідеї, романтично-націоналістичні, республіканські, соціалістичні або антиклерикальні, світські та церковні. Експансіоністські амбіції Савойського дому поєднувались із антиавстрійськими настроями.

Чималу роль відігравала й національна ідея. Вона була доволі своєрідною: Франко Вальсеккі у своїй роботі про Рісорджименто в контексті європейського націоналізму бачить в основі націоналізму італійського деякі первинні концепції: ідеалістичну — Джузеппе Мадзіні, релігійну — Джоберті, раціоналістичну — Каттанео, реалістичну — Дурандо. Всі вони лягли в основу розробки Романьозі, який поєднав національну ідею та принцип легітимності, розробивши концепцію етнікархії. Нація для нього — це населення, якому природою задано деяку географічну та духовну єдність. Таким чином, разом з Манчіні, який у своїх лекціях підкреслював безсмертя національної держави, що базується на безсмерті національної ідеї, вони сформували уявлення про юридичну роздрібненість Італії як про явище суто тимчасове, у той час як в реальності справжня держава — національна.

Хронологія 1820 — початок повстання у Неаполітанському королівстві, яке врешті придушила австрійська інтервенція; 1821 — повстання поширюються на П'ємонт за ініціативою таємного товариства під керівництвом Санта-Роза і Федеріко Конфалоньєрі; повстання також придушили австрійці; 1831 — австрійці придушують ще одне повстання — у герцогстві Пармському. Джузеппе Мадзіні засновує у Марселі «Молоду Італію», патріотичний рух, що боровся за об'єднання Італії та включення її до європейського контексту. 1833 — невдала спроба «Молодої Італії» підняти повстання у Генуї. 1848-1849 — «П'ять днів Мілана» й Перша війна з Австрією за незалежність, що завершилась невдало (перемир'я у Віньялі та Міланська мирна угода), однак відіграла важливу роль у розвитку та розповсюдженні патріотичних настроїв. Червень-липень 1857 — експедиція Карло Пізакане: невдала спроба підняти повстання у Неаполітанському королівстві. 1859-1860 — Друга війна за незалежність, внаслідок якої відбувається об'єднання Сардинського королівства з Ломбардією, Тосканою, Романьєю, Пармою та Моденою, у яких пройшло всенародне голосування. Висадка Джузеппе Гарібальді на Сицилії та об'єднання із Сардинією Королівства обох Сицилій. 17 березня 1861 — новий парламент проголошує Італійське королівство на чолі з Віктором-Еммануїлом II. Серпень 1862 — перший похід Гарібальді на Рим. 1866 — Третя війна за незалежність в союзі з Пруссією (див. австро-прусська війна), в ході якої до Італії було долучено регіон Венето з Венецією. Червень 1867 — другий похід Гарібальді на Рим. Вересень 1870 — італійські війська вступають до Рима, з якого виведено французький гарнізон (див. Франко-прусська війна). Червень 1871 — італійську столицю було перенесено до Рима.

Див. також Історія Італії Іредентизм

Література В. В. Копійка. Італії об'єднання 1858-70 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X Життя і сцена Миколи Іванова: історія українця в італійському Рісорджименто : [монографія] / Микола Варварцев ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, Т-во Данте Аліг'єрі. - К. : Ін-т історії України НАНУ, 2011. - 187 с. : іл. - Парал. тит. арк. італ. - 300 прим. - ISBN 978-966-02-6155-6 Епоха Рісорджіменто в історії та культурі Італії = L`eta del Risorgimento nella storia e nella cultura italiana : колект. монографія / [Варварцев М. М. та ін.] ; за заг. ред. проф. Ю. С. Сабадаш ; Маріупол. держ. ун-т. - Маріуполь : МДУ, 2018. - 271 с. - Бібліогр. в кінці ст.- ISBN 978-966-97742-3-1 Срібняк І. Утворення єдиного Італійського королівства (1848-1870) // Гетьманський альманах / Відп. ред. Ю.І.Терещенко. – К., 2002. – Ч.І. – С.95-107. Срібняк І. Державотворча діяльність монархів Савойської династії в Італії (1821-1870 рр.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – К., 2006. – Вип.15. – С.348-361. Джорджо Канделоро. История современной Италии. Т. 4. М., 1966. История Италии. Т. 2. М., 1970. Giuseppe Berti. Russia e stati italiani nel Risorgimento. Torino, 1957. Indro Montanelli. L'Italia del Riorgimento. Milano, 1972. Franco Valsecchi. L'Italia del Risorgimento e l'Europa delle nazionalità. Roma, 1978. Walter Maturi. Interpetazioni del Risorgimento. Torino, 1962.

Посилання

Микола Бажан. Рісорджіменто й література (1961) F. Tarozzi, Risorgimento Мадзіні й Кавур Компанія Solferino e San Martino Бібліотеки документів на Рісорджименто