Степа́н Ленка́вський (6 липня 1904, Угорники Станіславівський повіт, Королівство Галиції та Лодомерії, Австро-Угорщина  — 30 жовтня 1977, Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина) — український політичний діяч, публіцист, один із ідеологів Організації українських націоналістів (ОУН).

Життєпис Народився 6 липня 1904 року в с. Угорники на Прикарпатті в родині священника о. Володимира Ленкавського та Марії Антульської. У 1909 році родина Ленкавських переїжджає до с. Фитьків на Надвірнянщині, де відвідував до сільську школу по закінченні якої вступив до Станиславівської гімназії, де з п’ятого класу входив до незалежної Організації Вищих Кляс Українських Гімназій (ОВКУГ). Вона виникла на початку 20-х років під впливом праць Дмитра Донцова та активістів УВО.

У 1922 році родина Ленкавських переїздить у с. Загвіздя біля Станіслава, де батько служив на парохії до 1944 року. Згодом закінчив філософський факультет Львівського університету, а з середини 1920-х років став активним учасником націоналістичного руху (член проводу Союзу української націоналістичної молоді, один із засновників ОУН, входив до складу першого Проводу).

1928 року брав участь у редагуванні (разом з С. Охримовичем та І. Габрусевичем) першого нелегального націоналістичного видання для молоді — журналу «Юнак», був співробітником «Українського голосу» (1929–1932, Перемишль) і «Бюлетня КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)». У журналі «Розбудова нації» (ч. 7–8, 1928) вийшла його стаття «Філософічні підстави „Націоналізму“ Донцова».

У 1929 році у Відні на Конгресі Українських Націоналістів (Перший Великий Збір ОУН) серед 30 делегатів виголошує реферат «Суверенна Україна та національна революція». 3 лютого 1929 року на Конгресі приймають Уст­рій Організації Українських Націоналістів. Він привіз до Львова напрями розбудови ОУН на західноукраїнських землях, котрі отримав від Євгена Коновальця. Влітку 1929 року укладає «Декалог Українського націоналіста». У зв'язку з проведенням польською владою пацифікації переїздить у 1930 році до Кракова, де студіює філософію в Ягеллонському університеті. 2 лис­топада 1931 року Степана Ленкавського заарештували поляки на 4 роки.

1939 року після гітлерівської окупації Польщі та частини західноукраїнських земель увійшов до складу Проводу ОУНР. 1940 року від імені підпільників ОУН вів переговори з А. Мельником.

На II Надзвичайному Великому Зборі ОУН, на якому обрано Провідником Степана Бандеру Ленкавський очолює секцію політичної пропаганди і стає заступником керівника Проводу. 30 червня 1941 року у Львові проголошують Акт відновлення Української держави. Уряд очолив Ярослав Стецько. У Львові Степан Ленкавський керує пропагандивною референтурою, формує похідні групи на схід України і забезпечує їх пропагандивними матеріалами. 29 липня 1941 року німецька таємна поліція арештує його і відправляє до краківської тюрми «Монтелюнніх», а в 1942 році відправлений до концентраційного табору «Аушвіц». Пробув у концентраційному таборі до кінця 1944 року.

У повоєнний час жив у Німеччині. Був членом Проводу Закордонних Частин ОУН, курирував військовий сектор ОУНР, її розвідку, контррозвідку, референтуру крайових зв'язків (К-3), створив і очолював референтуру підсовєтських справ (РПС). Впродовж 1950–1951; 1959–1968 років очолював Провід ОУН, згодом керував відділом пропаганди і редагував газету «Шлях перемоги». В останні роки займався філософією (китайською, індійською, спадщиною Г. Сковороди, Канта, Шопенгауера, Шпенглера).

Степан Ленкавський помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені, похований на українській частині кладовища Вальдфрідгоф. Його могила знаходиться в секторі 430 (коорд. 48.098703,11.491967)

Декалог українського націоналіста Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба. Пімсти смерть Великих Лицарів. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

Вшанування пам'яті В даний час на території Івано-Франківської області встановлено не менше п'яти різних пам'ятників Степану Ленкавському. Останній з них був відкритий 22 серпня 2010 року в селі Угорники Івано-Франківської області (скульптор Василь Вільшук) і являє собою бронзову статую Степана Ленкавського на гранітному постаменті. В Івано-Франківську одну з вулиць названо на честь Степана Ленкавського. На його честь також названо 59 курінь УПЮ імені Степана Ленкавського. У місті Луцьк вулицю Левітана перейменували на вулицю Степана Ленкавського. У селищі Брюховичі вулицю Антона Макаренка перейменували на вулицю Степана Ленкавського. У селі Ясениця-Сільна вулицю Миру перейменували на вулицю Степана Ленкавського. Рішенням Надвірнянської міської ради від 21 липня 2011 року № 327-11/2011 Степану Ленкавському присвоєно звання «Почесний громадянин міста Надвірна».

Примітки

Джерела та література

Крайній І. Скромний мислитель ОУН // Україна молода. — 2009. — 22 вересня. Ленкавський Степан Пономарьов В. Ленкавський Степан Володимирович // Політична енциклопедія / Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 398. — ISBN 978-966-611-818-2. Стасюк О. Ленкавський Степан // Степан Ленкавський Степан Ленкавський (1904-1977) Степан Ленкавський, ідеолог ОУН Степан Ленкавський Що таке «націоналізм»?

Посилання ЕСУ. Ленкавський Степан