Передменструа́льний синдро́м (ПМС), також синдром предменструальної напруженості, предменструальна хвороба, циклічний синдром — симптомокомплекс, що виникає у лютеїнову фазу менструального циклуDickerson, Lori M., Pamela J. Mazyck and Melissa H. Hunter (April 2003). «Premenstrual Syndrome» (American Academy of Family Physicians) 67 (8): 1743–52. PMID [pmid:12725453 12725453]. чи за 2—10 днів перед менструацією у деяких жінок репродуктивного віку, і характеризується психоемоційними, вегетосудинними і обмінно-ендокринними порушеннями, що негативно позначаються на благополуччі та погіршують якість життяКулаков В. И. Клинические рекомендации. Акушерство и гинекология. Выпуск 2. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2008. — С. 368—377. — 543 с. — 3000 екз.Татарчук Т. Ф., Сольский Я. П. Эндокринная гинекология. — Киев: Заповгг, 2003. — С. 111—146. — 300 с. — ISBN 966-7272-48-6..
Певну роль у прояві симптомів ПМС відіграють провокуючі фактори, такі як пологи, гінекологічні розлади та операції, депресія, стрес, інфекційні захворюванняПод ред. проф. Прилепской В. Н. Поликлиническая гинекология. — Москва: МЕДпресс -информ, 2005. — С. 302—325. — 640 с. — ISBN 5-98322-104-3., незбалансоване харчування. Точні причини розвитку синдрому досі не дослідженіДжон О. Шордж, Эррол Р. Норвитц. Наглядные акушерство и гинекология = Obstetrics and Gynaecology at a Glance. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2003. — С. 11. — 144 с. — 3000 екз. — ISBN 5-9231-0255-2..
Головною метою лікування синдрому є нормалізація функцій гіпоталамуса, а також усунення супутніх гінекологічних захворювань, інфекцій та токсикозу. Основними методами є фармакотерапія, гормональна терапія та немедикаментозне лікування. В ряді країн запроваджена можливість узяти відпустку у зв'язку з менструацією.
Історія На сьогодні точно невідомо, коли виникли вчення про передменструальний синдром. Ще римський лікар Соран Ефеський припускав, що нездужання жінок до менструації залежать від місцевості проживання, а античний медик Гален говорив про зв'язки хворобливого стану за кілька днів до циклічних кровотеч з фазами Місяця.
Перші наукові дослідження про циклічність коливання деяких фізіологічних параметрів виконані Олександром Репрєвим та Дмитром Оттом. В 1931 році Роберт Т. Франк в статті «Гормональні причини передменструальної напруженості» (The hormonal causes of premenstrual tension) дав офіційне визначення стану як медичного синдрому — «передменструальна напруженість» (англ. premenstrual tension), а також сформулював і пояснив деякі з причин порушень. На його думку, частина досліджених ним симптомів була зумовлена зниженням сироваткового рівня прогестерону. Через 10 років Льюїс Грей описав психосексуальні розлади під час ПМС. З того часу захворювання вважається нозологічною одиницею, що ввійшла в класифікацію хвороб 10-го перегляду ВООЗСеров В. Н., Прилепская В. Н., Овсянникова Т. В. Гинекологическая эндокринология. — Москва: МЕДпресс-информ, 2004. — С. 209—235. — 528 с..
З часом увага до симптомокомплексу зростає. Це можна пояснити зростанням частоти захворювання і соціально-економічними втратами після масового залучення жінок у виробництво, оскільки близько в 5 % випадків симптоми мають яскраво виражений характер і спричиняють зниження працездатності і рівня сімейної та соціальної адаптації.
За гіпотезою австралійського біолога Майкла Гіллінгса існування ПМС обґрунтовується з точки зору природного добору: в цьому нервозному і дратівливому стані зростають шанси на розставання жінки з безплідним партнером, що є еволюційною перевагою, завдяки якій ПМС зберігся у популяціїАвстралийский биолог объяснил необходимость ПМС — МедНовости — MedPortal.ru. Перевірено 20-07-2018..
Епідеміологія До 80 % жінок репродуктивного віку повідомляють про наявність деяких симптомів, що передують менструації. Ці симптоми кваліфікуються як ПМС у 20-30 % жінок та є важкими у 3-9 %Biggs, WS; Demuth, RH (15 October 2011). «Premenstrual syndrome and premenstrual dysphoric disorder». American Family Physician. 84 (8): 918–24. PMID 22010771..
Частота передменструального синдрому залежить від віку: чим старша жінка — тим частіший ПМС, від 25 до 90 %. У віці від 19 до 29 років ПМС спостерігається у 20 % жінок, після 30 років зустрічається приблизно у кожної другої. Після 40 років частота сягає 55 %. Були також зареєстровані випадки ПМС у дівчат одразу по настанню менархе.
Причини Певну роль у прояві симптомів ПМС відіграють провокуючі фактори, такі як пологи і аборти, стреси, інфекційні захворювання. ПМС частіше зустрічається у жінок з порушеннями центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи і може спостерігатись як при овуляторному циклі (при котрому яйцеклітина виходить з яєчника в порожнину тіла), так і при ановуляторному (цикл, при котрому вихід яйцеклітини відсутній). Частіше ПМС спостерігається у емоційно лабільних жінок з нестачею маси тіла та інтелектуальними навантаженнямиСавельева Г. М, Бреусенко В. Г. Гинекология. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2004. — С. 83—87. — 480 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-9231-0330-3..
На сьогодні етіопатогенетичні механізми синдрому вивчені недостатньо. Існує ряд гіпотез, що пояснюють появу симптоматики ПМС, проте наразі чіткого патофізіологічного і біохімічного обґрунтування її виникнення немає. Нині вченими розглядаються кілька теорій етіології передменструального синдромуРадзинский В. Е. Руководство к практическим занятиям по гинекологии. — Москва: Медицинское информационное агентство, 2005. — С. 142—149. — 520 с. — 3500 екз. — ISBN 5-89481-304-2.:
гормональна гіпотеза; алергічна гіпотеза; теорія «водної інтоксикації»; теорія гіперадренокортикальної активності і збільшення альдостерону; теорія психосоматичних порушень.
Фактори ризику Виділяються наступні основні фактори ризику розвитку передменструального синдрому:
а) загальні фактори:
європеоїдна раса; наявність проявів ПМС у однояйцевої сестри-близнючки; пізній репродуктивний вік; черепно-мозкові травми; нейроінфекції; інші нейроендокринні захворювання; запальні процеси: симптоми ПМС вираженіші, якщо в крові жінки більше С-реактивного білка (HS-CRP), рівень якого зростає при запаленняхEllen B. Gold, Craig Wells, Marianne O'Neill Rasor The Association of Inflammation with Premenstrual Symptoms. Перевірено 20-07-2018.. б) гінекологічні розлади: запальні захворювання органів статевої системи; генітальний кандидоз; часті вагітності або, навпаки, їх відсутність; викидні чи аборти; гінекологічні операції; токсикоз вагітності; наявність побічних ефектів при прийомі комбінованих оральних контрацептивів; в) спосіб життя: проживання в великих містах; заняття розумовою працею; недостатня фізична активність; незбалансоване харчування. стрес; депресія;
Клінічні ознаки та класифікація Передменструальний синдром характеризується багатоманіттям симптоматики.
Наразі відомо понад 200 симптомів ПМС, однак найбільш розповсюдженими вважаються дратівливість, напруженість і дисфорія. Набір симптомів є індивідуальним.
Він може проявлятися в ряді таких порушень, як:
психо-емоційні симптоми (дратівливість, депресія, плаксивість, агресивність); вегето-судинні симптоми (головний біль, нудота, блювання, біль у серці); обмінно-ендокринні симптоми (нагрубання молочних залоз, набряки, свербіж, підвищення температури тіла).
У залежності від переважання тих чи інших симптомів виділяють чотири основні клінічні форми та атипову форму синдромуСметник В. П., Тумилович Л. Г. Неоперативная гинекология. — Санкт-Петербург: СОТИС, 1995. — Т. I. — С. 129—138. — 224 с. — 2500 екз. — ISBN 5-85503-090-3.:
Нервово-психічна (найпоширеніша форма, біля 43 % пацієнток з ПМС, середній вік 33±5 роки) — переважають такі симптоми як дратівливість, депресія, слабкість, плаксивість, агресивність. У молодих жінок переважає депресія, а в перименопаузальному віці виявляється агресивність, а також підвищена чутливість до запахів та звуків, оніміння кінцівок, нагрубання молочних залоз і метеоризм. Відмічено, що якщо у молодих жінок за даної форми ПМС переважає депресія, то в перехідному віці превалює агресивність. В ранньому репродуктивному віці дана форма реєструється у 18 %, в активному репродуктивному — у 69 %, в пізньому — у 40 % жінок, що страждають на ПМС. Цефалгічна (понад 20 % пацієнток) — розвивається пульсуючий головний біль з іррадіацією в очні яблука. Головні болі зазвичай пульсуючі, смикаючі, починаються у скроневій долі, супроводжуються нудотою, блюванням. Артеріальний тиск при цьому не змінюється. Приблизно у третини пацієнток з даною формою спостерігається депресія, біль в області серця, підвищена пітливість, оніміння рук; а також дратівливість, запаморочення, підвищена чутливість до запахів та звуків, нагрубання молочних залоз. Характерне важке протікання з постійними рецидивами. Найчастіше зустрічається у пацієнток раннього (≈ 32 %) і пізнього (20 %) репродуктивного віку. Набрякова (20 % пацієнток) — виражене нагрубання й болючість молочних залоз, набряклість обличчя, гомілок, пальців рук, здуття живота, свербіння шкіри, пітливість та слабкість. У багатьох жінок відмічається пітливість, підвищена чутливість до запахів; в більшості жінок з ПМС в лютеїнову фазу спостерігається затримка рідини в організмі до 500—700 мл. Дана форма ПМС найбільш розповсюджена серед жінок раннього репродуктивного віку (≈ 46 %), а найрідше зустрічається у пацієнток активного репродуктивного віку (≈ 6 %). Кризова (найрідкісніша форма) — характеризується симпато-адреналовими кризами, що починаються з підвищення артеріального тиску, потім виникає страх смерті, відчуття здавлення за грудиною і пошвидшеного серцебиття, оніміння кінцівок. Зазвичай кризи найчастіше виникають у вечірній чи нічний час і можуть бути викликані стресовими ситуаціями, втомою, інфекційними захворюваннями. Часто можуть завершуватись рясним сечовиділенням; Такі кризи можуть бути результатом тривалих стресів, втоми, інфекцій. Дана форма є найважчим проявом ПМС. Спостерігається у 4 % пацієнток раннього репродуктивного віку, у 12,5 % активного фертильного віку та у 20 % пізнього. До атипової форми належать: гіпертермічна форма (підвищення температури тіла в другу фазу циклу та її зниження з початком менструації), гиперсомнічна форма (сонливість у другій фазі циклу), офтальмоплегічна форма мігрені (одностороннє закриття ока, а також геміпарез у лютеїновій фазі), а також циклічні алергічні реакції (зокрема виразковий гінгівіт і стоматит, блювота, бронхіальна астма, іридоцикліт, менструальна мігрень).
Крім того, передменструальний синдром розділяють на стадії:
компенсована (симптоми з віком не прогресують і з настанням менструації припиняються); субкомпенсована (важкість ПМС з віком погіршується, а симптоми зникають лише по завершенню менструації); декомпенсована (симптоми ПМС продовжуються протягом кількох днів по завершенню менструації, а проміжки між їх припиненням и появою з віком скорочуються).
У залежності від вираженості клінічних ознак (кількості, тривалості та інтенсивності симптомів) ПМС підрозділяють на легкий і важкий ступеніКулаков В. И., Прилепская В. Н., Радзинский В. Е. Руководство по амбулаторно-поликлинической помощи в акушерстве и гинекологии. — Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2007. — С. 751—757. — 1078 с. — 2000 екз. — ISBN 978-5-9704-0500-0.:
легкий ступінь: спостерігається 3—4 симптоми за 2—10 днів до менструації, важкий ступінь: спостерігається 5—12 симптомів за 3—14 днів до початку менструації.
Тяжкою (інвалідизуючою) формою ПМС є передменструальний дисфоричний розлад. Вкрай рідко зустрічається менструальний психоз.
Прогноз ПМС в основному є стійким діагнозом: жінки, вразливі до нього, переживають одні й ті ж симптоми з однаковою інтенсивністю близько кінця кожного циклу роками. Лікування окремих симптомів зазвичай ефективне.
Навіть без лікування симптоми схильні згасати у пременопаузі. Попри це, жінки з ПМС чи ПДР мають вищу імовірність значних симптомів, асоційованих з менопаузою, таких як приливи.
Профілактика