Е́двард А́ртур Мілн (; 4 лютого 1896 — 21 вересня 1950) — англійський астроном і математик, член Лондонського королівського товариства (1926).
Життєпис Родився в Галлі. У 1914—1916 навчався у Триніті-коледжі Кембриджського університету. Потім до закінчення першої світової війни працював у Відділі протиповітряної оборони міністерства озброєнь. У 1919 продовжив навчання, в 1920 закінчив Триніті-коледж Кембриджського університету. Працював в Кембриджському університеті (у 1920—1924 був заступником директора Обсерваторії сонячної фізики, у 1921—1925 викладав астрофізику в університеті, з 1924 — також математику). У 1925—1928 — професор прикладної математики Манчестерського університету, з 1928 — професор математики Оксфордського університету.
Основні наукові роботи відносяться до фізики зоряних атмосфер, теорії внутрішньої будови зірок, космології. У 1921—1929 вніс великий внесок у розвиток теорії переносу випромінювання в атмосферах зірок. Детально розробив теорію сірої атмосфери. Запропонував і досліджував інтегральне рівняння, що визначає залежність температури в атмосфері зірки від оптичної глибини (рівняння Мілна). Розробив модель утворення ліній поглинання в атмосферах зірок (модель Мілна—Еддінгтона). У 1923—1924 спільно з Р. Г. Фаулером на підставі теорії йонізації Саха встановив температурну шкалу зоряної спектральної послідовності (за максимумом інтенсивності ліній), отримав перші надійні оцінки температури і тиску в зоряних атмосферах. Розробляв теорію ефекту абсолютної величини. У 1929—1935 Мілн вніс істотний внесок у теорію внутрішньої будови зірок. Його роботи послужили відправним пунктом для багатьох наступних досліджень, а розроблений ним математичний апарат широко використовувався аж до недавнього часу (змінні Мілна U, V). У 1932 Мілн звернувся до проблем космології. Спираючись на власну концепцію «кінематичної теорії відносності», яка є альтернативою загальній теорії відносності, створив модель Всесвіту, побудовану на кінематичному підході до явища розбігання галактик. Він показав, що нестаціонарність однорідних та ізотропних моделей Всесвіту аж ніяк не пов'язана з особливостями загальної теорії відносності і може бути не тільки якісно, але і кількісно описана в рамках ньютонівської теорії гравітації. Систематичний виклад своєї теорії Мілн дав у роботах «Відносність, гравітація і будова світу» (1935), «Кінематична теорія відносності» (1948). Ряд досліджень присвячено фізиці верхньої атмосфери Землі (1920, 1923). Побудував (1925, 1926) теорію рівноваги хромосфери Сонця з урахуванням сили тяжіння і тиску в частотах ліній. Показав, що за певних умов рівновагу стає нестійкою і атоми можуть викидатися з Сонця. Цей механізм грає важливу роль в сучасних теоріях зоряного вітру. У роки першої та другої світових воєн Мілн отримав важливі результати в області балістики, поширення звуку, звукопеленгації.
Президент Лондонського математичного товариства (1937—1939), Лондонського королівського астрономічного товариства (1943—1945).
Книги The White Dwarf Stars, Oxford: Clarendon Press, 1932. Relativity, gravitation and world-structure, Oxford: Clarendon Press, 1935. The Inverse Square Law of Gravitation, London: Harrison and Son, 1936. The Fundamental Concepts of Natural Philosophy, Edinburgh: Oliver & Boyd, 1943. Kinematic relativity; a sequel to Relativity, gravitation and world structure, Oxford: Clarendon Press, 1948. Vectorial Mechanics, New York: Interscience Publishers, 1948. Modern Cosmology and the Christian Idea of God, Oxford: Clarendon Press, 1952. Sir James Jeans: A Biography, Cambridge University Press, 1952.
Відзнаки та нагороди
Золота Медаль Королівського Астрономічного товариства (1935) Королівська медаль Лондонського королівського товариства (1941) Медаль Кетрін Брюс (1945)
Кратер Мілн на Місяці названий на честь ученого. Також на його честь названо астероїд 11767 Мілн.
Примітки
Джерела