Тонáльність — звуковисотне положення ладуЮцевич 2009Способин 1963, с. 93, у ширшому сенсі — ієрархічна система висотних зв'язків, центральною категорією якої є тоніка. Тональності отримують назви за їх основним тоном («тонікою») та нахилом ладу («мажор» або «мінор»). Поняття тональності було сформульоване Ж.Ф. Рамо у ряді трактатів між 1722 і 1761 роками1. Lester J. Rameau and eighteenth-century harmonic theory. In: Christensen T, ed. The Cambridge History of Western Music Theory. The Cambridge History of Music. Cambridge University Press; 2002:753-777.. Пізніше було описане О.-Е. Хороном (1810) й популяризоване Ф.-Ж. Фетісом (1830-ті — 1840-ві)Brown 2005, Preface: «Небагато термінів у теорії музики є більш глибокими і більш загадковими, ніж 'тональність'. Вперше придуманий Олександр-Етьєном Хороном у його „Зведеної історії музики“ (1810), він був популяризован Франсуа-Жозефом Фетісом у 1830-х та 1840-х ( )». Поняття також описав французький музикознавець Ф.-Л.-Ж. Кастиль-Блаз (1821), як «властивість музичного ладу, що виражається у використанні його суттєвих ступенів»Castil-Blaze F.-H.-J. Dictìonnaire de musique moderne. V. 1-2. Paris, 1821Холопов 2003, с.235. Протягом наступних століть як тональні системи, так і саме поняття тональності зазнали еволюції.

Загальна характеристика На відміну від модальності, тональність характеризується чітким і постійно відчутним тяжінням до центру ладу — тоніки, тоді як її звукоряд може бути дотриманий різною мірою. Центром тональності виступає мажорний або мінорний тризвук, побудований від її основи — тоніки. Ієрархія висотних зв'язків зазвичай вибудовується на основі класичних гармонічних функцій — тоніки, домінанти і субдомінанти.

Тональності притаманний внутрішній динамізм і активність, напруженість цілеспрямованого руху, гранична раціональна вивірена централізованість і багатство функціональних зв'язків. Активні динамічні зміни акордів і модуляції з однієї тональності в іншу виступають як вища форма руху. При цьому зміни тимчасових гармонічних центрів не скасовують центрального тяжіння, а навпаки — інтенсифікують його. Велике значення для формування тонального почуття має музичний метр і метрична екстраполяція — очікування певного продовження на основі даного початку. Відповідно до цих властивостей тональність характеризується постійно і чітко відчутним тяжінням до центру ладу.

Динамізм тональної системи опосередковано пов'язаний з характером європейського мислення епохи Нового часу, зокрема, з ідеями Просвітництва. «Модальність представляє, по суті, стабільний, а тональність — динамічний погляд на світ» (Е. Ловінська)Холопов Тональность .

Позначення тональностей У позначенні тональності вказується основний тон (тоніка) і нахил ладу, наприклад — тональність до мажор є тональністю, в основі якого мажорний лад вибудовується від звуку до. В українській музичній практиці широко застосовуються позначення тональностей як за складовою, так і за буквеною системами. Тоніку мажорних ладів звичайно пишуть з великої літери, тоді як тоніку мінорних — з малоїСпособин 1963, с. 105, наприклад:

де «dur» — означає «мажор» (дослівно  — твердий), а moll — «мінор» (дослівно  — м'який).

У нотах тональність, як правило, позначають за допомогою ключових знаків. Це пов'язано з тим, що мажорний чи мінорний звукоряди більшості тональностей, окрім до мажора і ля мінора, включають похідні ступені замість основних.

Співвідношення тональностей У мажорно-мінорній музиці тональності по-різному взаємодіють. Нижченаведені відношення тональностей закріплені термінологічно:

Паралельні тональності — мажорна і мінорна тональності, що мають однакові ключові знаки. Суть «паралелізму» — спільний для обох тональностей звукоряд, проте його звукам приписуються різні тональні функції. Звукоряди паралельних тональностей відстоять один від одного на малу терцію: мажорна зверху, мінорна знизу (наприклад, До мажор — ля мінор, Фа-дієз мажор і ре-дієз мінор, сі-бемоль мажор і соль мінор і т. д.). Паралельні тональності є найбільш близькими, тому що мають сім спільних тризвуків. Однойменні тональності — тональності з однаковими тоніками, що належать до протилежних ладових нахилів (наприклад, Соль мажор і соль мінор). Мажорна і мінорна однойменні тональності відрізняються трьома ключовими знаками (мажор — у бік дієзів, мінор — у бік бемолів). Однотерцієві тональностіЮцевич 2009, с.180 — дві тональності, в тонічному тризвуку яких терцієвий тон є спільним (наприклад: До мажор — до-дієз мінор; загальний терцієвий тон «мі»). Такі тональності належать до різних ладів і відстоять один від одного на пів тону (причому мажорна розташована нижче).

В англійській термінологічній системі паралельні тональності називаються «відносними» (relative keys), а однойменні — «паралельними» (parallel keys), що може породжувати плутанину при перекладах англійської музично-теоретичної літератури на українську мову.

Спорідненість тональностей

Спорідненістю тональностей називається співвідношення двох тональностей, що визначається кількістю і значенням спільних акордів (тобто акордів, які складаються зі звуків, які зустрічаються в обох тональностях). Існує три ступені споріднення тональностей: У 1-му ступені споріднення знаходяться тональності, тонічні тризвуки яких належать до числа загальних акордів, кожна тональність має шість тональностей другого ступеня споріднення: дві того ж ладу і чотири — протилежного. У 2-му ступені споріднення знаходяться тональності, які мають хоча б один спільний тризвук, але не тонічний, кожна тональність має дванадцять тональностей другого ступеня споріднення: вісім того ж ладу і чотири — протилежного. У 3-му ступені спорідненості знаходяться тональності, які не мають жодного спільного тризвуку. Кожна тональність має п'ять тональностей третього ступеня спорідненості (одну того ж ладу і чотири — протилежного).

Ступінь споріднення тональностей обумовлює можливість і характер модуляції.

Список тональностей +Позначення тональностейУкраїнськоюКласичнеАнглійськеЗнаки біля ключадо-бемоль мажорCes (dur)C-flat majorля-бемоль мінорas (moll)A-flat minorсоль-бемоль мажорGesG-flat majorмі-бемоль мінорesE-flat minorре-бемоль мажорDesD-flat majorсі-бемоль мінорbB-flat minorля-бемоль мажорAsA-flat majorфа мінорfF minorмі-бемоль мажорEsE-flat majorдо мінорcC minorсі-бемоль мажорBB-flat majorсоль мінорgG minorфа мажорFF majorре мінорdD minorдо мажорCC majorля мінорaA minorсоль мажорGG majorмі мінорeE minorре мажорDD majorсі мінорhB minorля мажорAA majorфа-дієз мінорfisF-sharp minorмі мажорEE majorдо-дієз мінорcisC-sharp minorсі мажорHB majorсоль-дієз мінорgisG-sharp minorфа-дієз мажорFisF-sharp majorре-дієз мінорdisD-sharp minorдо-дієз мажорCisC-sharp majorля-дієз мінорaisA-sharp minor

Примітки

Посилання

//

Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. — Вид. 2-гс. переробл. і доп Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2009. — 352 с.

Додаткові матеріали

Способін І. Елементарна теорія музики. Переклад Є. Дроб'язка — Київ: Мистецтво. — 1952. — 204 c.