Яу Шинтан (, Яу Синтхун, ; 4 квітня 1949, Шаньтоу, Гуандун, Китай) — китайський та американський математик.
Вивчав математику в Китайському університеті в Гонгконзі з 1966 по 1969 рік, потім в Каліфорнійському університеті в Берклі, де його керівником був Шиїнг-Шен Черн (Чень Сіншень). Після захисту дисертації в 1971 році працював в Інституті перспективних досліджень в Прінстоні, потім в Університеті Нью-Йорка в Стоуні-Брук. З 1976 Яу — професор Стенфордського університету, в 1984—1987 — Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, з 1987 — Гарвардського університету (з 2008 очолив математичний факультет).
Важливим є внесок Яу Шинтан у диференціальну геометрію і топологію, де він використовував методи теорії диференціальних рівнянь в частинних похідних і методи алгебраїчної геометрії. Одним з головних досягнень Яу був доказ «Гіпотези Калабі» на класі многовидів, які отримали відтоді назву «многовиди Калабі-Яу». Ця теорема мала велике значення не тільки для чистої математики, але і для математичної фізики та стала основою для теорії струн. Учений здійснив також важливий внесок у математичну фізику, довівши (разом зі свої учнем ) «теорему про позитивну енергію» у загальній теорії відносності.
Проявив себе Яу також у педагогічній діяльності, а також у розвитку математичної освіти в Китаї та серед китайців за кордоном.
Нагороди та визнання Яу здобув звання почесного професора багатьох китайських університетів, у тому числі , Пекінського університету, та Університету Цінхуа. Він має почесні ступені багатьох міжнародних університетів, зокрема Гарвардського університету, та Університету Ватерлоо. Іноземний член національних академій наук Китаю, Індії та Росії.
Серед його нагород: 1975–1976: ; 1981: премія Освальда Веблена з геометрії; 1981: премія Джона Карті за розвиток науки, Національна академія наук США; 1982: медаль Філдса за «його внесок у диференціальні рівняння з частковими похідними, у гіпотезу Калабі в алгебраїчній геометрії, у гіпотезу позитивної маси загальної теорії відносності, а також у дійсні та комплексні рівняння Монжа–Ампера»; 1982: обраний членом Американської академії мистецтв і наук; 1982: стипендія Ґуґґенгайма; 1984–1985: стипендія Мак-Артура; 1991: премія Гумбольдта за дослідження, Фонд Олександра фон Гумбольдта, Німеччина; 1993: обраний членом Національної академії наук США; 1994: премія Крафорда."...for his development of non-linear techniques in differential geometry leading to the solution of several outstanding problems."; 1997: національна наукова медаль США; 2003: премія Китаю за міжнародне науково-технічне співробітництво, за «його видатний внесок в КНР в аспектах прогресу в науці та техніці, підготовки дослідників»; 2010: премія Вольфа з математики за «його роботу в геометричному аналізі та математичній фізиці»Malkah Fleisher, Winners of Prestigious Wolf Prize Announced; 2018: премія Марселя Гроссмана, «за доказ позитивності повної маси в теорії загальної відносності та вдосконалення концепції квазілокальної маси, за його доказ гіпотези Калабі, за його постійну надихаючу роль у дослідженні фізики чорних дір»Marcel Grossmann, 15th Marcel Grossmann Meeting; 2023: премія Шао з математичних наук
Див. також Нерівність Богомолова — Міаокі — Яу
Примітки