«Ше́рман» () — основний американський середній танк періоду Другої світової війни. Широко використовувався американською армією на всіх театрах бойових дій, а також у великих кількостях постачався союзникам (в першу чергу Великій Британії та СРСР) за програмою ленд-лізу. Після Другої світової війни «Шерман» стояв на озброєнні армій багатьох країн світу, а також брав участь у численних збройних конфліктах. В армії США M4 перебував на озброєнні аж до закінчення Корейської війни. Назву «Шерман» танк M4 отримав, коли став на озброєння в британської армії, після чого ця назва закріпилася за танком у американській та інших арміях. Названий на честь американського генерала за часів Громадянської війни Вільяма Шермана. Загалом було випущено 49 234 одиниць «Шерманів» різних модифікацій.
Історія створення
Попередники танка M4 Sherman
Перед початком другої світової війни Сполучені Штати не мали на озброєнні середніх танків. У серпні 1939 року почали вироблятися перші 15 танків М2, що був віднесений до середніх за класифікацією. Та з гарматою калібром 37 мм і максимальною товщиною броні 25 мм він не міг вважатися конкурентом сучасників, що розроблялися європейськими країнами, зокрема, середнім танкам Вермахту PzKpfw III и PzKpfw IV. Відтак, танк М2 ще до початку виробництва виявився морально застарілим. Всього було збудовано 146 машин, які американською армією у бойових діях не використовувалися, і застосовувалися в основному як навчальні. Оцінка бойових дій у Європі показала, що 37-мм пушка неактуальна для сучасного танка, відтак 5 червня 1940 року начальник Управління піхоти звернувся до Артилерійської технічної служби (АТС) з пропозицією встановити на середній танк 75-мм гармату. Однак у башті танка М2 було замало місця для розміщення 75-мм гармати, відтак АТС ухвалила рішення встановити 75-мм гармату у спонсон по правому бортові корпуса. На танку залишалася башта з 37-мм гарматою, відтак конструктори вдалися до схеми багатогарматного танка, яка сучасною тоді конструкторською думкою вже була відкинута, як застаріла і малоефективна. Так з'явився танк М3 Lee, як модифікація танка М2. Характерно те, що М3 не мав прототипу, позначеного літерою «Т», це означає, що танк не розроблявся для прийняття на озброєння, а був тимчасовим рішенням, до розробки повноцінного танка з гарматою у башті. 28 серпня 1940 року контракт з Крайслером на виробництво M2 був призупинений і його заводи розпочали виробництво танка М3. 24 квітня 1941 року перші дві машини були поставлені на озброєння, серійне виробництво почалося з червня 1941 року. Кількість випущених машин сягнула 6258, більшість з яких були поставлені за ленд-лізом Великій Британії та Радянському Союзу, який, зокрема, отримав 976 машин.
Завершення розробки, та перша модифікація танка M4 Sherman Перший прототип танка, що отримав назву Т6, був готовий 2 вересня 1942 року, серійне виробництво було запущено у лютому 1942 року. Дуже швидко він став основним танком, стояв на озброєнні не тільки США, а й Англії. Танк «Шерман» поставлявся за ленд-лізом також і в СРСР. Від серії МЗ він відрізнявся головним чином конфігурацією корпусу і компонуванням озброєння. Схема силової передачі, її компонування і конструкція основних агрегатів залишилися колишніми, що обумовлювалося прагненням при переході на новий тип машини, зберігши високі темпи виробництва.
Подальший розвиток проекту Прагнучи поліпшити бойові характеристики, американські конструктори протягом 1942 і 1943 років розробили сім модифікацій М4, з яких чотири були прийняті на озброєння: М4 (базовий варіант), М4А1, М4АЗ і М4А4. Машини різних модифікацій відрізнялися один від одного технологією виготовлення (наприклад, лобова деталь корпусу виготовлялася цілком методом лиття або збиралася на болтах з трьох литих деталей, або зварювалася з литих і вальцьованих деталей), озброєнням (гармати калібром 75-мм і 76,2-мм, 105-мм гаубиця), двигунами, конструкцією ходової частини і силової передачі. Як найвдаліші оцінюються два варіанти модифікації М4АЗ М4АЗЕ2 і М4АЗЕ8. Перший варіант відрізняється посиленим броньованим захистом: товщина броні башти збільшена до 152-мм, встановлено екранування спереду і на бортах, завдяки чому товщина броні збільшена до 77-мм. Другий варіант, М4АЗЕ8 має посилене за рахунок установки довгоствольної 76,2-мм гармати озброєння і посилене на 15 — 20-мм бронювання. Цей варіант випускався з 1945 року в ролі основного середнього танка. Усього в роки другої світової війни було випущено більше 48 тисяч танків М4 всіх модифікацій.
У квітні 1941 року Рок-Айлендський арсенал представив командуванню бронетанкових військ п'ять ескізних варіантів танка М4. У підсумку вибрали найпростішу схему з використанням елементів МОЗ при абсолютно новому литому або зварному корпусі. 75-мм гармату розмістили у башті, на даху якої встановили кулемет. Як і в МОЗ, передбачили люки в бортах корпусу. Макет машини, позначеної як Т6, побудували в травні 1941 р., а прототип з литим корпусом і деякими змінами конструкції (без башточки) зібрали і на Абердинському випробувальному полігоні 19 вересня 1941 року.
Дивлячись на канадський танк «Рем» можна було припустити, що Т6 справив на нього вплив. Однак документи і хронологічне зіставлення подій спростовують це. Перший серійний «Рем», побудований заводом «Монреаль Локомотив», випробовувався на Абердинському полігоні з липня по жовтень 1941 року і в звітах він порівнюється з танком МОЗ, а не з Т6.
Після німецького вторгнення в Радянський Союз в червні 1941 року, за особистим замовленням президента Рузвельта запланований на 1942 р. рівень виробництва — 1000 середніх танків на місяць подвоїли. Для цього було потрібно залучити нові підприємства: «Пасифік Кар енд Фаундрі», «Фішер», «Форд» і «Федерал Мешін енд Уелдер». У жовтні 1941 р. Т6 взяли на озброєння під позначенням М4 і запланували його масове виробництво, в тому числі на 11 заводах, які випускали МОЗ у 1942 р. У вересні 1941 р. фірмі «Фішер» запропонували організувати другу лінію в Гранд Бленк, штат Мічиган. Будівництво Танкового арсеналу в Гранд Бленк, орієнтованого на виробництво М4, почалося в січні 1942 р., а виготовлення машин — в липні того ж року, хоча в той час «Фішер» вже випускала М4 на одному зі своїх заводів.
Прототип М4, побудований «Ліма Локомотив» у лютому 1941 р., відрізняється відсутністю бортових люків. У наступному місяці фірми «Ліма», «Прессд Стіл» і «Пасифік Кар енд Фаундрі» випустили перші машини М4А1 з литим корпусом. До осені 1942 р. всі заводи, залучені до програми, розгорнули серійне виробництво, а в жовтні британські М4 вперше вступили в бій під Ель-Аламейном. Танки М4 були наймасовішими у військах союзників протягом років Другої світової війни. Хоча вони не мали сильного бронювання і озброєння в порівнянні з німецькими і радянськими танками, М4 успішно поєднував простоту обслуговування, надійність, швидкість ходу, міцність і нескладну конструкцію. Це сприяло розгортанню масового виробництва машин на комерційних підприємствах, які не мали в мирний час досвіду випуску військової продукції. За критерієм вартість/ефективність М4 був оптимальним для свого часу, і це позначилося на виробництві в 1942-46 рр. 40000 танків М4 (і машин на його шасі). М4 мав таке ж шасі, що й танк МЗ. Однак, крім найбільш ранніх модифікацій, котки підвіски були змінені: підтримні (опорні) ролики кріпилися позаду, а не посередині. Корпус міг бути зварним, литим або зварним з лобовою частиною, зібраною з литих і вальцьованих деталей, в той час як 75-мм гармата встановлювалася в простій литій башті і оснащувалася гіроскопічним стабілізатором, як на танку МОЗ. Спочатку танк оснащувався радіальним двигуном «Континенталь» повітряного охолодження, але їх постійна нестача (вони використовувалися і в авіапромисловості) змушувала застосовувати інші варіанти силових установок, що збільшувало кількість серійних модифікацій. М4 «Шерман» мав екіпаж з 5 чоловік, міг вести вогонь бронебійними снарядами.
Ранні машини мали зібрану на болтах з трьох частин носову частину корпусу і оглядові люки (пізніше прибрані) для механіка-водія і його помічника. Вони мали вузьку маску гарматної установки М34. На наступних машинах застосували цільну литу носову деталь корпусу і гарматну установку М34А1 з широкою маскою. На машинах останніх партій (з кінця 1943 р.) чоло корпусу виготовляли з литих і вальцьованих деталей.
М4 випускалися фірмами: Pressed Steel Car Corporation (1000 танків, з липня 1942 р. по серпень 1943 р.) Boldwin Locomotive Works (1233, з січня 1943 р. по січень 1944 р.), American Locomotive Corporation (2150, з лютого але грудень 1943 р.), Pullman Standart Car Corporation (689, з травня по вересень 1943 р.), Detroit Tank Arsenal (1676, з серпня 1943 р. по січень 1944 р.). Всього — 6748 танків.
М4А1 — той же М4, але з литим корпусом. Машини перших партій мали шасі ходової частини, аналогічні МОЗ, 75-мм гармати М2 з противагою наддульної частини ствола і спарені нерухомі курсові кулемети в лобовому листі корпусу. Ці кулемети, як і оглядові люки в лобовому листі, незабаром усунули, а після випуску декількох машин стали встановлюватися 75-мм гармати МОЗ. Носову частину корпусу, зібрану з трьох деталей, замінили однією литою деталлю, а на машинах наступних партій ставилися гарматна установка М34А1, крила і протипові екрани гусениць.
Випуск різних модифікації танку Sherman за фірмами М4А1 випускалися фірмами: Lima Locomotive Works (1655, з лютого 1942 р. по вересень 1943 р.) Pressed Steel Car Corporation (3700. З березня 1942 по грудень 1943 р.) Pacific Car and Foundry Corporation (926, з квітня 1942 р. по листопад 1943 р.). Всього — 6281 танк.
М4А2 Друга серійна модифікація відрізнялася від М4 установкою двох дизелів General Motors через брак двигунів Continental. Носову частину корпусу з литих і вальцьованих броньових деталей ця модифікація так і не отримала.
М4А2 випускалися фірмами: Fisher Tank Arsenl(4614, з квітня 1942 р. по травень 1944 р.), Pullman Standart Car(2373, з квітня 1942 р. по вересень 1943 р.), American Locomotive corporation (150, з вересня 1942 р. по квітень 1943 р.), Boldwin Locomotive Works (12, з жовтня по листопад 1942 р.), Federal Machine and Welder Corporation (540. З грудня 1942 р. по грудень 1943 р.). Всього — 8053 танка. Використовувалися не лише армією США. Більшість йшло на постачання за ленд-лізом.
M4A3 випускались фірмами:
Ford Motor Corporation (1690, з червня 1942 р. по вересень 1943 р.)
М4А4 випускались фірмами:
Detroit Tank Arsenal (7499, з липня 1942 по вересень 1943 р.)
М4А6 випускались Фірмами:
Detroit Tank Arsenal (75, з жовтень 1943 по лютий 1944 р.)
M4A3E2 Jumbo випускались фірмами:
Fisher Tank Arsenl (254, з травня по червень 1944 р.)
Опис конструкції
Броня, та захищеність Характеристики бронювання __ Лоб корпусу (верх), мм/° Лоб корпусу(низ), мм/° Борт корпусу, мм/° Корма корпусу, мм/° Днище, мм Дах башти, мм/° Борт башти, мм/° Корма башти, мм/° Маска зброї, мм Лоб башти, мм Дах корпусу, мм Товщина бронелистів, мм 50 (пізніше 64) 51 38 38 13—25 19—25 51 51 89 76 19—25Кут нахилу, ° 56° (пізніше 47°) 0—56 0 0—10 0 83—90 5 0 0 30 83—90