Мезофі́ти (від (mésos) — середній и (phyton) — рослина) —— рослини, що зростають у помірно зволожених місцях існування.
Загальна характеристика
Мезофіти займають проміжне місце між ксерофітами і гігрофітами. Мають обмежену здатність переносити ґрунтову і атмосферну посуху. У них добре розвинута коренева система (рослини луків, лісів, бур'яни, культурні рослини). У мезофітів багата верхня листова частина, незначне опушення.
Особливе місце серед мезофітів займають ефемери й ефемероїди. Вони мають такі ознаки: дуже короткий вегетаційний період, не більше 4-6 тижнів; довгий період спокою у вигляді насіння, цибулин, бульб, кореневищ.
Поширення мезофітів в Україні
В Україні зустрічаються в усіх фізико-географічних зонах. До найвідоміших мезофітів належать береза повисла, дуб звичайний, ліщина, бруслина бородавчаста, яглиця, зірочник лісовий, підмаренник запашний, серед лучних рослин - вівсяниця лучна, грястиця, тонконіг лучний, лядвенець, конюшина лучна.
Джерела
Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Ред-кол.: О.М. Маринич (відповід. ред.) та ін. - К.: "Українська Радянська Енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1990. - Т.2: З - О. - 480 с. Посилання