Ульпіано Чека ( 3 квітня, 1860, Кольменар де Ореха біля Мадриду, Іспанія — 5 січня, 1916, Дакс, Франція) — іспанський художник,скульптор, майстер плакату, художник книги. Малював портрети, жанрові, історичні картини, пейзажі.
Життєпис В 13 років виявив художні здібності. Його сусід, бажаючи допомогти підлітку, допоміг з грошима та після консультацій з художником Луїсом Таверас в Мадриді, надали хлопцю матеріальну підтримку заради художнього навчання в столиці.
У 1873 р. він став учнем Школи красних мистецтв Сан Фернандо в Мадриді. Серед його вчителів — Мануель Домінгес, Алехандро Феррант, Федеріко Мадрасо. Мануель Домінгес залучив здібного студента до декоративних робіт в палаці Лінарес, допомагав він і в оздобах базиліки Сан Франциско ель Гранде. Ці замови були найзначнішими в остатті десятиліття 19 ст. в Мадриді, бо Іспанія перебувала в кризі і значних замов художникам не передбачалося.
У 1881 р. до ювілею з нагоди 200-річчя Педро Кальдерона (1600—1681), іспанського драматурга XVII ст., Ульпіано Чека отримав першу замову на ілюстрації до журналу.
У 1884 р. Ульпіано Чека отримав право на пенсіонерську подорож до Італії за успіхи в навчанні. Удосконалював свою майстерність в Римі. Створену тоді картину «Викрадення Прозерпіни» подав на виставку в Париж.
З 1889 р. оселився в Парижі, розуміючи, що місто — культурна столиця Європи і має значущі можливості для розвитку, чого не мав на той час навіть столичний Мадрид. В Парижі зустрів дівчину з багатої родини в Аргентині і узяв з нею шлюб у 1890 р. Кохався у конях, що були частими героями його картин та скульптур. Знав досягнення Французького імпресіонізму, але використовував їх знахідки дуже обмежено і, головним чином, у власних пейзажах.
у 1890 р. отримав визнання на виставці в Паризькому салоні, де за картину «Змагання на колісницях» йому присудили третю премію. Почав брати участь у виставках у містах Франції та Європи — Ліон, Руан, Бордо, Монте-Карло, в містах Бельгії, Іспанії, Німеччини. Посилав власні твори і на виставки в Латинську Америку і північну Африку, що забезпечило митцю міжнародну відомість.
У 1894 р. уряд Франції нагородив його Орденом Почесного легіону. Його не забули в Іспанії і прислали орден імені короля Карлоса ІІІ.
У 1900 р. за картини отримав золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі. У 1902 р. брав участь в Першій виставці іспанських художників, що працювали у Франції. Відбув у Латинську Америку( Аргентина та Уругвай), де розвідав можливості тамтешнього художнього ринку з метою покращення власного матеріального стану. Подав на виставки в Галереї Монтевідео, Буенос-Айреса свої картини з метою продажу, виступаючи як бізнесмен.
Серед замовників Ульпіано Чека — багатії з України — Богдан та Варвара Ханенки. Художник виконав портрет Варвари Ханенко. Пейзаж «Прогулянка після дощу» в стилістиці салонного мистецтва, не позбавлений віртуозного виконання, досі зберігає Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
Як більшість художників Франції, відвідував Алжир з метою розширення художніх вражень та сюжетів власних картин. В цей період виявилася хвороба нирок. З початком Першої світової війни перебрався на води для лікування. Погіршення стану відбулося в часи перебування в містечку Дакс, де він і помер у січні 1916 р.
Художник пам'ятав про своє іспанське походження і заповідав поховати себе на батьківщині. Його поховали в Мадриді.
В XX столітті створено музей Ульпіано Чека.
Декотрі скульптури
«Змагання на колісницях в Стародавньому Римі» «Великий князь Миколай верхи» «Два коня в колісниці» «Американський індіанець верхи» «Дон кіхот і Санчо Панса»
Перелік картин (неповний)
«Голова молодика» «Нума та німфа Егерія» «Загарбники варвари» «Портретантоніо Медрано» «Вулична сценка в Парижі » «Вакханалія» «Маноло» «Напування коня» «Париж. Омнібус у дощовий день» «Поле Ватерлоо» «Карнавал» «Викрадення Прозерпіни» «Канал. Венеція» «Мазепа» «Алжир. Три жінки» «Сутінки» «Пляс де ля Конкорд» «Вершник» «Дощовий день» «Старий» «Після опери» «Серенада» «Фантазія» «Небезпечне змагання живого з механічним » «Феліпе та Кармен Чека, діти художника»
Галерея Пейзажі
Портрет
Див. також Педро Кальдерон де ла Барка Паризький салон Академізм Палац Лінарес
Примітки
Джерела
E. Dizy Caso: " Les orientalistes de l'école espagnole " Edt; ACR Paris 1997pp:58-61 Gonzales Carlos & de Marti de Montserrat: " Américain dans Paris - 1850-1900 " Barcelonne Tusquet 1989p Ossorio & Bernard Manuel: " Biographie d'artistes espagnols du XIXè 1883-1884 " Madrid Giner 1975. P157. Collectif: " La peinture de l'Académie espagnolede Rome 1873-1903 " Catalogue d'exposition Madrid Direction Générale du Patrimoine Culturel 1992. P182 Collectif: " Le Train Bleu " Edt Presse Lois Unis Service 1990 -114p -ISBN 2-908557-01-0 Alain Valtat: " Les Peintres du Train Bleu " à paraître en 2009 E. Cazenave: " Les artistes de l'Algérie 1830-1962 " Association Abd El Tif Oct 2001 P:196-197 Collectif: " Master dessinespagnol, 1500-1900 " Publié par Musée Boijmans de Rotterdam