Па́уль Лю́двіг Е́вальд фон Кляйст (; 8 серпня 1881, Браунфельс, Гессен — 13 листопада 1954, Владимирський централ, Владимир) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та Мечами (1944). Командував танковими об'єднаннями у Європейських кампаніях та під час війни з Радянським Союзом.

Біографія

Ранні роки Евальд Пауль Людвіг фон Кляйст народився 8 серпня 1881 року в місті Браунфельс (Велике герцогство Гессен) в аристократичній прусській сім'ї Кляйстів, близької до родини Гінденбургів, військова професія вважалася родинною традицією. Серед його предків було багато генералів й три фельдмаршали, один з них, фельдмаршал граф Фрідріх фон Кляйст був героєм Визвольної війни німецького народу й бився проти Наполеона. Тридцять один представник серед його предків був кавалером найвищої військової прусської нагороди «За заслуги». Одним з його далеких родичів був німецький драматург, поет та прозаїк Генріх фон Кляйст. Батько Евальда фон Кляйста Кристоф Альбрехт Август Гуго фон Кляйст був доктором філософії й викладав математику в приватній школі.

У березні 1900 року Евальд фон Кляйст як фанен-юнкер був прийнятий на військову службу до кінного полку польової артилерії, а вже в 18 серпня 1901 він отримав перше офіцерське звання лейтенанта. У 1907 став полковим ад'ютантом. Після закінчення кавалерійської школи в Ганновері (1908–1909), у 1910 отримав звання обер-лейтенанта, згодом поступив на навчання у військову академію в Берліні, де він почав навчатися на офіцера Генерального штабу. У тому ж році в Ганновері він одружився з Гізеллою Вахтель ().

У 1912 року фон Кляйст закінчив Військову академію і продовжив службу в 14-му гусарському полку в Касселі. Незадовго до початку Першої світової війни отримав звання ротмістра й призначений на посаду командира ескадрону 1-го гусарського полку.

Перша світова війна З початком Першої світової війни ротмістр Евальд фон Кляйст, на той час командир ескадрону гусар, був відправлений на Східний фронт, де він провів наступні чотири роки. У битві під Танненбергом, яка проходила з 17 серпня по 2 вересня 1914 року, він брав активну участь на чолі свого підрозділу. На початку битви російській армії вдалося просунутися на територію Східної Пруссії, але пізніше ситуація змінилася і росіяни відступили, зазнавши великих втрат (близько 92 000 потрапило до полону і 50 000 вбитих й поранених солдатів). У жовтні 1914 нагороджений Залізним хрестом 2-го класу, у січні 1915 — 1-го класу.

З 17 жовтня 1915 офіцер Генерального штабу при 85-й піхотній дивізії (1915), з 1 січня 1916 ад'ютант командира бригади, а в липні того ж року він став ад'ютантом командира дивізії. Наприкінці 1916 був переведений на посаду офіцера артилерійсько-технічної служби штабу 17-го армійського корпусу (1916), начальник штабу гвардійської кавалерійської дивізії (1917).

Після виходу Росії з війни його дивізія була перекинута на Західний фронт (1918), де Кляйст брав участь у битві на Реймсі, в Шампані і на річці Маас. Війну Кляйст закінчив офіцером Генерального штабу при 225-й піхотній дивізії.

Служба в Рейхсвері Після підписання перемир'я у 1919, Кляйст короткий час служив під командуванням полковника Ф. фон Епп в «Добровольчому корпусі», у складі якого брав участь в придушенні революції в Німеччині. Після демобілізації старої армії був залишений служити в рейхсвері, отримав посаду начальника штабу кавалерійської дивізії (1919). Потім служив в 13-му кавалерійському полку, майор (1922). З 1923 року викладач кавалерійського училища в Ганновері, оберст-лейтенант (1926). 1927 року призначений начальником штабу 2-ї кавалерійської дивізії (Бреслау), а в 1928 році — начальником штабу 3-ї піхотної дивізії й одночасно начальником штабу 3-го військового округу (Берлін), оберст (1929). 1931 року став командиром елітного 9-го піхотного полку (Потсдам).

1 лютого 1932 року змінив генерала Г. фон Рундштедта на посаді командира 2-ї кавалерійської дивізії і був підвищений в генерал-майори.

Евальд фон Кляйст належав до представників старої військової школи й будучи переконаним монархістом, прихід до влади в Німеччині нацистів у січні 1933 року Кляйст зустрів несхвально й надалі ніколи ним не симпатизував, внаслідок чого надалі, попри всі його військові заслуги перед Рейхом, ставлення до нього нацистського керівництва завжди було досить прохолодним. У 1933 отримав чин генерал-лейтенанта. 1 травня 1935 року 2-гу кавалерійську дивізію розформували, а на базі її управління були створені командування 8-го армійського корпусу, до складу якого входили 3 дивізії (8-ма, 18-та та 28-ма пд). Одночасно він був і командувачем 8-го військового округу в Бреслау (Сілезія).

Під час «генеральської чистки» вищого військового командування, а також після справи «Бломберга-Фріча», фон Кляйст 4 лютого 1938 був звільнений у відставку. Півтора року Евальд фон Кляйст жив на фермі в красивому містечку Вайдельбрук поблизу Бреслау.

Але наближалася війна, і хоча нацисти ставилися з антипатією до фон Кляйста, його військові здібності ніколи не були оскаржені Гітлером. Гітлер потребував досвідчених генералів. У серпні 1939 року Кляйст знову призваний на військову службу і призначається командиром 22-го моторизованого корпусу.

Друга світова війна

Польська кампанія На чолі цього корпусу (у складі 3-х дивізій: танкової, піхотної та гірсько-піхотної), Кляйст брав участь у Польській кампанії 1939 року. Його корпус входив до складу 14-ї армії генерала В. Ліста й діяв в південній частині Польщі. Перші три дні військової кампанії, корпус знаходився в резерві, й лише 4 вересня був посланий в бій. Після розгрому противника та захоплення нафтовидобувного району в районі Львова, Кляйст здійснив стрімкий кидок до р. Бугу, де 16 вересня з'єднався з корпусом генерала Г. Гудеріана, що наступав з півночі. Результатом цього маневру стало стратегічне оточення основних сил польської армії західніше Вісли.

Після розгрому Польщі корпус Кляйста був перекинутий на Західний фронт.

Французька кампанія Перед початком Французької кампанії на фон Кляйста було покладене дуже важливе завдання. 29 лютого 1940 Гітлер схвалив пропозицію, щодо призначення генерала фон Кляйста на посаду командувача однієї з головних ударних угруповань на Західному фронті — танкової групи («танкова група Кляйста»). До складу його групи входили 41-й моторизований корпус генерала Георга-Ханса Райнхардта (6-та і 8-ї танкові дивізії), 19-й моторизований корпус генерал Гейнца Гудеріана (1-ша, 2-га і 10-та танкові дивізії плюс елітний мотопіхотний полк «Велика Німеччина»), і три моторизовані дивізії з 14-го моторизованого корпусу генерала Густава фон Вітерсгайма. З десяти танкових дивізій готових напасти на Францію, Бельгію та Нідерланди, п'ять були під командуванням фон Кляйста і ще дві знаходилися в резерві.

Й хоча Кляйст не відчував особливої симпатії до танкових частин і завжди віддавав перевагу коню перед танком, й загалом з підозрою дивився на танк ніби на основу концепції «бліцкригу», фон Кляйст став першим командиром «танкової армії» (цей термін офіційно увійшов до вживання лише 1,5 років опісля), а штаб-квартира 22-го корпусу отримала умовну назву «штаб-квартира танкової групи Кляйста».

За планом операції на танкову групу Кляйста покладалося найважливіше завданням всієї кампанії на Західному фронті. За задумом Манштейна «танкова група Кляйста» повинна була після прориву лінії оборони союзників по рубежу річки Маас розгорнути стрімке просування вперед до самого Ла-Маншу, маючи за мету ціль відрізати союзні армії, що знаходилися на півдні від основних сил. У разі успіху, більшість союзних армій опиниться обложеними на північ від Парижа, і результат війни довелося б вважати вирішеним.

План Манштейна передбачав те, що оборонна лінія противника в бельгійських Арденнах була дуже слабка, тому що союзники вважали, що дії танків у великій кількості в цій області неможливі. Замисел операції мав намір зробити прорив ледь прохідної території якомога швидше і досягти річки Маас. На північному фланзі групи Кляйста знаходився 41-й моторизований корпус генерала Райнхардта, в південній частині угруповання 19-й моторизований корпус генералів Гудеріана. 14-й моторизований корпус фон Вітерсгайма залишився в запасі, і він повинен був діяти на вістрі наступу 12-й польової армії генерала Вільгельма Ліста. На додаток до «танкової групи Кляйста» на Західному фронті діяло також інше моторизоване угруповання — 15-й моторизований корпус під командуванням генерала Германа Гота (5-та й 7-ма танкові дивізії), проте за силою була набагато меншою за величезну «танкову групу Кляйста», й мала набагато простіше завдання.

О 18:00 години 9 травня 1940 року «броньовий кулак» фон Кляйста почав рухатися в бік районів, з яких повинен почати наступ. 10 травня 1940 о 4:00 операція за планом «Гельб» розпочалася по всьому кордону між Німеччиною та Нідерландами, Бельгією, Люксембургом і Францією. Винищувачі і бомбардувальники Люфтваффе атакували аеродроми, військові склади і будівлі на глибину до 250 кілометрів від лінії фронту. Танкові та піхотні з'єднання Кляйста, легко ламаючи лінії оборони противника, майже промайнули через Люксембург і легко здолали опір на бельгійському кордоні. Французький кавалерійський корпус, який повинен був в'їхати на територію Бельгії відразу після порушення нейтралітету Бельгії з Німеччиною, не зрушив з місця до пізнього ранку 11 травня. Опір французької армії долався досить повільно. Ввечері першого дня операції передові підрозділи німецької 10-ї танкової дивізії зійшлися в бою з французькими 2-ю кавалерійською та 3-ю колоніальною піхотною дивізіями, і скинули їх у річку Маас.

Здійснивши прорив через Люксембург до Південної Бельгії, його танкові війська вийшли в тил «лінії Мажино», що підірвало її стійкість і дозволило військам генерала В. фон Лееба розпочати прорив цієї сильно укріпленої оборонної смуги з фронту. Після того, як війська Кляйста завдали нищівної поразки французам на р. Маас, 14 травня німці форсували її і розвернули стрімкий наступ до Ла-Маншу.

З їх виходом на узбережжя було завершено утворення «Дюнкеркського котла», у якому опинилися понад 400 тис. французів, англійців і бельгійців.

Після перемоги в Дюнкерку, німецькі війська повернули на південь, щоб закінчити розпочату кампанію. Гудеріану випала честь стати командувачем ударного угруповання, що отримала назву «танкова група Гудеріана», й мала у своєму складі його рідний 19-й моторизований корпус, посилений 39-м моторизованим корпусом генерала Рудольфа Шмідта й 41-м моторизованим корпусом генерала Рейнхарда. На другому етапі кампанії у складі «танкової групи Кляйста» лишилися 14-й (9-та та 10-та танкові, 9-та піхотна, 13-та моторизована дивізія і полк «Гросдойчланд») і 16-й генерала Е.Гьопнер (3-тя та 4-та танкові, 33-тя і 4-та піхотні дивізії) моторизовані корпуси і декілька окремих з'єднань.

Другий етап кампанії розпочався 5 червня 1940 й танкові групи розпочали стрімкий наступ вглиб Франції. Найкращі французькі об'єднання були вже знищені, британський експедиційний корпус відступив на острів. Залишки французької армії швидко впадали в паніку. Коли 22 червня 1940 Франція підписала капітуляцію, 16-й моторизований корпус знаходився в Ліоні й Сент-Етьєні, 14-й моторизований корпус в районі Бордо, зовсім недалеко від кордону з Іспанією.

Вже 15 травня 1940 за успішно проведену кампанію Евальд фон Кляйст був нагороджений Лицарським хрестом за № 15. 19 липня 1940 року за результатами французької кампанії Кляйст отримав чин генерал-полковника. Після короткого перебування у складі окупаційної армії був переведений на схід, де Гітлер готувався до нової військової кампанії на Східному фронті.

Балканська кампанія