Населення Литви. Чисельність населення країни 2015 року становила 2,884 млн осіб (140-ве місце у світі). Чисельність литовців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 10,1 ‰ (193-тє місце у світі), смертність — 14,27 ‰ (7-ме місце у світі), природний приріст — −1,04 % (230-те місце у світі) .

Природний рух

Відтворення Народжуваність у Литві, станом на 2015 рік, дорівнює 10,1 ‰ (193-тє місце у світі); 2005 року — 8,62 ‰. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,59 дитини на одну жінку (182-ге місце у світі). Рівень застосування контрацепції 62,9 % (станом на 2006 рік). Середній вік матері при народженні першої дитини становив 26,7 року (оцінка на 2011 рік).

Смертність у Литві 2015 року становила 14,27 ‰ (7-ме місце у світі); 2005 року — 10,92 ‰.

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив −1,04 % (депопуляція) (230-те місце у світі); 2005 року — -0,3 %.

Природний рух населення Литви в 1945—2015 роках

РікЧисельність населення (тис. осіб)Живих народженьСмертейПриродний прирістНароджуваність (‰)Смертність (‰)Природний приріст (‰)Фертильність1945 2 520 60 392 35 201 25 191 24,0 14,0 10,0 1946 2 530 58 399 37 688 20 711 23,1 14,9 8,2 1947 2 540 59 680 39 716 19 964 23,5 15,6 7,9 1948 2 550 58 780 35 137 23 643 23,1 13,8 9,3 1949 2 560 63 034 32 049 30 985 24,6 12,5 12,1 1950 2 567 60 719 30 870 29 849 23,7 12,0 11,6 1951 2 569 58 504 29 693 28 811 22,8 11,6 11,2 1952 2 576 56 944 28 166 28 778 22,1 10,9 11,2 1953 2 590 52 610 27 118 25 492 20,3 10,5 9,8 1954 2 607 54 229 25 559 28 670 20,8 9,8 11,0 1955 2 629 55 525 24 138 31 387 21,1 9,2 11,9 1956 2 653 53 741 21 869 31 872 20,3 8,2 12,0 1957 2 681 56 223 23 361 32 862 21,0 8,7 12,3 1958 2 711 61 190 22 103 39 087 22,6 8,2 14,4 1959 2 744 62 241 24 688 37 553 22,7 9,0 13,7 2,631960 2 782 62 485 21 611 40 874 22,5 7,8 14,7 2,591961 2 828 62 775 23 365 39 410 22,2 8,3 13,9 2,571962 2 865 59 728 24 925 34 803 20,8 8,7 12,1 2,641963 2 893 57 024 23 112 33 912 19,7 8,0 11,7 2,451964 2 928 55 856 21 830 34 026 19,1 7,5 11,6 2,311965 2 967 53 818 23 467 30 351 18,1 7,9 10,2 2,211966 3 006 54 275 23 799 30 476 18,1 7,9 10,1 2,341967 3 045 53 806 24 571 29 235 17,7 8,1 9,6 2,271968 3 083 54 258 25 725 28 533 17,6 8,3 9,3 2,251969 3 115 54 263 27 156 27 107 17,4 8,7 8,7 2,291970 3 144 55 519 28 048 27 471 17,7 8,9 8,7 2,401971 3 179 56 044 26 972 29 072 17,6 8,5 9,1 2,411972 3 214 54 616 29 252 25 364 17,0 9,1 7,9 2,351973 3 244 51 944 29 160 22 784 16,0 9,0 7,0 2,221974 3 274 51 941 29 612 22 329 15,9 9,0 6,8 2,211975 3 302 51 766 31 265 20 501 15,7 9,5 6,2 2,181976 3 329 52 296 31 972 20 324 15,7 9,6 6,1 2,181977 3 355 52 166 32 932 19 234 15,5 9,8 5,7 2,141978 3 379 51 821 34 008 17 813 15,3 10,1 5,3 2,091979 3 398 51 937 34 897 17 040 15,3 10,3 5,0 2,051980 3 413 51 765 35 871 15 894 15,2 10,5 4,7 1,991981 3 433 52 249 35 579 16 670 15,2 10,4 4,9 1,981982 3 457 53 141 35 040 18 101 15,4 10,1 5,2 1,971983 3 485 57 589 36 451 21 138 16,5 10,5 6,1 2,101984 3 514 57 576 38 666 18 910 16,4 11,0 5,4 2,071985 3 545 58 454 39 169 19 285 16,5 11,0 5,4 2,091986 3 579 59 705 35 788 23 917 16,7 10,0 6,7 2,121987 3 616 59 360 36 917 22 443 16,4 10,2 6,2 2,111988 3 655 56 727 37 649 19 078 15,5 10,3 5,2 2,021989 3 684 55 782 38 150 17 632 15,1 10,3 4,8 1,981990 3 698 56 868 39 760 17 108 15,3 10,7 4,6 2,021991 3 704 56 219 41 013 15 206 15,2 11,1 4,1 2,001992 3 700 53 617 41 455 12 162 14,5 11,2 3,3 1,941993 3 683 47 464 46 107 1 357 12,9 12,5 0,4 1,741994 3 657 42 376 46 486 −4 110 11,6 12,7 −1,1 1,571995 3 629 41 195 45 306 −4 111 11,4 12,5 −1,1 1,551996 3 602 39 066 42 896 −3 830 10,8 11,9 −1,1 1,491997 3 575 37 812 41 143 −3 331 10,6 11,5 −0,9 1,471998 3 549 37 508 40 793 −3 285 10,6 11,5 −0,9 1,461999 3 524 36 415 40 003 −3 588 10,3 11,4 −1,1 1,462000 3 500 34 149 38 919 −4 770 9,8 11,1 −1,3 1,392001 3 471 31 185 40 399 −8 853 9,0 11,6 −2,5 1,292002 3 443 29 541 41 072 −11 058 8,6 11,9 −3,2 1,232003 3 415 29 977 40 990 −11 013 8,8 12,0 −3,0 1,262004 3 377 29 769 41 340 −11 571 8,8 12,2 −3,2 1,272005 3 323 29 510 43 799 −14 289 8,9 13,2 −3,9 1,292006 3 270 29 606 44 813 −15 207 9,1 13,7 −4,1 1,332007 3 231 30 020 45 624 −15 064 9,3 14,1 −4,1 1,362008 3 198 31 536 43 832 −12 296 9,9 13,7 −2,7 1,452009 3 163 32 165 42 032 −9 867 10,2 13,3 −1,7 1,502010 3 097 30 676 42 120 −11 444 9,9 13,6 −2,1 1,50 2011 3 028 30 268 41 037 −10 769 10,0 13,6 −2,2 1,552012 2 988 30 459 40 938 −10 479 10,2 13,7 −3,5 1,602013 2 944 29 885 41 511 −11 626 10,1 14,0 −3,6 1,632014 2 907 30 369 40 252 −9 883 10,3 13,7 −3,4 1,672015 2 878 31 968 41 802 −9 834 11,1 14,5 -3,4

Вікова структура

Середній вік населення Литви становить 43,4 року (14-те місце у світі): для чоловіків — 39,5, для жінок — 46,7 року; 2005 року — 37,83, 35,25 і 40,46 року, відповідно. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,69 року (113-те місце у світі), для чоловіків — 69,24 року, для жінок — 80,46 року; 2005 року 73,97, 68,94 і 79,28 року, відповідно.

Вікова структура населення Литви, станом на 2015 рік, мала такий вигляд: діти віком до 14 років — 14,91 % (220 460 чоловіків, 209 501 жінка); молодь віком 15—24 роки — 11,97 % (178 332 чоловіки, 166 985 жінок); дорослі віком 25—54 роки — 40,71 % (575 323 чоловіки, 598 911 жінок); особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,26 % (168 354 чоловіки, 214 201 жінка); особи похилого віку (65 років і старіші) — 19,15 % (186 458 чоловіків, 365 907 жінок).

Шлюбність — розлучуваність Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,7; коефіцієнт розлучуваності — 3,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — (дані за 2010 рік). Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 29,7 року, жінки — 27,3 року, загалом — 28,5 року (дані за 2014 рік).

Розселення Густота населення країни 2015 року становила 45,9 особи/км² (165-те місце у світі). Населення країни розподілене досить рівномірно, з невеликим домінуванням агломерацій півдня (Вільнюс, Каунас) і західного узбережжя (Клайпеда).

Урбанізація

Литва високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 66,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,53 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки).

Головні міста держави: Вільнюс (столиця) — 517,0 тис. осіб (дані за 2015 рік).

Міграції Річний рівень еміграції 2015 року становив 6,27 ‰ (201-ше місце у світі). Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці У країні мешкає 3,46 тис. осіб без громадянства.

Литва є членом Міжнародної організації з міграції (IOM).

Етнічний склад

Головні етноси країни: литовці — 84,1 %, поляки — 6,6 %, росіяни — 5,8 %, білоруси — 1,2 %, інші — 2 % населення (оціночні дані за 2011 рік). Литовська республіка на відміну від сусідніх Латвії та Естонії є майже однонаціональною країною. Така моноетнічність Литви є наслідком численних змін кордонів, геноциду певних груп населення та депортацій під час і після другої світової війни.

Литовці

Назва «Литва» чи «Лєтува» (Lietuva) можливо походить від слова lietava — невелика річка, або від lietus — дощ, дощова країна. Корінним населенням Литви є литовці, або литвини. За даними останнього перепису населення, проведеного в 2001, вони становлять 83,45 % населення Литовської республіки, або близько 3 млн осіб, ще близько мільйона литовців становить діаспору за межами батьківщини.

Литовці належать до балтійської групи етносів, до якої ще крім них зараховують латишів та давніх пруссів. Останні не збереглися до наших днів як окремий народ, асимілювавшись повністю з німецькомовними колонізаторами. Литовці розмовляють литовською мовою, яка разом із латиською та пруською (зникла разом з її носіями) становить балтійську групу мов в межах індоєвропейської мовної сім'ї.

Литовці не є ані слов'янами, ані германцями, хоча спільна польсько-литовська держава, а також тривала російська та німецька колонізація додала їм багато рис від цих двох груп народів. Консолідація сучасної литовської нації з декількох балтійських племен почалася в період Великого князівства Литовського, тоді вони становили більшість населення не тільки на території сучасної Литви, але й північно-західній Білорусі, більшій частині сьогоднішньої Калінінградської області Росії, в деяких частинах Латвії та Польщі. Полонізація литовського суспільства за часів спільної Речі Посполитої, а також русифікація з забороною писати та друкуватися литовською мовою в Російській імперії та домінування німецької мови на заселеній литовцями території Східної Прусії мало не спричинилися до повного зникнення литовського народу. Національне відродження розпочалося в XIX столітті та було підсилене створенням національної держави в 1918.

Незважаючи на те, що литовці є нечисленним народом, їх розділяють, як правило, на п'ять субетносів — жмудяни (жемайці або самоґітяни), сувальці, аукштайці, дзукійці і летувіни. Такий поділ відповідає етнографічним регіонам Литви (див. Географія Литви). Летувініни населяють Малу Литву, їхня назва походить від другої, менш популярної, назви литовців — lietuvininkas, множина -lietuvininkai (порівн.: lietuvis — стандартна назва «литовець», «литвин»), основною їх характеристикою є те, що вони здебільшого є лютеранами, а не римо-католиками, як решта населення Литви.

Між цими субетносами існують певні історичні, побутові та мовні відмінності, але слід зауважити, що проявляються вони передовсім в сільських місцевостях. Такі відмінності важко знайти серед населення міст, а особливо таких великих, як Вільнюс і Каунас. Тому жителів міст, незалежно від етнографічного регіону, прийнято називати просто «литовці». Існують також певні стереотипи та уявлення про ту чи іншу групу — так кажуть, що сувальці є надзвичайно скупими, а жмудяни — впертими.

Поляки

Найдовшу історію проживання на теренах сучасної Литви має польська меншина. Її корені йдуть в далеке середньовіччя до початків польсько-литовської Речі Посполитої. Основними місцями тодішнього розселення поляків були регіони навколо адміністративного центру Великого князівства Литовського — Вільни та суміжні з польськими землями місцевості навколо Гродна. Після розподілів Речі Посполитої і включення земель Великого князівства Литовського до складу Російської імперії і аж до повстання 1863 р. адміністрація на литовських землях залишилася в руках місцевої польської шляхти зі збереженням польських впливів і фактичною полонізацією суспільного життя.

Наявність великої кількості польського населення на територіях, які литовці вважали історично своїми, вилилася після проголошення національної литовської держави в 1918 в польсько-литовський конфлікт в 1920 за Вільнюс (Вільна) і Віленщину чи так звану Центральну Литву, де серед багатонаціонального населення поляки становили більшість. За даними першого в Російській імперії перепису населення в 1897, якому схильні довіряти як литовські, так і польські історики, за мовою спілкування 30,1 % жителів Вільнюса (Вільни) становили поляки, 4,3 % — білоруси і лише 2,1 % — литовці. Тодішня Литовська республіка наголошувала на тому, що Вільна є історичною столицею литовських земель, а віленські поляки — польськомовними литовцями і наполягала на своєму праві формувати багатонаціональну державу так само, як це робила Польща, включивши до свого складу східногалицькі і західноволинські землі, заселені переважно українцями.