Нереїда (, ) — третій за розмірами відомий супутник Нептуна і другий, відкритий у його системі. Вона була виявлена фотографічно нідерландсько-американським астрономом Джерардом Петером Койпером у 1949 році. Свою назву супутник отримав на честь нереїд — численних дочок морського бога Нерея в грецькій міфології.

Відкриття та назва

Нереїда була відкрита 1 травня 1949 року Джерардом Койпером за допомогою фотографічних пластинок, отриманих на 82-дюймовому телескопі обсерваторії Мак-Доналд. Він же запропонував назву у своєму звіті про відкриття. Супутник названо на честь нереїд — морських німф грецької міфології, супутниць бога Нептуна. Це був другий відкритий супутник Нептуна та останній, відомий до прибуття апарата «Вояджер-2» (не враховуючи одноразового спостереження покриття Лариси у 1981 році).

Фізичні характеристики Нереїда є третім за розмірами супутником Нептуна, маючи середній радіус близько 180 км, що подібно до супутника Сатурна Мімаса. Вона є найбільшим відомим «нормальним» нерегулярним супутником, маючи близько двох третин маси всіх нерегулярних місяців разом узятих. (Тритон набагато більший, але його походження є винятковим для нерегулярних супутників.) Загалом Нереїда становить близько 98 % маси всієї системи нерегулярних супутників Нептуна (без урахування Тритона), що подібно до ситуації з Фебою у Сатурна (другим за розмірами «нормальним» нерегулярним супутником у Сонячній системі).

У 2016 році тривалі спостереження за допомогою космічного телескопа «Кеплер» показали лише низькоамплітудні зміни яскравості (0,033 зоряної величини). Теплове моделювання, проведене на основі інфрачервоних спостережень телескопами «Спітцер» і «Гершель», свідчить, що Нереїда є лише помірно витягнутою, з максимальним співвідношенням осей 1,3:1, що робить малоймовірною примусову прецесію її обертання. Модель також вказує на дуже високу шорсткість поверхні подібну до супутника Сатурна Гіперіона.

За спектральними характеристиками Нереїда має нейтральний колір, а на її поверхні виявлено водяний лід. Її спектр є проміжним між спектрами супутників Урана Титанії та Умбріеля, що свідчить про склад поверхні з водяного льоду та певного спектрально нейтрального матеріалу. При цьому спектр суттєво відрізняється від спектрів малих тіл зовнішньої Сонячної системи — кентаврів Фола, Хірона та Карікло, що вказує на формування Нереїди біля Нептуна, а не на захоплення її ззовні. Галімеда, яка має схожий сірий нейтральний колір, може бути уламком Нереїди, що відколовся внаслідок зіткнення.

Орбіта й обертання

Нереїда обертається навколо Нептуна у прямому напрямку на середній відстані близько 5 504 000 км, але через високий ексцентриситет орбіти (0,749) її відстань змінюється від мінімальних 1 381 500 км до максимальних 9 626 500 км.

Надзвичайна витягнутість орбіти свідчить, що Нереїда може бути захопленим астероїдом або об'єктом поясу Койпера, або ж у минулому була внутрішнім супутником, чию орбіту було порушено під час захоплення Нептуном його найбільшого місяця — Тритона. Якщо це так, Нереїда може бути єдиним вцілілим представником початкової (дотритонівської) системи регулярних супутників Нептуна.

У 1991 році за аналізом кривої блиску було визначено період обертання Нереїди, що становив близько 13,6 години. У 2003 році отримали інше значення — приблизно 11,52 ± 0,14 години. Однак це визначення згодом поставили під сумнів, і деякий час інші дослідники не змогли виявити жодної періодичної модуляції кривої блиску Нереїди при наземних спостереженнях. У 2016 році завдяки спостереженням космічного телескопа «Кеплер» було визначено точний період обертання — 11,594 ± 0,017 години.

Гіпотези щодо походження Тривалий час вчені вважали, що Нереїда утворилася у поясі Койпера, а потім була захоплена Нептуном. Однак у 2026 році, проаналізувавши дані, отримані за допомогою телескопа Вебба, вчені (Метью Беляков, райлі Девіс, Ян Вонг, Костянтин Батигін і Майкл Браун) встановили, що склад Нереїди доволі сильно відрізняється від складу типових об’єктів поясу Койпера: у ній надто багато льоду. Метью Беляков сказавhttps://phys.org/news/2026-05-neptune-mysterious-moon-nereid-survivor.html:...Останні спостереження категорично виключають те, що Нереїда «пролітала повз» і, як багато інших тіл, потрапила в гравітаційну пастку планети.

Джерела

Посилання Neptune Moons Neptune's Moons by NASA's Solar System Exploration Gazetteer of Planetary Nomenclature—Neptune (USGS) Simulation showing the position of Neptune's Moon