Мстисла́в I Володи́мирович, в історіографії відомий також як Мстислав Великий (; у хрещенні — Федір; у західних джерелах відомий під іменем Гаральд; лютий 1076 — ) — давньоруський князь із династії Рюриковичів. Великий князь Київський (1125—1132), князь новгородський (1088—1094, 1096—1117). Найстарший син Володимира II Мономаха та його першої дружини Гіти (дочки англійського короля Гарольда II Ґодвінсона), останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви святого Федора в Києві (1129). Святий православної церкви. За його правління створене Мстиславове Євангеліє.

За ініціативи князя, який почав висувати Новгород на Волхові на провідну роль поряд з Києвом у час початку становлення Руської держави, відредагували (фальсифікували) певні епізоди «Повісті временних літ».

Критика історичних джерел Більшість відомостей про Мстислава Володимировича дійшли до нас з руських літописів. А ще відомо, що сам Мстислав Великий активно втручався в їхнє написання — до такого висновку прийшов ще на поч. XX ст. російський академік Олексій Шахматов. Також в цьому був впевнений радянський академік Борис Рибаков та інші науковці, зокрема Дмитро Гринчишин,, Леонтій Войтович, . Відтак, у дослідників є підстави підозрювати, що деякі відомості про себе і про свого батька, Володимира Мономаха, князь Мстислав підкорегував і вони можуть не відповідати дійсності.

Життєпис Більшість істориків вважають, що Мстислав народився у лютому 1076. Російський історик XVIII ст. Василь Татищев у своїй книзі «» зазначив датою народження 1 червня 1076, з чим погоджувався Леонтій Войтович.

Ще у зовсім юному віці він був відправлений намісником у Новгород своїм дідом Всеволодом Ярославичем, де правив у 1088—1094 і у 1096—1117, з перервою у 1094—1095, коли він займав ростово-суздальський княжий стіл.

В 1096, в розпал чергової міжусобиці (1094—1097), коли чернігівський князь Олег Святославич захопив Муром і Ростово-Суздальську землю, на чолі новгородського війська разом з братом В'ячеславом розбив Олега під Суздалем й відвоював Залісся та примусив Святославича взяти участь у Любецькому з'їзді (1097), де було укладено угоду про припинення земельних чвар і проголошений принцип успадкування князями земель своїх батьків.

Брав чільну участь в організованих Володимиром Мономахом воєнних походах на половців у 1107 і 1111 роках. Здійснив два успішні походи на естів у 1113 і 1116 роках. Коли у 1102 київський князь Святополк II Ізяславич за традицією хотів замінити Мстислава в Новгороді своїм сином, новгородці відповіли йому: «».

В 1113 заклав , який був завершений через 23 роки у 1136 і нині є одним з найстаріших храмів Новгороду. В 1114 побудував у Новгороді нову стіну, а в Ладозі кам'яне місто.

У 1117 переведений батьком з Новгорода в Білгород поблизу Києва, а стіл в Новгороді зайняв його старший син Всеволод. Історики вважають, що саме в цей період Мстислав зацікавився літописами і під його наглядом в 1118 у Видубицькому монастирі була написана третя редакція «Повісті временних літ».

Після смерті батька у 1125 посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів.

У 1128—1130 роках на чолі коаліції руських князів здійснив низку походів в Полоцьке князівство, здолав місцевих князів, що прагнули відособитися від Києва, полонив їх, відіслав до Константинополя, а в Полоцьку посадив свого сина Ізяслава Мстиславича.

У 1130 успішно воював з литовцями. Розгромив половців і загнав їх за Волгу. Про величезний міжнародний престиж Київської держави за його правління свідчать численні династичні зв'язки київського князя із західноєвропейськими королівськими дворами.

Помер 14 квітня 1132 (за іншими даними 15 квітня 1133Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 16.), передавши великокняжий престол братові Ярополку. Похований у церкві збудованого ним Федорівського монастиря у Києві.

У XIV ст. Руська церква зарахувала його до лику святих.

Після смерті Мстислава-Гаральда Київська держава остаточно розпалася на окремі політично незалежні князівства.

«…Якось увечері він бесідував із дружиною своєю і веселився. Тоді один із євнухів його, підійшовши до нього, тихо сказав: „Княже! Ти ось, ходячи, землі чужі воюєш і неприятелів усюди перемагаєш. Коли ж ти вдома, то або в суді, або над справами землі своєї трудишся, а іноді з приятелями твоїми, веселячись, проводиш час, а не відаєш, що у княгині твоєї діється. Прохор бо Васильович часто з княгинею наодинці буває. Якщо нині ти підеш, то можеш сам побачити, що я правду тобі кажу“. Мстислав, вислухавши, усміхнувся і сказав: „Рабе! А чи не пам'ятаєш ти, як княгиня Христина вельми мене любила і ми жили в цілковитій злагоді? І хоч я тоді, як молода людина, не скупо чужих жінок навідував, але вона, знаючи це, зовсім не ображалась і тих жінок приязно приймала, показуючи їм, ніби нічого не знала, і через те найбільше мене до її любові і пошани зобов'язувала. Нині ж я зістарівся, а багато трудів і клопотів про землю мені вже про це думати не дозволяють. А княгиня, як людина молода, хоче веселитися і може при цьому вчинити щось і непристойне. Мені це устерегти уже немає змоги, але досить того, коли про це ніхто не знає і не говорять. Тому й тобі краще мовчати, якщо не хочеш нерозумним бути. І надалі нікому про це не говори, щоб княгиня не довідалась і тебе не погубила“. І хоча Мстислав тоді нічого супротивного не виказав і обернув у безумство євнухове зухвальство, але через деякий час тіуна Прохора звелів судити за те, що ніби він у судах не по закону діяв і людей грабував. За це заслали його в Полоцьк, де він незабаром у порубі помер.» У цій новелі йдеться про другу дружину Мстислава Володимировича, дочку новгородського посадника Дмитра Завидовича (1122 р.), за Татіщевим, (Любаву)Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К. : Дніпро, 1989. — XVI+591 с. — ISBN 5-308-00052-2..

Канонізація Канонізований як святий Православною церквою не пізніше XIII ст. Згадування пам'яті святого благовірного князя міститься в давньоруських богослужбових Прологах під 15 квітня за старим стилем, а також у богослужбових Прологах інших помісних Православних церков, зокрема Сербської і Болгарської. 21 серпня 2020 ПЦУ відновила вшанування Мстислава, як святого благовірного князя та встановила день пам'яті 15 квітня з внесенням у місяцеслов.

Родина

1 Дружина (з 1095) — Христина Шведська (? —1122) — дочка шведського короля Інге I

Діти: Всеволод-Гавриїл — князь новгородський; Інгеборга Київська, з 1130 дружина данського принца Кнута II Лаварда; Мальмфрида Київська, дружина норвезького короля Сігурда Хрестоносця, а потім дружина датського короля Еріком II Едмуном; Рогнеда, з 1112 дружина князя Ярослава Святополковича; Марія, дружина князя Всеволода Ольговича; Ізяслав-Пантелеймон — великий князь київський (1146—1149, 1150, 1151—1154), родоначальник династії волинських князів Ізяславичів; Святополк-Іван — князь новгородський, волинський, луцький та ін.; Ксенія — дружина ізяславського князя Брячислава Давидовича; Ростислав-Михайло — великий князь київський, князь смоленський.

2 Дружина — Любава, дочка новгородського посадника Дмитра Завидича, яка пережила чоловіка.

Діти:

Єфросинія — дружина угорського короля Гези II; Євпраксія (Ірина-Добродея) — з 1122 дружина візантійського царевича Олексія Комніна; Володимир-Дмитро — великий князь київський, князь дорогобузький та ін.; Ярополк Мстиславич — князь пороський; Дюранса — княгиня Оломоуцька, дружина Отто III.

Генеалогія

Вшанування пам'яті

В Ізюмі Харківської області вулицю Краснокутського перейменували на вулицю Мстислава Великого. В Нікополі Дніпропетровської області вулицю Багратіона перейменували на вулицю Князя Мстислава Великого. У Кривому Розі вулицю Цвєтаєвої перейменують на вулицю Мстислава Великого. У Первомайську Миколаївської області вулицю Олександра Карпінського перейменували на вулицю Мстислава Великого. У Кам'янському Дніпропетровської області провулок Таращанський перейменували на провулок Мстислава Великого.

Зауваження

Примітки

Джерела

Довідники (автор статті Микола Котляр) (автор статті Микола Котляр)

Посилання

Dynastia Rurykowiczów 1 Святой благоверный великий князь Мстислав Владимирович Мстислав I Владимирович

ПопередникВолодимир II Мономах Великий князь Київський1125-1132 НаступникЯрополк II Володимирович ПопередникНе було Князь білгородський1094-1095 НаступникСвятослав Ольгович