Ле́йпцизький університет (; ) — університет у Лейпцигу, Німеччина. Другий у країні за часом заснування після Гайдельберзького університету. Кельнський університет, Ерфуртський університет та Вюрцбурзький університет, які були засновані раніше Лейпцизького, на деякий час переривали свою діяльність і потім відкривалися знову.
У зимовий семестр 2007/2008 навчального року в університеті навчалося 26 978 студентів. Штат співробітників університету становить 8579 осіб. Лейпцизький університет — найбільший вищий навчальний заклад міста.
Університет входить до асоціації університетів Європи Утрехтська мережа та до німецького об'єднання German U15.
Історія
У 1409 році в результаті заворушень в Карловому університеті Праги, викликаних гуситським рухом, приблизно тисяча німецьких викладачів і студентів перебралися в Лейпциг, який тоді що був торговим центром Майсенського маркграфства, і відновили там роботу «артистичного» факультету. Місто відразу надало факультетові будівлю на вулиці «Петерсштрассе». Правителі Фрідріх I Войовничий та Вільгельм II Багатий виділили на утримання університету 500 гульденів на рік і кошти на дві навчальні будівлі. 2 грудня 1409 року теолог Йоганнес Отто фон Мюнстерберг, обраний ректором університету, зачитав його статут. У 1415 році було засновано медичний, а в 1446 році — юридичний факультети. В університеті було чотири земляцтва: саксонське, мейсенське, арагонське (пізніше баварське) і польське. Університет мав власні прибутки із земель, подарованих курфюрстами. У кінці XIX століття окрім земель університет мав ще близько 50 ділянок у місті загальною вартістю 18,5 млн марок.
У період існування НДР Лейпцизький університет мав ім'я Карла Маркса.
У 1991 році було відновлено первинну назву університету Alma mater lipsiensis. У 2003 році плани перебудови університетських корпусів у центрі міста викликали бурхливі дискусії. Протести спричинили проведення повторного конкурсу. І у 2005 році розпочалися будівельні роботи. У 2009 році університет відзначив своє 600-річчя проведенням більше ніж 300 наукових заходів та виставок.
Факультети
Спочатку університет мав чотири факультети: гуманітарних наук, теології, медицини і права. Сьогодні до складу університету входять такі 14 факультетів: Факультет теології Факультет юридичний Факультет історії, мистецтва та сходознавства Факультет філології Факультет педагогіки Факультет соціальних наук та філософії Факультет економіки Факультет спорту Факультет медицини (з університетською лікарнею) Факультет математики та комп'ютерної науки Факультет біологічних наук, фармації та психології Факультет фізики та наук про землю Факультет хімії та мінералогії Факультет ветеринарії
До університету належать такі інститути: Інститут імені Гердера Східно-Азійський інститут Лейпцизького університету Інститут релігійних досліджень Лейпцизького університету Інститут класичної археології Лейпцизького університету Інститут міжнародного права, європейського права та міжнародного публічного права (InVEA)
Бібліотека Альбертіна
Бібліотека університету «Альбертіна» була заснована в 1543 році. У XIX столітті бібліотека мала 438 000 томів і 4000 рукописів. Зараз фонди бібліотеки становлять 5 000 000 томів та 7700 передплачених періодичних видань.
Викладачі університету Серед викладачів Лейпцизького університету багато відомих імен:
гуманісти Петер Лудер (1462) теологи: Густав Баур, Каніс, Аутард, Костянтин Тишендорф, відкривач Codex Sinaiticus та інших рукописів Біблії Натан Седерблом, Нобелівська премія миру (1930) юристи: Біндінг, Фрідріх Бюлау, Бернхард Віндшейд, Адольф Вах; Мюллер, Фрідберг, медики: Християн Вільгельм Брауні, Коччіус, Креде, Вільгельм Гіс, Християн Готліб Людвіг, Бенно Шмідт, Тірш, Вагнер; історики: Альберт Гаук, історик церкви Георг Фогт, Карл фон Ноорден, Вільгельм Мауренбрехер, економіст Вільгельм Рошер; філософи: Ернст Блох Моріц Вільгельм Дробишів, Вільгельм Вундт, Рудольф Зейдель, Густав Теодор Фехнер; математики: Йоганн Міттіас Газе Фелікс Кляйн Тетяна Ейснер; фізики: Вільгельм Готліб Ганкель, Фрідріх Гунд, Петер Йозеф Вільгельм Дебай, Вернер Карл Гейзенберг, Густав Людвіг Герц, Людвіг Фрідріх Вільгельм Август Зеєбека; хіміки: Адольф Вільгельм Герман Кольбе — німецький хімік-органік. Зігфрид Гауптманн Густав Генріх Відеман, Вільгельм Фрідріх Оствальд, Нобелівська премія з хімії; астрономи: Генріх Брунс, Цельнер; філологи: Йоганн Генріх Ернесті Фрідрих Вільгельм Ритшль Георг Курціус, Фрідріх Август Екштейн, Ланге, Август Лескін, Юстус Герман Ліпсіус, Отто Ріббек; Едуард Зіверс Теодор Моммзен археолог Йоганнес Овербек, орієнталісти: Бенно Ландсбергер Флеймер, Крело; германісти: Рудольф Гільдебранд, Царнке, романіст Еберт, славіст Август Ліскі, єгиптолог Георг Еберс; індогерманісти Вальтер Порциг, Ернст Віндіш; зоолог Лейкарта; ботаніки: Пауль Аммані, Августус Квірінус Рівінус, Август Шенк; геолог Герман Креднер; географи: Оскар Пешель Фрідріх Ратцель, Фердинанд фон Ріхтгофен; психолог: Вільгельм Вундт, засновник експериментальної психології </div>
Знамениті студенти
Карл Густав Аккерман (1820—1901) — німецький політик. Базаров Олександр Іванович (1845—1907) — російський хімік. Георг Бредіг (1868—1944) — німецький фізико-хімік. Ріхард Вагнер (1813—1883) — німецький композитор. Християн Фрідріх Самуель Ганеман (1755—1843) — засновник гомеопатії. Арнольд Ґелен (1904—1976) — німецький філософ і соціолог. Ганс-Дітріх Геншер (нар. 1927) — німецький державний діяч. Трауготт Гербер (1710—1743) — німецький лікар, ботанік і мандрівник. Геровський Георгій Юліанович (1886—1959) — карпаторусинський лінгвіст. Йоганн Вольфганг фон Гете (1749—1832) — німецький поет. Карл Генріх Фердинанд Зінтеніс (1806—1867) — німецький філолог і педагог. Еріх Кестнер (1899—1974) — німецький письменник і сценарист. Фелікс Кляйн (1849—1925) — німецький математик. Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог. Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646—1716) — німецький філософ і математик. Готгольд Ефраїм Лессінг (1729—1781) — німецький драматург. Карл Лібкнехт (1871—1919) — німецький політик-соціаліст, один із засновників КПН. Пауль Юліус Мебіус (1853—1907) — німецький психіатр та невролог. Ангела Меркель (нар. 1954) — німецький політик, федеральний канцлер Німеччині з 2005 року. Теодор Моммзен (1817—1903) — німецький історик, філолог і юрист. Томас Мюнцер (1490—1525) — німецький проповідник-реформатор. Фрідріх Ніцше (1844—1900) — німецький філософ. Новаліс (1772—1801) — німецький письменник. Самуель фон Пуфендорф (1632—1694) — німецький юрист, філософ та історик. Радищев Олександр Миколайович (1749—1802) — російський письменник, філософ, поет. Людвіг Райхенбах (1793—1879) — німецький ботанік-систематик, орнітолог і зоолог. Генріх Густав Райхенбах (1823—1889) — німецький ботанік-систематик, орнітолог; фахівець з орхідей. Фердинан де Сосюр (1857—1913) — швейцарський лінгвіст. Едвард Теллер (1908—2003) — американський фізик угорського походження. Роберт Шуман (1850—1856) — німецький композитор і піаніст. Ернст Юнгер (1895—1998) — німецький письменник. Едуард Зіверс (1850—1932) — німецький філолог. Ернст Кассірер (1874 — 1945) — німецький і американський філософ і культуролог. Альбрехт Пенк (1858—1945) — німецький географ і геолог. Ойген Могк (1858—1945) — німецький вчений у галузі давньоскандинавської літератури та германо-скандинавської міфології. Вітольд Камінський (1859—1931) — відомий гідропат, автор "Друг здравія"
Примітки
Література Universität Leipzig (Hrsg.) (2010):’‘Geschichte der Universität Leipzig 1409—2009.’‘5 Bände. Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 978-3-86583-310-5 Jens Blecher/Gerald Wiemers (2006):’‘Die Universität Leipzig 1943—1992.’‘Erfurt: Sutton Verlag, ISBN 978-3-89702-954-5 Jens Blecher/Gerald Wiemers (1998):’‘Studentischer Widerstand an der Universität Leipzig. 1945—1955.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-930076-50-5. Birk Engmann (2008):’‘Der große Wurf. Vom schwierigen Weg zur neuen Leipziger Universität.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-86729-022-7 Konrad Krause (2003):’‘Alma mater Lipsiensis. Geschichte der Universität Leipzig von 1409 bis zur Gegenwart.’‘Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 3-936522-65-0 Ulrich von Hehl (Hrsg.) (2005):’‘Sachsens Landesuniversität in Monarchie, Republik und Diktatur. Beiträge zur Geschichte der Universität Leipzig vom Kaiserreich bis zur Auflösung des Landes Sachsen 1952.’‘Leipzig: Evang. Verl.- Anst. (= Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte. Bd. 3), ISBN 3-374-02282-0 Katrin Löffler (Hrsg.) (2009):’‘Als Studiosus in Pleiß-Athen.’‘Autobiographische Erinnerungen von Leipziger Studenten des 18. Jahrhunderts. Leipzig: Lehmstedt, ISBN 978-3-937146-68-3 Eberhard Schulze (2006):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1740—1945. Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte, Reihe B, Bd. 10, Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt, ISBN 978-3-374-02389-9 Eberhard Schulze (2008):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1945/46 — 1996. Leipzig. Leipziger Ökonomische Societät e. V., ISBN 978-3-00-023989-2
Посилання
Офіційний сайт